Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
У Лиманській громаді залишаються понад 2,5 тисячі людей, а евакуація майже неможлива через обстріли й затоплені дамби. Начальник міської військової адміністрації Олександр Журавльов розповів журналістам Вільного Радіо про ситуацію в громаді, роботу мобільних офісів для переселенців та складнощі, які виникають із заявами на компенсації за житло.
Територія Лиманської громади була окупована у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення росіян. У 2023 році громаду звільнили, і всі 40 населених пунктів отримали статус територій у зоні активних бойових дій.
Пане Олександре, розкажіть про роботу адміністрації з ВПО. Що роблять для громадян, які вимушено залишили свої домівки? Знаємо, що планується відкриття хабу в Обухові.
Так, це наша постійна робота, разом із партнерами з різних регіонів України продовжуємо створювати простори, де люди можуть отримати підтримку. В Обухові теж працюємо, плани на хаб є.
У нас на сьогодні підписані меморандуми з містами Корсунь-Шевченківський, Кременчук. І зараз готується підписання меморандуму не з самим містом Обухів, а з їхньою районною радою. Вони нам виділять місце для того, щоб ми закріпили своїх працівників. Це і для ЦНАПу, і для держреєстратора, щоб вони там працювали на постійній основі.
Я особисто також роблю виїзні прийоми, але зараз часу немає, бо трохи у нас проблем з логістикою в Лимані через річку Сіверський Донець і Оскіл. Для мене бути тут, на місці, зараз у пріоритеті.
Але, звісно, тимчасово переміщеним особам треба допомога, і ми про це не забуваємо. Допомога якого характеру — в людей багато запитів до ЦНАПу, по реєстру щодо зруйнованого житла. І їм треба допомогти з цими питаннями. Плюс, ви ж розумієте, що ми фізично не можемо зробити хаби в кожному населеному пункті, куди переїхали наші люди з громади. Це просто нереально, але все одно ми маємо допомагати.
Тому я і вирішив, щоб люди не їздили до якогось великого міста, а до них приїжджали всі, хто треба. Я це рішення запровадив ще з 2022 року, воно в нас працювало і наступні роки. У нас є техніка, транспорт, туди сідають представники адміністрації, представники ЦНАПу, держреєстру. Вони з собою беруть “старлінк”, “екофлошку”, генератор. Ми попередньо домовляємося з адміністрацією населеного пункту, в який їдемо, і нам надають приміщення. Ми там приймаємо наших людей, наших переселенців та розв’язуємо їхні запити. Ось такі мобільні офіси в нас працюють.
А як попереджаєте людей, що такий мобільний офіс приїде до них?
Ми робимо оголошення заздалегідь у соцмережах, що ось такого-то числа будуть працювати такі спеціалісти за такою-то адресою, і в який час. І я вам хочу сказати, що це дуже ефективно працює. Я за можливості теж намагаюсь їздити, нещодавно робив прийом у Кременчуці. Особисто з 8:00 до 16:30 прийняв 24 людини. І всі люди, які до нас звернулись, отримали позитивний результат.
З якими питаннями звертаються люди? Є, можливо, найбільш популярні запити?
Зруйноване житло — це основне, з чим люди звертаються зараз. Ви ж розумієте, що таке Лиманська громада. Це 40 населених пунктів: одне місто і 39 сіл та селищ. У мирний час, до масштабного вторгнення, люди, переважно у селах, не дуже переймалися щодо офіційного оформлення спадщини, наприклад. Від дідів до батьків просто житло переходило.
Власне, тому весь процес трохи гальмується, бо в нас на сьогодні вже 2800 заяв. Люди до нас звернулись, а ми поки тільки десь до тисячі змогли надати сертифікатів. І я чесно скажу, просто в документах бардах, але ми зʼясовуємо, просто не так швидко, як хотілося б.
Ми на Вільному Радіо працюємо з темою компенсацій за зруйноване житло. По Лиманській громаді видно, що робота комісій є, і загальна сума виплат одна з найбільших в області. Але основні складнощі — це неправильно подані заяви, я так розумію?
Так, у нас громада в зоні активних бойових дій, тут багато зруйнованого житла, відповідно. Але коли тільки починали роботу над видачею житлових сертифікатів, ми на той момент не підпадали під дію програми. Бо ще якось не адаптувалися, не було багатьох змін, які вже наразі ухвалили.
А я в той період був на нараді в Києві, і так обставини склалися, що мав розмову з Іриною Верещук (на той момент віцепрем’єр-міністеркою України, — ред.). Я особисто з нею поспілкувався, пояснив їй ситуацію. Кажу, дивіться, я розумію, що якщо пошкоджено майно, то питань немає — воно сьогодні пошкоджене, а завтра зруйноване. Тому ми й не претендуємо, щоб там була якась грошова компенсація. Але якщо у людини 100% зруйноване житло, і це можна обстежити, то чому ми на сьогодні не видаємо сертифікат? Вона сказала, що над цим працюють, і просила також допомагати, підказувати, що треба оновити. Мені тоді дали можливість виступити, я пояснив ще це на засіданні Кабміну в онлайн-режимі.
Це мало ефект. Тоді в 473-й постанові заклали базу для компенсацій у майбутньому. Обстеження дозволили проводити, зокрема, на територіях, де ведуться активні бойові дії, якщо це безпечно.
І завдяки цьому наші жителі й почали отримувати потім житлові сертифікати. Та постанова, де можна обстежувати житло дистанційно, вона пізніше ж буде (йдеться про постанову №815, — ред.). На той час ми ще могли самі обстежувати. Але нам тоді пояснювали, що не всі громади на це погоджуються. Я це розумів, бо це робота складна, клопітна і відповідальна. Але ж нам треба думати про наших людей. Тут мене, думаю, зрозуміють жителі тих громад, які виїхали з уже напівзруйнованих і окупованих громад. Як з Бахмутської, наприклад. Наші люди евакуювалися, а жити їм, виходить, ніде. І яке ставлення до людей: погляньмо правді в очі, не всюди нам раді.
Я скажу просто, навіть той самий ЦНАП як приклад. У нас є люди, які ходять з кнопковим телефоном і не дуже розуміються на всіх змінах. А сьогодні працівники ЦНАПів обов’язково повинні допомогти людям внести дані про пошкоджене або зруйноване майно. Але, чесно, не всі ставляться до людей з розумінням, бо вони не пережили цього всього. Це ми переживаємо і знаємо, що це за біда. Коли в тебе нічого немає, гинуть рідні, близькі, коли ти залишаєшся ще і без житла. Я сам втратив маму, брата. І мій будинок з усім, що я нажив за ці роки, — все залишилось там, згоріло. Тому мені все це як нікому дуже-дуже відомо.
І зараз у нас дуже складна ситуація у громаді. Ми вночі витягуємо, забираємо, евакуюємо. І людина приходить, а в неї навіть коштів нема — то пенсійна карта заблокована, то ще щось. Іноді знімаєш свої кошти й даєш людині, щоб просто змогла поїсти.
Яка наразі ситуація у громаді? Скільки людей залишаються, як відбувається евакуація?
На сьогодні ще 1955 людей проживають у місті Лиман, 600 людей у селах та селищах. Евакуація практично неможлива станом на зараз через логістику. Бо ті дамби, які ми будували, були постійно під обстрілами, але ми ними користувалися.
І виходить так, що сьогодні ми, крім того, що боремося з ворогом, ще й боремося з природою. Ви ж розумієте, які були паводки після такої сніжної зими, рівень води дуже великий. Тому дуже-дуже важко, всі наші дамби затопило, і ми ще не бачимо навіть їх орієнтирів, поки не впаде рівень води. Тому евакуація дуже складна. Тут дякуємо нашим Збройним силам, але поки з таким рівнем вони тут нічим не можна допомогти.
Є люди, які не хочуть виїжджати зараз? Як пояснюють це?
Знаєте, коли я їздив сам, умовляв наших жителів Лиманщини евакуюватися, то для себе робив відеозаписи. Коли умовляв, на тебе дивляться, таке: “Ну що ти, давай, розказуй, розказуй”. Я пояснював, просив, а мені казали: “Та ми ще посидимо”. І результат який? Ну посиділи далі, от і все. Тепер я нічого не можу зробити. Сидимо на цій стороні Дінця і все. На Осколі теж, я вчора витягнув 4 людини. Заїхав через одне місце, не буду пояснювати, яке саме. А сьогодні мені телефонують і кажуть, що те місце вже обстріляли та розбили.
А куди їдуть далі ті люди, які евакуюються?
Переважно ті хто залишився, вже евакуюються до своїх рідних. Ті, хто евакуювався раніше, ще у 2023-2024 роках, теж часто їхали до друзів, до рідних. А зараз залишалися люди, які хотіли берегти своє майно, скажімо так. Тому зараз евакуація поодинока. В мене є, наприклад працівники, які живуть на території Корсунь-Шевченківського (на Черкащині, — ред.) і допомагають людям.
Ну, наприклад, якийсь день сім’я планує евакуюватися. Вони приходять до мене і кажуть: “Вікторич, ми готові евакуюватися, що робити?” Я питаю, якщо Корсунь-Шевченківський підходить, то ми там шукаємо житло. Я вже дзвоню працівниці, і вона знаходить або за комуналку, або за чисто символічну суму якесь житло. В основному люди знаходять, де поселитися. Є питання, але якось виходимо з цієї ситуації. На вокзалах, на базарах ніхто не ночує.
Якщо говорити про працівників громади у різних сферах, яких вдалося зберегти. Як працюють медики, освітяни, комунальники?
Медицина і освіта в нас збережені. На сьогодні в нас створений структурний підрозділ у місті Кривий Ріг, там наші всі медики працюють. Плюс у нас працює первинна медицина дистанційно, люди ще договори з сімейними лікарями не розривають. В онлайн-режимі все працює без питань.
Щодо освіти, то в нас 8 шкіл працює в онлайн-режимі, питань немає. Ми ще і музичну школу запустили. І ще дві групи дитячого садочка набрали. У школах ми набрали перший клас, і я розумію, що першачки теж будуть надалі.
Наскільки знаю, у громаді оцифрували архів БТІ (Бюро технічної інвентаризації)?
Так, зробили. Мені здається, що в області ми одні з перших, а може, і перші. Це була моя ініціатива, мені всі розповідали, що це складно зробити. Не буду зараз називати області і громади, але дуже велика біда, коли люди не мають можливості подати заяву на компенсацію, тому що немає архівних документів.
Я архіви вивіз повністю, купив оцифровувач і я ж оцифрував документи. І на сьогодні у нас паперові документи теж зберігаються, ми уклали угоду з обласним архівом міста Кропивницький. А наші фахівці, які тут зі мною, які виїжджають у мобільних офісах, і які віддалено — вже працюють з оцифрованими матеріалами, і в нас щодо цього питань немає.
Вас зі зрозумілих причин часто питають про ситуацію в громаді, евакуацію, потреби переселенців. Можливо, є щось, що ви хочете розказати про громаду, але вас про це не питали?
Що вам сказати… У нас 12 старостинських округів було раніше. Вони й зараз є, але ситуація різна: десь сіра зона, десь жовта, десь червона. Але це таке, тимчасово, впевнений, що перемога буде за нами.
Але яким ми пішли шляхом — я кожному з цих 12 старост поставив задачу. Крім них більше ніхто не знає своїх жителів, тому що у нас всі старости місцеві. Я чітко поставив задачу і відділу культури, і старостам, щоб вони збирали свідчення. Тому що те, що ми зараз переживаємо, це історичні моменти. І для того, щоб це десь зафіксувати, ми повинні зібрати максимум інформації та випустити свою книгу, яку ми плануємо з часом. Зараз старости спілкуються, і люди дають їм свідчення. Розповідають як вони жили під час окупації та як вони евакуювалися. Бо в нас є люди, які у 2022 році вижили під окупацією, і ми, я вважаю, зобовʼязані їхні історії передати нашим дітям, онукам. Пояснити, що таке Росія, що таке ці покидьки, які просто знущаються з нашого народу.
Звісно, паралельно працювали і фіксували все правоохоронні органи, була документація воєнних злочинів. А я ще хочу зробити, щоб людина розказала просто свою історію, яку вона пережила.
Раніше ми писали, що російська армія активізувала наступальні дії на Лиманському напрямку. Окупанти використовують тритонні авіабомби, масовано застосовують піхоту та ведуть розвідку дронами. Попри це, українські військові утримують позиції. Цивільних закликають евакуюватися через небезпеку.