У Бахмуті двоє митців досліджують долю своїх предків та країн у спільному проєкті “Сліди коней”. Це можна побачити на голих стінах музею до 8 листопада.
Цими днями два митці, Микола Рідний з України та Клеменс фон Ведемейєр з Німеччини, відкрили у Бахмутському краєзнавчому музеї спільний проєкт “Сліди коней”. Його демонструють у порожніх затемнених та підсвічених музейних приміщеннях з голими цегляними стінами: музей понад рік на капремонті.
Німецький художник досліджує аматорську кінозйомку свого діда-офіцера, який рівно 80 років тому прийшов в Артемівськ у складі окупаційної армії Вермахту та фільмував пересування німецької армії під час Другої світової війни. А Микола Рідний зняв фільм про долю свого прадіда в українських визвольних змаганнях 1917-1922 років.
“В архіві сім’ї Клеменса фон Ведемейєра завжди були ці фільми, які знімав його дід. І Клеменс вирішив у якийсь момент попрацювати з ними”, — розповідає в коментарі Вільному радіо кураторка проєкту Дана Брежнева.
Всього, з її слів, в архіві німецького художника 4 стрічки з кінохронікою часів Другої світової. Одна з них, приблизно 10-хвилинна, знята колись у Бахмуті.
“Це 1941-й рік, ближче до зими — там є кадри, як сніг згрібають. Також ці архіви знаходяться в національних фондах, національному архіві Німеччини та досліджуються німецькими науковцями”, — розповідає кураторка.
Також у виставці є матеріали часів нацистської окупації з фондів Бахмутського музею. Серед них — альбоми зі світлинами зруйнованого Артемівська після його звільнення від нацистів.
Для довідки:Клеменс фон Ведемейєр народився 1974 у Ґеттінґені, мешкає в Берліні. Вивчав фотографію та медіамистецтво в Університеті прикладних наук Білефельда та в Академії образотворчих мистецтв у Лейпцигу. З 2013-го — професор цієї Академії. Роботи митця виставлялися на численних міжнародних виставках, а фільми демонструвалися на різних кінофестивалях.
Зазначимо, кінохроніка діда Клеменса фон Ведемейєра була в Бахмуті знайома й до цього проєкту. 2,5 роки тому її помітив та виклав краєзнавець Михайло Кулішов. Цю хроніку викладав німецький історик, видавець аудіокниг та документальних фільмів про епоху націонал-соціалізму Карл Хьоффкес.
Бахмутські краєзнавці ідентифікували частину місць окупованого Артемівська, які потрапили у хроніку діда Клеменса. Це так званий “будинок колгоспників” (на місці нинішньої будівлі Бахмутської міськради), будівля театру (нинішній палац культури ім. Мартинова) та пам’ятник Артему Івана Кавалерідзе, будівлі колишніх типографії та музичної школи (ліворуч і праворуч від пам’ятника), сквер у центрі міста з фонтаном, німецьке кладовище та нацистська стела поза будівлею театру та ще деякі центральні вулиці міста.
Додамо, у кадрах цієї хроніки будівля нинішнього палацу культури ім. Мартинова — після пожежі, з розбитими шибками. Відомо, що пожежа у цій будівлі сталася у січні 1942-го. Тому твердження учасників проєкту, що на хроніці — листопад 1941-го, ймовірно, помилкове.
Микола Рідний відштовхується від документів судової справи свого прадіда – отамана, близького до анархістського руху, який розгромили більшовики. Він зняв про це фільм.
“Це історія його діда, який був анархістом під час Громадянської війни 1917-1922 років. Ми в архівах Бахмутського краєзнавчого музею знайшли матеріал про отамана Савонова, який також зі своїм загоном був на Ізюмщині, Харківщині та на Слов’янщині. Ми знайшли фільм ізюмських краєзнавців про його долю, ці матеріали теж представлені на виставці”, — розповідає кураторка виставки Дана Брежнєва.
Для довідки:Микола Рідний (народився 1985 у Харкові, мешкає в Києві) — сучасний український художник, режисер, есеїст та куратор. Закінчив відділення скульптури Національної академії дизайну та мистецтв у Харкові. Учасник багатьох міжнародних виставок та кінофестивалів.
Представниця проєкту пояснює: образ коней та війни — це те, що об’єднує проєкти обох митців.
“У Миколи Рідного фільм називається “Сірі коні”, а у роботах діда Клеменса дуже багато кадрів з конями, яких він дуже полюбляв. Бо він їх багато знімав, опікувався їх долею на війні. І дегуманізацією, ставленням до них як до машин”, — пояснює кураторка виставки.
“Образ коня, що наявний у роботах обох авторів, піднімає проблему дегуманізації, породженої машиною війни, яка використовує тварин і людей як біологічний матеріал. Коні, що були на війні в ролі поневолених працівників та бажаної здобичі, ставали свідками та учасниками бойових дій та військових злочинів, про які вони ніколи не зможуть розповісти.
Позбавлені людського мовлення, ці тварини залишають відомості самим фактом своєї присутності, зображеннями та історіями. Їхня витривалість може повідомляти про аспекти військової логістики, їхній колір та порода – про статус власника та маркування угруповань, їхня смерть – про стан та результати битв”, — йдеться в матеріалах виставки.
Учасники проєкту відзначають: Бахмут, який 80 років тому постраждав від нацистської окупації, сьогодні знову знаходиться поруч з лінією фронту вже іншої війни.
“Проте тут переплітаються важкі спогади та суперечливі фрагменти історії, які досі дають про себе знати. Художники прагнуть віднайти ці сліди, сліпі плями зробити видимими, а свідчення – чутними”, — йдеться в матеріалах проєкту.
Тож, на думку учасників проєкту, Бахмутський краєзнавчий музей став не просто майданчиком для такої розмови. Його порожні стіни стали вільним простором, що є унікальною ситуацією для втілення художнього задуму митців.
Бахмутський краєзнавчий музей знаходиться за адресою:
вул. Незалежності, 26
Побачити виставку можна з 9:00 до 16:00, вихідні неділя, понеділок
Тел. для довідок: (06274) 22595
Читайте також: