Дим, що дарує миті укриття: як волонтери самотужки роблять димові шашки для військових у Бахмуті (ФОТО)

Димова завіса на полі бою, над яким постійно літають російські дрони, на хвилину робить бійців невидимими. За цю мить військові витягують поранених побратимів, відходять чи навпаки підбираються ближче до загарбників. За рік волонтери з криворізького велоклубу зробили таких “димів” майже 35 тисяч. Нині практично всі вони йдуть на Бахмутський напрямок. Розповідаємо, як це працює та як допомогти.

 

Цукрова пудра, парафін та селітра. Це інгредієнти саморобних димових шашок, які вже рік роблять для фронту вручну волонтери велоклубу у Кривому Розі. 

Димові шашки в дефіциті, бо в Україні немає таких виробництв

Димові шашки дають щільний дим над певною територією, який робить українських бійців невидимими для російських окупантів. 

“Димова суміш загорається, видає певну кількість диму, він покриває кілька десятків квадратних метрів. Виходить димова завіса, за якою супротивник не може прицільно вести вогонь по наших бійцях”,  розповідає Вільному радіо голова ГО “Українська велородина” з Кривого Рогу Денис Дубов.

Найчастіше димові шашки потрібні для того, аби рятувати постраждалих військових з гарячих точок.

“Робиться димова завіса, і під вогневим прикриттям витягують поранених з лінії вогню. А також для тактичних маневрів: відступ, наступ, бої в міських умовах”, — пояснює волонтер.

Роздають димові шашки військовим підрозділам на всіх ділянках фронту. Втім закривати вдається все ж не всі запити. 

“Останнім часом, мабуть, відсотків 80-90 — це Бахмут”, — каже чоловік. 

У перші місяці повномасштабної війни ці активісти почали робити “коктейлі Молотова”. Проте згодом пляшки із запалювальною сумішшю стали вже непотрібні. Натомість увесь волонтерський ресурс зараз спрямували на “дими”.

“Був такий запит від одного підрозділу, і я їх тоді не зміг дістати. У нас в команді був хлопець, який досить добре знає хімію. Спробували, вийшло. У нас тут вже виробництво таке невеличке: за рік зробили майже 35 тисяч димових шашок”, — згадує Денис. 

І такі завіси врятували вже багато життів. Парамедик Антон Гарбуз з Києва кілька тижнів тому розповів волонтерам, що завдяки таким саморобним “димам” під Бахмутом витягли з небезпеки трьох його побратимів.

“Антон Гарбуз — я його особисто не знав. Запросили у нас “дими”, ми відправили. Наступного дня “дими” вже були в Бахмуті. Ввечері там вже трьох поранених витягнули”, — каже Денис Дубов. 

Собівартість димових шашок від криворізьких волонтерів дуже низька. В Україні таких виробництв немає, тому доводиться закупляти шашки за кордоном. 

“Ми своїми “димами” перекриваємо той дефіцит, який є. Наші найдешевші за собівартістю “дими” коштують всього-на-всього 70 гривень (ті, що димлять хвилину). На майданчику Prom аналогічний дим коштує плюс-мінус 500 грн. А ми їх роздаємо військовим безкоштовно”, — розповідає чоловік.

Але “димів” вистачає лише на коротку мить, бо, за законами фізики, вони розвіюються.

“Це залежить від вітру, від того, яку саме використовують шашку та скільки. У найменших наших шашок димоутворення йде близько хвилини: по суті у вас хвилина, щоб щось зробити. Але на фронті хвилина  —  це насправді дуже багато”,  —  каже Денис Дубов. 

Хоча, за його словами, вони виготовляють й шашки довшого терміну дії.

“Є й такі, що на 5 хвилин  —  це досить сильне задимлення йде. Але вони не дуже зручні. Піхота в основному використовує шашки від хвилини до півтори”, — розповідає волонтер.

 

Як виготовляють димові шашки

Шашки волонтери роблять з підручних матеріалів.

“Ті хімічні елементи, які використовують у військовій промисловості,  —  у нас немає до них доступу. Тому ми використовуємо калійну селітру, цукрову пудру та парафін. Працює досить непогано”, — розповідає чоловік. 

Необхідні інгредієнти закуповують тоннами, і їх ще треба знайти. У хід навіть йшла сировина країни-окупанта. 

“Зараз збираємося взяти пів тонни парафіну. Нам цього вистачить приблизно на місяць-півтора. Українських виробників парафіну немає, використовуємо турецький, польський, навіть іранський був парафін. На початку війни залишалося на ринку багато російського парафіну, викуповували те, що було. Парафін — це ж продукт нафтопереробних заводів, у нас жодного не залишилось”, — пояснює Денис Дубов. 

Щодня волонтери виготовляють по 100-200 шашок. Кожну з них роблять вручну. 

“Конвеєра немає. Приходить певний “кістяк” волонтерів, які майже кожен день там — їх невелика кількість. Приходять ще люди, допомагають велосипедисти приїжджають”, — каже волонтер.

Допомогти волонтерам придбати сировину для димових шашок можна грошима на ці картки:

4441114425846290 (Monobank)

4149439018771208 (ПриватБанк)

Свої димові шашки маркують козаком на велосипеді 

Свої димові шашки криворізькі велоактивісти маркують власним логотипом.

“Ми зробили це, щоб можна було ідентифікувати наші “дими” і щоб нас могли знайти ті люди, які їх потребують. На логотипі наших димових шашок — трохи перероблений логотип Кривого Рогу, на ньому козак з конем”, — каже співрозмовник.

З 2016 року Денис та його організація проводили веломарафон “Залізна сотня” ґрунтовими дорогами України. Траса простиралася на 100 км та вела промисловими відвалами, кар’єрами та природними ландшафтами.

“Вирішили на шашках використовувати логотип цього велозаходу. Логотип у нас патріотичний та передає дух тієї “движухи”, яка відбувається на нашій велобазі”, — каже чоловік. 

Українці як тільки можуть допомагають фронту. У Бахмуті до вторгнення Росії з 2015-го року група волонтерів “Весела хунта” плела маскувальні сітки, а майстрині виготовляли “кікімори” для снайперів.  Маріупольська екоактивістка Наталія Гаєцька в евакуації у Львові почала виготовляти для ЗСУ “окопні свічки” з вторсировини.