В цю прадавню стратегічну гру люди не перестають грати й в епоху цифровізації. Хоча вона потребує часу, роздумів та концентрації. Натомість розвиває пам’ять, характер, логіку та купу інших корисних якостей. Мова про шахи. В Бахмуті грати в них вчать вже понад півстоліття. Де та як навчатись цієї елітарної гри можна просто зараз?
В Бахмуті є свій шаховий клуб з 1950-х. Зараз він зветься “Дебют” та має ім’я міського шахового тренера минулого Володимира Ткаченка. Тут грають в шахи дорослі й діти. Про це Вільному радіо розповідає вже нинішній тренер з шахів Михайло Іванюк.
“Я видаю людям шахи, шаховий годинник, консультую, проводимо тут невеличкі турніри. Поки тут грають дорослі, я займаюся з дітьми в групах та індивідуально. А під державні та міські свята проводимо офіційні змагання. Переважно сюди ходять люди близько 50 років та старші. Молодших за цей вік людей близько 7-ми, і діти ходять до нас. Жінок, які ходять до нас грати, можна по пальцях перерахувати”, — розповідає тренер Михайло Іванюк.
І дійсно, після опівдня тут грають в шахи 3 пари чоловіків, всі старші 60-ти.
Але й дітей сюди водити не припиняють.
“Регулярно щосуботи приїжджають з-за Бахмутки дві дівчинки. З Часів Яра хлопчика мати возить. Це діти й дошкільного віку, й школярі”, — каже тренер “Дебюту”.
За його словами, через гру в шахи людина навчається багато чого корисного.
“Це просто дерев’яні фігурки, але сама гра у шахи виховує увагу, наполегливість, вміння аналізувати, планувати свої дії та відповідати за них (адже ти зробив хід, та “перехожувати” не можна). Навчає балансу між тим, що тобі хочеться, та тим, що відбувається: хочеться сюди ходити, але ти розумієш, що там фігур не вистачає. Це стратегічна гра”, — розповідає Іванюк.
Близько 16:00 сюди прийшов 6-річний Павло Радченко. Його привів дідусь, який вчить його грати вдома. Хлопчик сідає сам на сам з тренером та впевнено починає грати.
Тренер ходить та коментує свої дії на шаховій дошці. Він лагідно розмовляє з хлопчиком його мовою, ставить йому запитання, які допомагають дитині прийти до правильних висновків самотужки:
— А я хочу щось “з’їсти” у тебе!
— Мою туру!
— Правильно. А чим я хочу її “з’їсти”?
— Королем. А зараз я пугану твого коня, — заявляє хлопчик та рухає фігури й невдовзі оголошує “шах!”
На запитання пошепки чи піддається він хлопчику, тренер відповідає:
“Звісно, ми ж тут переможців виховуємо!”
А ще в Бахмуті багато шахістів серед людей з інвалідністю.
“УТОС та УТОГ проводять шахові змагання, а також люди з ураженням рухового апарату. Вони це роблять через свою організацію, “Інваспорт”. Я у них лише суддя. Я вражений: не можу уявити як люди з вадами зору, не бачачи шахову дошку, грають у шахи. До нас регулярно приходив хлопець з інвалідністю, переселенець з тимчасово окупованої території, але зараз він вступив у навчальний заклад та трохи закинув шахи”, — каже тренер.
За його словами, шахи стали грою елітарною.
“На чемпіонат міста збираються до 20 людей, а всього ж в місті, гадаю, близько 30 людей непогано грають в шахи. На рівні кандидата у майстри спорту з шахів в Бахмуті грає 5-7 людей. Але формально виконувати розряди непросто: треба їздити на змагання. Хтось припиняє ходити, хтось періодично заходить до нас”, — каже тренер.
Він вважає: шахи могли б зайняти у сучасному житті вагоміше місце.
“Звісно, мені хотілося б, щоб в них грало більше людей. Навіть у порівнянні з тим, що було якихось 10-15 років тому. Вважаю, причина в тому, що нині у дітей дуже великий вибір (чим зайнятися, — ред.) Діти досягають певного рівня, розуміють, що треба далі працювати й йдуть в якісь ігрові види спорту”, — каже тренер.
Клуб сам на себе не заробляє. Його фінансують з бюджету. Підпорядковується гурток шахів управлінню з питань фізкультури та спорту Бахмутської міськради. А керує роботою клубу міський центр “Спорт для всіх”.
“Багато міст на Донеччині взагалі без шахових клубів. Там і майстри спорту з шахів є, але такого місця для гри немає. Збираються і в парку грають”, — каже Михайло Іванюк.
Як навчитися грати в шахи? (поради тренера)
Шаховий клуб “Дебют” працює щодня окрім понеділка та четверга з 13:00 до 18:00. Заняття безкоштовні; інвентар видається, тобто приносити із собою нічого не треба. Під час карантину вхід до клубу — у масці або респіраторі.
Збираються у кімнаті на першому поверсі 2-поверхової будівлі спортклубу по Ціолковського, 6.
Телефон для довідок: 066 793 17 14.
2. Дітей варто починати знайомити із шаховою дошкою та шахами через простішу гру — в шашки. Доцільно починати це, коли дитині 4-6 років.
“Шашки — це мати шахмат, і достойна мати”, — цитує німецького шахіста Емануїла Ласкера бахмутський тренер.
Тому можна поцікавитись у дитячому садку, школі чи навчають дітей основ гри у шашки, шахи.
Звісно, опановувати шахи можна і пізніше — вікових обмежень немає.
3. Головне — зацікавити дитину, людину в цій грі.
“Мотивація має бути якась ззовні, наприклад “Хочу обіграти однокласника, сусіда”. Адже східна мудрість каже: “Можна привести верблюда до річки, але змусити його пити з неї неможливо”, — зазначає Іванюк.
4. Грати в шахи з партнером, який трохи сильніший за вас.
Це може бути родич, знайомий. В шахи можна грати будь-де, навіть на вулиці у парку. В Бахмуті такі гравці збираються у верхньому парку (біля парку атракціонів, неподалік Пагорба слави) в теплі місяці року по вечорах. Брати участь у змаганнях у навчальних закладах (в садку, школі, виші, тощо).
5. Якщо партнера у грі немає, варто грати в шахи на онлайн майданчиках з реальними людьми.
Наприклад, тут. Але тренер не радить грати в шахи з комп’ютером. Вважає, це як бігати наперегони з автівкою.
6. Розбирати шахові комбінації по самовчителях шахової гри.
Додамо, минулоріч у Сіверську меценат оплатив для місцевих дітей та підлітків курс робототехніки. Умовою для відбору в ньому було уміння грати в шахи. Виявилося, що в шахи грати серед дітей Сіверська майже ніхто не вміє.
Читайте також: