Бог, дух смерті або різдвяний хліб: що означає слово “Карачун” і як з цим словом пов’язана гора у Слов’янську

Гора Карачун має стратегічне значення для Слов’янська, адже є панівною висотою над містом. Чимало місцевих полюбляють збиратися на ній та милуватися краєвидами. Але чи всі усвідомлюють значення назви цієї гори? Версій чимало — від різдвяного хліба й опального боярина до бога чи злого духа смерті.

Журналісти Вільного Радіо дослідили книги, поговорили зі знавцями культури та підготували усі можливі версії походження слова “Карачун” або “Корочун”.

У 2014 році гора Карачун у Слов’янську стала відома на всю країну

Коли у 2014 році на сході України почалися бої з проросійськими сепаратистами, одним з осередків вони обрали Слов’янськ.

17 квітня бойовики захопили гору, на якій розташовувалась телевежа. На ній одразу ж відключили мовлення українських телеканалів. Впродовж місяця за гору тривали бої, і бійцям ЗСУ вдалося вибити з висоти окупантів та відновити контроль над горою.

1 липня 2014 року під час одного з обстрілів з боку сепаратистів зруйнували телевежу, яка стояла на горі.

Згодом українські захисники відновили контроль над усім містом. Саме ці події висвітлювали по всій країні, і вони зробили гору та назву відомою.

Через 2,5 роки — у грудні 2016 року — збудували нову вежу та відновили трансляцію.

Історія гори Карачун та походження її назви за історичними даними

Та попри відомість гори в сучасності, її історія залишає чимало прихованих сторінок. Вона розташована на південних околицях Слов’янська та сягає 167,6 метра над рівнем моря. Тут є крейдяний кар’єр, а з двох боків біля підніжжя висоти протікають дві річки — Сухий Торець на північ від гори та Казенний Торець на схід від висоти.

Згідно з тюркськими мовами “Карачун” є словосполученням: “кара” та “чун”, що перекладається як “чорна смерть”.

Є версія походження цього терміну від історика Михайла Шевлакова, слова якого цитували журналісти видання “6262”:

“Караучи — той, хто наглядає; той, хто дивиться”.

Тобто були ті, хто караулили на горі, а “караул” теж є тюркським словом, яке означає “караульщик”. Тобто гора “Караучин” може означати “гора тих, хто караулить”, стоїть на варті.

У книзі Івана Костирі “Думы о Донбассе” є схоже значення:

“Назва з тюркської — “чорна смерть”, ймовірно, пов’язана з тим, що завдяки своєму панівному положенню гора допомагала першим поселенцям захищатися від набігів половців. Пізніше на горі розташовувалися козацькі дозори”.

Втім, з цією версією не погоджується культуролог та релігієзнавець Євген Савісько.

“Коли були козаки на цій території? Років 500 тому? Але якщо ми візьмемо походження слова “Карачун” — воно налічує понад тисячу років, ще з дохристиянських релігій слов’ян на цій землі”, — наголошує Вільному Радіо Євген Савісько.

Згадка “Карачуна” у Слов’янську у книгах сучасної історії фігурує у книзі Юрія Клочкова 1960 року: “Славянск: историко-публицистический очерк”. У ній розповідається місцева легенда, за якою наприкінці XVI та XVII століть повз тоді ще Тор (назва міста орієнтовно з 1676 року й до 1784 року) проходив торговельний шлях від Москви до Криму. Найбільшою небезпекою для торговців на цьому шляху були розбійники. Одним з таких нібито був опальний боярин на прізвище Карачун. Про нього співали в опері “Аскольдова могила” (для якої у 1835 році написав музику композитор Олексій Верстовський, а слова — драматург Михайло Загоскін):

“Жив він поблизу міста Слов’янськ нагорі крутої гори”.

Тривалий час Карачун нібито грабував торгівців і завдяки цьому розбагатів настільки, що міг дозволити собі тримати “велику ватагу, яка була грізною силою”.

Але терплячість влади закінчилася, і “цареві слуги розбили ватагу боярина, самого виловили, а його терем та світлиці спалили”.

З того часу нібито гора й отримала назву на пам’ять про боярина-розбійника. Серед місцевих зберігалася легенда, що на горі залишилися заховані скарби розбійника, й шукачі скарбів неодноразово намагалися їх знайти. Одному нібито навіть вдалося, адже у книзі Клочкова йдеться:

“80 років тому (тобто близько 1880-х років, адже книгу опублікували у 1960 році) Петр Китря з села Герасимівка відкопав золоте стремено, меч та два чи три горщики з монетами”.

Втім, навіть сам Юрій Клочков у книзі зазначає, що боярин-розбійник, ймовірно, не є головним джерелом походження назви:

“Якщо ж і існував опальний боярин, то мав інше прізвище, а прізвисько “Карачун” йому дав народ за вбивства, які він вчиняв під час грабежів”.

Яке релігійне та міфологічне значення має слово “Карачун”

Тому більш ймовірним є походження назви з дохристиянських вірувань слов’ян, які мешкали на території сучасної України, Білорусі та Росії.

Так, у російських джерелах слово “Карачун” пов’язують з існуванням злого бога смерті “Карачун”.

Однак насправді у слов’янському пантеоні богів за смерть відповідала богиня Марена, або Морана чи Мара.

“Саме звідси пішло слово “мор” — тобто смерть. В “Карачуні” ж немає “мору”. Твердження, що це бог, — помилкове. Насправді це був злий дух з потойбічного світу — “Карачун”. Це збереглося до радянських часів, і в одній фантастиці казали: “Ти як Карачун — навіюєш смерть”. Крім цього, звали його не “Карачун”, а “Корочун”. Адже від цього слова йде: “той, хто вкорочує життя” — тобто Корочун!”, — вважає Євген Савісько.

Відповідно до даних Державного реєстру географічних мап, за офіційною реєстрацією у 2017 році гора Карачун має написання українською мовою з буквами “а”, як кирилицею, так й латинськими буквами.

“Таке написання може бути пов’язано з джерелами. Адже якщо це старослов’янські тексти — дійсно так могли писати, але ж яка грамотність була у тих людей? Вивчаючи історичні документи навіть 17-річної давності, я зустрічаю помилки, а що ж казати про тисячу років?”, — говорить Євген Савісько.

Крім цього, нібито було свято “Корочун”, яке відзначали 22 грудня — у день зимового сонцестояння, коли “Бог Кощний скорочує рік, що минає”. Це свято нібито відзначали слов’яни у прадавній язичницькій релігії ще до християнства:

“Вважалося, що цього дня владу бере грізний Корочун (Карачун), — божество смерті, підземний бог, що керує морозами. Стародавні слов’яни вірили, що він керує зимою та морозами і скорочує світлу частину доби”.

Слугами грізного духа Карачуна вважали ведмедів-шатунів, які перетворюються на бурани, та вовків-хуртовин.

Схоже пояснення слова журналісти Вільного Радіо знайшли в Українській малій енциклопедії Євгена Онацького:

“Корочун — давня назва Різдвяного періоду як найкоротших днів у році”.

Однак співрозмовник Вільного Радіо не погоджується з таким поясненням.

“Скільки я не вивчав літературу — такого пояснення ніде не зустрічав. Я вважаю, що це сучасна адаптація міфології. Навіть проста логіка суперечить такому поясненню. Адже Різдво — це свято народження. Хай навіть це було й до християнства, а потім змішалося з шануванням народження Спасителя, але вибачте — прив’язувати духа смерті до свята народження ну ніяк не клеїться”, — вважає культуролог та релігієзнавець Євген Савісько.

В енциклопедії також є посилання на історичні документи, в яких словом “Корочун” називали хліб:

“У бойків КОРОЧУН чи ҐЕРЕЧУН — це великий хліб, який пекли на Різдво. Тоді капусту, бульбу, горох, гриби, пшеницю, все, що тільки господиня готує, — кладуть у видовбану в середині корочуна ямку. Шматок корочуна споживають на Різдво, шматок дають волам на Новий Рік”.

У Карпатській Україні був звичай:

“На Святий Вечір печуть керечун, себто великий житній або тенґеричний (кукурудзяний) хліб, на який зверху сиплять трохи жита, вівса, тенґериці, пасулі (квасолі) і т. д. А це насіння зріжуть та сховають і з часом худобі дають, щоб тучною була, і плодилася. Тістом з-під керечуна правлять хрести на дверях стайні, щоб нечистий не годен був шкодити худобі”.

Таке значення слова хоч і можливе, але його могли сплутати, вважає культуролог.

“Корочун” за звучанням схожий на “Крайчун” — це окраїна або крайній. Якщо ми подивимося, коли готували такий хліб на Різдво — це вже за кілька місяців після збору врожаю. Нерідко для звичайних родин це вже був крайній хліб з крайнього зерна — тобто із запасів, які берегли на свята. Крайчун-хліб завжди готували до Водохреща — тобто це вже пік зими”, — вважає Євген Савісько.

Водночас у народі слово “карачун” збереглося у значенні “загибель” та “смерть”. Наприклад, казали: “Йому настав карачун”, “Чекай на карачун”, “Запроси карачун”, “Його спіткав карачун”, або українське: “вкоротити собі віку” теж може мати корінь від слова “Корочун”.

“Були у нас спроби зробити з “Корочуна” якусь містичну істоту, але вони не мають під собою жодних наукових даних. У Білорусі “Корочун” визначав генія смерти, але це вже пізніше наверствування, адже Різдво не в’яжеться з культом небіжчиків (померлих людей, — ред.)”, — йдеться в енциклопедії Євгена Онацького.

Тому саме пояснення через образ злого духа з дохристиянської культури слов’ян є більш вірогідним. Адже ця назва на мапі зустрічається не тільки у Слов’янську. Крім цього є:

• село Карачун у Рівненській області (Україна);
• Карачуни — житловий масив у центрально-міському районі Кривого Рогу. Тут же таку назву має гранітний кар’єр з озером (Україна).
• Карачун — озеро на північно-західній околиці місцевості Пуща-Водиця в Оболонському районі на північно-західній околиці Києва.

Перерахованих прикладів достатньо, щоб припустити, що слово “Карачун” або “Корочун” мало для жителів територій сучасної України більш поширене значення, ніж історії, пов’язані з конкретною горою в районі Слов’янська на Донеччині.

Саме такого висновку доходять історики Анатолій Герасимчук та Григорій Таргонський у книзі 2025 року: “Від Русі до України відновлення історії”.

Таким чином, попри те, що найбільш вірогідним поясненням назви гори є дохристиянський дух смерті, однозначно стверджувати, що ця версія правильна, неможливо.

Адже серед істориків є свідчення, що гору до 1959 року називали за поміщиком Мазаним, який мав тут землі та хутір. Зокрема у книзі “Бюллетень Московского общества испытателей природы”:

А на мапах на місці гори було село “Мазанка”.

Нагадаємо, журналісти Вільного Радіо розповідали також, що таке терикони, чому вони важливі для захисників як стратегічні висоти та водночас загрожують екології. Та колись терикони слугували для місцевих трибунами на футбольних матчах, а зараз окупанти планують їх знести.