Під час повномасштабного вторгнення Святогірськ протягом трьох місяців перебував під російською окупацією. Українські військові звільнили місто 12 вересня 2022 року. Розбиті будинки й мости, пошкоджена Лавра, випалені та заміновані ліси заповідника, вщент зруйновані навколишні села — так виглядала Святогірська громада після бойових дій та окупації. За цей рік місцеві почали повертатись додому, тож зараз у місті працюють магазини та відновили електрику, але є проблеми з водо- та газопостачанням. У Святогірській громаді живуть 2800 людей, 980 з них — у Святогірську.
Про те, як тривали бої за Святогірськ, і чим місто живе зараз, Вільному радіо розповів в.о. директора національного природного парку “Святі гори” Сергій Приймачук, який брав участь у звільненні міста від росіян.
“Я по віку до жодного підрозділу не міг бути приписаний, був добровольцем у складі ДРГ (диверсійно-розвідувальна група — ред.). З 2014 року у мене залишився позивний “Дєд”, тоді я теж був добровольцем.
Жителі Святогірська виїхали: частина на Куп’янськ (тоді ще окупований), частина далі вглиб України, частина — за кордон. Але були люди й в місті. Деякі передавали нам інформацію, ми знали ситуацію у Святогірську, де вони (російські військові — ред.) розміщені, де вони дислокуються. Це все дякуючи тим людям, які залишилися на окупованій території, але виконували свій громадянській обов’язок і допомагали ЗСУ, розвідці, ГУР, СБУ”, — розповідає Сергій Приймачук.
Для довідки: Навесні 2022 року поблизу Святогірська тривали важкі бої, а на початку червня місто та навколишні села захопила російська армія. Операція зі звільнення Святогірська розпочалася орієнтовно у другий тиждень вересня. Аби зайти в місто, українські військові скористалися човнами. 12 вересня офіційно стало відомо про звільнення міста від росіян.
Навесні 2022 року у Святогірській громаді тривали важкі бої.
Росіяни бомбили місто і навколишні села, а у червні майже захопили місто. Святогірськ був окупований майже повністю. Під контролем українських військ залишився лише берег Сіверського Дінця, на якому розташована Свято-Успенська Лавра.
“В окупації було практично все місто. Там одна вулиця тільки: Лавра, одна двоповерхівка, де сімей 10 жило і кілька приватних будинків (залишались під контролем українських військ — ред.).
А далі вже село Тетянівка, яке не було зайняте, але було розгромлене і знищене, бо там проходила лінія фронту по річці Сіверський Донець”, — розповідає Сергій Приймачук.
“Перші руйнування: загарбники завдали удару з літака по мосту і частково по Лаврі. Це був перший удар, який відчув Святогірськ. Міст був не розбитий, але були значні пошкодження. Будівлі Лаври на березі були пошкоджені, а куполи і т.д. були побиті.
Потім повністю була знищена і спалена база відпочинку “Старий замок” Потім знищили музичну школу. Вона була тільки відремонтована, з новим обладнанням”, — згадує Сергій Приймачук перші обстріли Святогірська під час повномасштабного вторгнення.
Інтенсивність обстрілів наростала, під ударами росіян опинився центр міста.
“Почались удари на центральній частині міста, на алеї був дуже потужний вибух. І частина Святогірська була пошкоджена. Це ще ми були на цій території. Рибалкін (начальник Святогірської ВА Володимир Рибалкін — ред.) очолював тоді тероборону. вона була невеличка, 11-12 людей. Але повністю підтримували порядок у місті. Не було порушень завдяки тому, що люди бачили, що крім поліції є ще озброєна тероборона”, — вважає Сергій Приймачук.
Росіяни продовжували атакувати, згадує очільник НПП. Обстрілами зруйнували будівлі та техніку природного парку.
“Почалось зайняття Святогірська з залізничного вокзалу, там прилеглі приміщення нашого національного парку, бокси з технікою, все спалили. Нам вдалося вивезти два трактори вже з побитими вікнами на центральну садибу національного парку, коли вони гатили “Градами”. Адмінбудівля, кузня, майстерні — все було знищено”, — розповідає чоловік.
Вивезти техніку з міста співробітники парку не могли, бо до того був підірваний міст з села Богородичне.
“Потім почалися бої, підірвали міст біля Лаври, який веде на правий берег річки Сіверський Донець. Пауза між підривом мостів була десь місяць. Люди могли ще виїхати зі Святогірська. І місто стало практично спустошеним. Залишились у Лаврі біженці зі згорілих сіл (десь 650-700 чоловік). Вони ховалися у Лаврі, думали, що не будуть бити по Лаврі. Але били і по Лаврі, і по монастирях. І в Долині був знищений монастир, і били по Богородичному, там теж церкву зруйнували.
На 9 травня прилетіло прям в Пришибі до пам’ятника, де поховані близько 800 військових загиблих під час Другої світової війни. Тобто вони там “привітали” тих людей, які тоді воювали, загинули, були поховані з почестями. Цей пам’ятник відновлювали свого часу, він простояв років 14”, — каже Сергій Приймачук.
Били по Лаврі, по монастирях, по церквах, по кладовищах, по пам’ятниках. Для них (для росіян — ред.) нічого святого не було.
Чоловік згадує: коли українські війська відійшли, бо пів Богородичного вже зайняли загарбники, там були дуже тяжкі бої.
“Вони (російські військові, — ред.) від Ізюма просочились вздовж річки Сіверський Донець на лівому березі, зайняли село Яремівку, і били прямою наводкою по наших захисниках. Півсела було на їхньому боці, півсела були наші. То там були запеклі бої”, — додає чоловік.
Святогірськ під російською окупацією провів три місяці. Українські військові звільнили місто у вересні.
“Святогірськ був розграбований. Окупанти грабували все: і державні підприємства, і садиби, де не було хазяїв, і де були.
У нас в громаді не лишилось жодного вцілілого села. А такі села як Долина, Богородичне стерті з лиця землі. Немає жодного будинку, де зберігся хоча б дах цілий. Дуже сильно постраждали Хрестище, Тетянівка, Пришиб, Сидорове, Маяки”, — розповідає Сергій Приймачук.
За його словами, житлова забудова Святогірська знищена на 30-40%. Пошкоджені турбази, дитячі оздоровчі заклади.
“У багатоповерхівках вибиті вікна. Одна багатоповерхівка не може далі функціонувати, її планують зносити. Одна база відпочинку з понад 30 відновила роботу цьогоріч, але там теж були пошкодження”, — розповідає чоловік.
Національний природний парк “Святі гори” за попередніми оцінками постраждав від бойових дій на 80%. Повністю знищена рідкісна порода крейдова сосна. Територія парку замінована. Є випадки травмування і загибелі лісничих. Заготовляти дрова для місцевих поки складно. А централізоване опалення у Святогірську цьогоріч не запустять через проблеми з водо- та газопостачанням. В громаді працюють магазини, кафе, пекарня, є електрика.
“Народ вертається, але умови життя ще не настільки добрі. І нема, де працювати. Але ми пережили минулу зиму, впораємось і з цією, лиш би відсунувся фронт подалі”, — резюмує місцевий.