Як отримати спадщину по інший бік від лінії розмежування (інтерв’ю з нотаріусом)
Куди йти, якщо помер родич і треба переоформити майно? Як бути, якщо спадщина на окупованій території або, навпаки, ви за лінією розмежування? Які документи потрібно мати з собою та що робити, якщо оформити дещо не вдається? На ці та інші питання відповідає приватний нотаріус із 10-річним стажем Анна Білявцева.
У випадку смерті близької людини куди треба звертатися для того, щоб розпочати свій шлях до отримання спадщини?
У разі смерті близької особи чи родича будь-якої черги, або за іншим правом — якщо людина знає, що на її ім’я залишено заповіт, вона звертається до нотаріуса. Можна звернутися як до приватного, так і до державного нотаріуса.
Розкажіть, будь ласка, чим приватний нотаріус відрізняється від державного.
Державні та приватні нотаріуси мають рівні права, бо документи, які видаються ними, мають однакову юридичну силу. В нашій країні немає поділу на більш переважне або менш. Раніше вважалося, що послуги державних нотаріусів або безкоштовні, або за дуже низьку ціну. Тому людина, що у розпачі, думає, як би їй зекономити. Переваг та дуже великої різниці, думаю, немає. Я можу сказати, що ціни на послуги десь коливатимуться в одній площині.
До державного нотаріуса може бути черга. Хоча і до приватного також. Краще прийти на консультацію та визначитися з цінами, які потрібні на першому етапі — відкритті спадщини — і на етапі отримання документів на своє ім’я до того моменту, як сплине 6 місяців з моменту смерті.
Чи може кілька нотаріусів паралельно вести справу про спадщину?
Ні. Одна спадкова справа заводиться після смерті, і не може бути заведена ні паралельно, ні передаватися від одного нотаріуса до іншого. Той нотаріус, який відкриває спадкову справу, повинен довести її до кінця — закрити спадкову справу видачею всіх документів для спадкоємців.
Чи є питання, які людина має за законом вирішувати особисто?
Людина, яка має право висловити своє бажання стосовно прийняття або відмови від спадщини, може звернутися до будь-якого нотаріуса в Україні або до консульства чи посольства країни, в якій вона працює або перебуває, та надати заяву, яка буде засвідчена уповноваженою особою і надіслана або передана до нотаріуса, який саме відкрив спадщину.
Ви згадали про піврічний строк з моменту смерті для надання заяви. Скажіть, будь ласка, що робити людині, яка прострочила цей період?
Тут потрібно бути уважним, адже ці 6 місяців мають значення у різних випадках. Якщо спадкоємець або особа, що відмовляється від спадщини, разом не були зареєстровані за одним місцем з померлим, то таким обов’язково потрібно надати відповідну заяву до спливу 6-місячного строку.
Ось людина хоче піти до нотаріуса. Які документи їй потрібно мати, щоб засвідчити свою належність до родини або до якоїсь із черг?
Звісно, це свідоцтво про смерть, підтвердження родинного зв’язку. Якщо це мати або батько, то свідоцтво про народження. Якщо це, наприклад, вдова, то свідоцтво про шлюб та всі розлучення, які в неї були. Все це, щоб довести, що це дійсно мати чи батько, брат чи сестра, тітка, племінниця і так далі. Якщо таких документів немає, то нотаріуси мають доступ до реєстру і можуть побачити всі юридичні факти, які були оформлені через РАЦС (про народження, шлюб, розлучення, зміну імені, прізвища тощо). Ми можемо взяти таку інформацію самостійно з реєстру.
Скільки треба заплатити, щоб як мінімум відкрити справу про спадщину? Чи є державне мито? Розкажіть про середню цифру, на яку людина зможе орієнтуватись.
В середньому сплата може коливатися у різних нотаріусів. Десь від 600 до 1500 гривень в середньому.
Які бувають податки на різне майно, яке людина може теоретично отримати у спадок?
Якщо йдеться про родинні стосунки першої та другої черги спадкування (чоловік або дружина, діти чи батьки, рідні брати та сестри, а з деяких пір сюди додали й онуків), то у цих осіб немає оподаткування. Якщо йдеться про інші черги спадкування, то це 5%. А якщо про нерезидентів (іноземців — ред.), то 18% податку.
Як оцінити вартість квартири чи той самий податок, який людина повинна буде заплатити?
Якщо там є оподаткування, тоді незалежні експерти, які мають ліцензію Фонду держмайна України, мають право на таку оцінку. Нотаріус бере таку оцінку, включає її при видачі документа на спадкоємця. І на спадкоємця покладається обов’язок самостійно сплатити цей податок, у податкову подати декларацію про дохід, який він отримав у спадок. Щодо нерезидента, то такий податок має бути сплачений до видачі відповідного документа. У такому випадку нерезидент звертається до податкової служби і сплачує за відповідними реквізитами. Ось такий порядок.
Чи може людина приїхати з тимчасово окупованої території та розраховувати на спадщину тут?
Так, людина, яка знаходиться на непідконтрольній території, теж має таке право, попри те що це зараз складно — і внаслідок пересування, і через карантин. Однак є такий порядок, і людина приїжджає на підконтрольну територію, і згідно з так званим “Намібійським винятком” в Україні суди приймають так звані “документи” з непідконтрольних територій, згідно з якими встановлюється факт смерті або народження. Процедура складна, але вона є. Також в Україні скасовували територіальність, і людина з непідконтрольних територій може звернутися до будь-якого нотаріуса на території України, там, де їй зручно.
З народженням простіше, а от як підтвердити документально смерть?
Про смерть подаються документи до суду, але потрібно визнати юридично факт. Але ми стикаємося з тим, що на наших територіях, що розташовані близько до лінії розмежування, навантаження на суди досить велике.
Звісно, адже людям зручніше звертатися туди, де ближче.
Так, багато осіб звертаються. І суди, буває, не справляються. Але процес іде. І посильний для того, хто націлений оформити майно, яке залишилося після померлого на підконтрольній території, або вклади в банках, недоотриману пенсію тощо. Хоча 6 місяців ніхто не скасовував, і якщо людина не була зареєстрована за однією адресою з померлим, то їй можна встановити додатковий строк для прийняття спадщини.
А чи були у Вашій практиці такі випадки?
Так, я достатньо щільно займаюся такими справами. Здебільшого вони стосуються недоотриманої пенсії. Бо людям похилого віку часто тяжко виїжджати та оформлювати її. Та заборгованість від держави цим людям існує. Процедура оформлення такої спадщини непроста, але теж є. Надають свідоцтво про смерть, ми робимо запит до пенсійного фонду, до банків, в яких є можливі заощадження. Потім отримуємо документи, з якими люди йдуть до пенсійного фонду. Або, якщо йдеться про інше майно, то відповідні документи визначають власника саме на підконтрольній території. Бо територія, непідконтрольна українській владі, документи на майно не приймає.
А чи був у Вас такий випадок, коли людина приїжджає майже без документів? І що Ви порадите такій людині?
Якщо немає документів, ми можемо відкрити спадкову справу за заявою. Потім у людини є можливість дооформити її (звернутися до РАЦСу або суду, чи ми можемо звернутися). Бо ще до спливу 6 місяців їй потрібно заявити про те, що вона спадщину приймає, це головне її завдання. А потім ця людина вже строками не обмежена, і документи можна надати й пізніше. Це може бути, наприклад, рішення суду про встановлення родинних зв’язків.
Тобто, відновлювати документи простіше за все саме через суд?
Так, якщо іншим чином не встановити, то звертаються до суду, і все це вирішується.
Друга послуга, пов’язана зі спадщиною — це заповіт. Що це таке і навіщо люди його роблять?
Заповіт — це розпорядження людини на випадок своєї смерті. Вона може казати або не казати спадкоємцям про те, що вона зробила заповіт. Він може бути складений на будь-яке майно, і він може бути складений на будь-яку людину, навіть яка не в родинних зв’язках. І за волевиявленням такій людині надається переважне право на отримання спадщини. Навіть якщо у спадкодавця є родина, батьки, діти, чоловік чи дружина, заповіту надається пріоритет.
А чи є винятки, коли заповіт не працює?
Так, це так звана “обов’язкова частка”. Деякі особи мають такий собі захист від держави. Наприклад, неповнолітні діти, непрацездатні особи, пенсіонери та інваліди. Вони мають частку, яка враховується, якщо вони теж є спадкоємцями.
Тобто, якщо у людини є квартира, і вона хоче заповісти її третій особі, що була, наприклад у “фактичному шлюбі”, і у неї також є неповнолітня дитина, ця дитина буде мати право на квартиру?
Так, але частку, не всю квартиру. Заповіт таки має пріоритет, але той, хто має обов’язкову частку, буде мати частку і в квартирі. Там рахується доля від частини, яка могла б бути за законом.
Чи були у Вас випадки, коли людина приходила не при пам’яті? Бо нотаріус має оцінити стан людини, і якщо він думає, що щось не так, то у заповіті може бути відмовлено.
Хочу вам сказати, що в практиці кожного нотаріуса бувають такі випадки, коли заповіт бажають оформити не спадкодавці, а саме майбутні спадкоємці.
Ті, хто на це майно претендує?
Так. Або якщо ж бабусі стало зле, то онук каже, що терміново потрібно заповіт робити. Тому якщо такі випадки є, то нотаріус відмовляє в оформленні заповіту. Бо навіщо це робити, якщо цього хоче зовсім не той, хто має те майно.
Тобто, Ви у бесіді це розумієте?
Звісно, ми проводимо бесіди віч-на-віч, щоб зрозуміти бажання людини, чи дійсно вона цього хоче. Діє виключно принцип волевиявлення. І нам потрібно це волевиявлення виявити — чи хоче людина здійснити таку юридичну дію, як заповіт, чи розуміє вона наслідки після того, як вона це зробить.
Ви вже вказували на те, що є кілька черг спадкоємців. Як багато черг є в українському законодавстві?
Зараз я повний список не перелічу, але з першочергових є діти, батьки та подружжя, чоловік або дружина. Друга черга — брати, сестри. Третя — рідні тітка та дядько, дід або баба.
Останнє питання: що таке договір довічного утримання?
Під таким договором мається на увазі документ, що родичі або навіть сторонні особи укладають на майно. В цьому документі є перелік дій, що стосуються догляду, лікування, забезпечення їжею, предметами першої необхідності, санаторним лікуванням тощо. Тобто догляд і допомога, вони прописуються у договорі, і наприкінці люди за таким договором отримують те нерухоме майно. На це майно накладається арешт при оформленні такого договору. Він також може бути розірваний за угодою сторін або за рішенням суду. Таке не дуже розповсюджено, але теж має бути в практиці.
Читайте також:
623Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
