25 січня в народі відзначають Тетянин день. Його витоки пішли з давніх часів, коли за відданість християнству церква зарахувала мученицю Тетяну до лику святих. Сучасні ії тезки, писанкарка Тетяна Коновал, волонтерка Тетяна Гурин та менеджерка Тетяна Фролова, як і їхня пращурка, залишаються вірними своїй справі і роблять людям добро. Про свою діяльність в умовах відкритої війни Тетяни розповіли журналістам Вільного радіо.
Тетяна — це давнє і популярне ім’я, яке часто зустрічається в Україні. Саме 25 січня в народі прийнято відзначати Тетянин день, коли за традицією вітають всіх дівчат і жінок, які носять це ім’я. Ця дата невипадкова, адже вона пов’язана з днем пам’яті святої мучениці Тетяни, яку церква вшановує щороку.
“Тетяна жила в Римі у ІІІ віці. Вона присвятила себе служінню Богові, сповідувала віру в Спасителя і допомагала хворим і вагітним. В часи юного правителя Олександра Севера, коли фактично вся влада була в руках гонителя християн префекта Ульміяна, дівчину піддали жорстоким тортурам. Однак віри вона не зреклася. За це Всевишній послав Тетяні зцілення від ран. 25 січня 235 року її стратили. Церква зарахувала мученицю Тетяну до лику святих”, — розповідає Вільному радіо настоятель парафії святого Архистратига Михаїла села Воля-Ковельська Волинської області отець Володимир (Удуд).
Ми поговорили з сучасними Тетянами, які з вірою в перемогу України допомагають співвітчизникам.
Писанкарка Тетяна Коновал виїхала з Луганщини ще на початку російської агресії. Наразі вона мешкає в Києві, а з 2015 року працює в Центрі дитячої творчості і навчає своїх вихованців писанкарству.
“Коли почалася повномасштабна війна, я переїхала до Львова. Але там була лише місяць. Повернувшись до Києва, я все відновила і продовжую працювати. Веду гурток писанкарства, в якому навчаю 6 груп дітей від 5 до 15 років. Наразі у мене все як і було, нічого не змінилося. Була лише скажена місячна перерва, коли почалася війна”, — розповідає Тетяна.
На початку відкритої війни жінка не знала як в неї складеться доля, де вона перебуватиме і як далі розвиватимуться події. Тетяна відчувала розгубленість, адже все це їй довелося пережити вже вдруге.
“На своєму навчальному ютуб-каналі я почала проводити щоденні онлайн майстер-класи з писанкарства. Ми навчалися, коли була комендантська година і мої діти мали сидіти в темряві. Для всіх це було вперше і незвично. Ми писали орнаментовані писанки з тризубами. Звичайно я сподівалася, що війна скоро закінчиться, і кожного вечора підбадьорювала учнів словами: “Допоки будемо писанки писати, доти світ наш буде існувати”, — розповідає жінка.
Тетяна з учнями пишуть патріотичні писанки весь рік.
“Влітку у нас була невеличка перерва. Потім я знову зібрала навколо себе колишніх учнів і набрала нових. Багато хто з них вже повернувся до Києва. Кілька моїх учнів ще перебувають за кордоном, тож для них я проводжу онлайн уроки. Ми пишемо писанки, поглиблено вивчаємо історію та географію писанкарства, адже це наша народна спадщина і мудрість, і віримо в перемогу”, — говорить Тетяна.
В окупації залишилася мати Тетяни, яка мешкає у Довжанську Луганської області. Жінка давно її не бачила і не знає, коли це буде можливо.
“Спогади про Тетянин день заділи за болюче, у мене сльози градом полились. Адже це день моєї мами. Вона мене постійно вітала з цим святом. Ні, все добре. Вона жива, всі живі. Просто ми не можемо бачитися”, — пояснює Тетяна Коновал.
Всім своїм тезкам в цей день вона бажає не розривати свої стосунки з рідними, триматися пліч-о-пліч і бути поруч в будь-яку годину: і в радості, і в горі.
Засновниця БФ “Всесвітня допомога Україні” Тетяна Гурин сама родом з Чернігівщини. Разом зі своїми однодумцями вона активно допомагає сходу, який потерпає від жорстокої відкритої війни. Волонтерською діяльністю почала займатися через два тижні після вторгнення Росії. В травні, коли зрозуміла, що все добре виходить і їхня допомога людям необхідна, зареєструвала свою організацію офіційно.
“В першу чергу ми допомагаємо медициною шпиталям, а також військовим лікарям, які рятують хлопців на передовій. Намагаємося виконати всі замовлення наших бійців. Чим можемо, тим і допомагаємо. А вже потім, якщо вистачає наших сил і можливостей, допомагаємо цивільному населенню. На жаль, всі потреби з нашими можливостями зараз не співпадають. І це дуже прикро”, — говорить Тетяна.
До своїх благодійних справ волонтери залучають не лише українців, їм допомагають ще й іноземні меценати. Тож бійцям в госпіталі, а також на передову, вони доставляють різне необхідне — від пиріжків до автівок.
“Насправді допомога військовим може бути в будь-якому регіоні, адже є таке розуміння як ротація. Сьогодні це тільки схід — найболючіше місце України. На сході зараз найгарячіші точки”,— розповідає волонтерка.
В основному благодійники зараз займаються доставкою на схід медичного обладнання та препаратів.
Свою волонтерську діяльність Тетяна вважає важливою місією.
“Дослідження фахівців різного роду говорять: зараз в усьому світі відбуваються великі зміни. І Україна є тим локальним місцем, звідки вони можуть початися. Ми повинні пройти і витримати всі випробування ради добра на землі. Тому кожен з нас повинен пройти цю трансформацію як в особистому плані, так і в соціальному. Кожен з нас має необхідність зробити щось для себе і для нащадків”, — вважає волонтерка.
Так само по-філософськи Тетяна говорить і про своє ім’я.
“Ім’я Тетяна означає облаштування оселі й побуту. Якщо провести паралель, всі Тетяни працелюбні і вольові жінки. Зі своїх спостережень за Тетянами зі свого оточення я можу підтвердити цей факт. Всі вони ще й цікаві особистості. Так, у них різні долі, характери, виховання, але є родзинка, яка об’єднує їх під одним іменем. І я безмежно вдячна життю, що на моєму шляху зустрічаються такі люди”, — говорить Тетяна.
День свого ангела жінка не відзначає. Однак з задоволенням приймає привітання.
“У відповідь я бажаю аби все повернулося сторицею. А всім Тетянам щиро бажаю, щоб їхнє ім’я проявило свої світлі, яскраві, чисті, творчі, позитивні складові й наповнило їх янгольськими прекрасними можливостями та енергіями, які допомагатимуть на їхньому життєвому шляху”, — говорить наостанок волонтерка Тетяна Гурин.
Переселенка з Донецька Тетяна Фролова мешкає в Києві і працює менеджеркою проєкту “Трудолюб” від благодійного фонду “Життєлюб”. До повномасштабної війни він був орієнтований на навчання та працевлаштування людей від 50 років. Зараз в умовах війни виконавці проєкту допомагають освоїти нові професії переселенцям, які були змушені покинути домівки через бойові дії.
“Ми не кадрова агенція, ми не шукаємо кожному роботу, а даємо їм “вудку”, щоб її знайти. Для цього проводимо постійно заняття: майстер класи, воркшопи, лекції, кар’єрні марафони, індивідуальні консультації з HR-спеціалістами і кар’єрними консультантами та інші навчальні заходи. Вчимо складати резюме, проходити співбесіду, писати листи”, — розповідає менеджерка.
Серед “трудолюбів” зараз близько 70% переселенців з Донецького та Луганського регіонів. Інші люди з Херсонщини, уточнює Тетяна.
“Мене дуже тішить, що всі вони розмовляють українською. І більшість з них — дуже гарно. Щоправда, донецькі та луганські переселенці більш україномовні та більш гнучкі, ніж херсонські”, — говорить менеджерка.
У січні у “трудолюбів” відбулося багато позитивних змін.
“У нас з’явилися нові партнери, які готові провести майстер-класи, воркшопи, семінари. Також з’явилися нові вакансії. Для мене це просто супер подарунок. Серед вакансій — фінансовий менеджер, продавчиня, швачка. Саме на такі більш прості вакансії є дуже багато запитів”, — розповідає Тетяна.
В умовах проєкту у січні переселенці прослухають багато кар’єрних консультацій, на які ще в грудні боялися записатися, додає менеджерка.
“Це для мене прямо як натхнення. Крім того, в минулу п’ятницю (20 січня, — ред.) наш “трудолюб”, 50-річний Роман із Бахмута, отримав запрошення на посаду бухгалтера від кількох достатньо крупних компаній. Перед цим ми з ним зробили анонс. І сьогодні у нього перший робочий день. Я за нього дуже рада”, — ділиться хорошими новинами дівчина.
Вона зізнається: завдяки імені Таня до їхнього проєкту долучилися нові партнери, які проводять кар’єрні консультації.
“Деякі наші партнери-чоловіки говорили мені: “Таня — моє улюблене ім’я. І коли я побачив в соцмережах ваш пост, мені одразу захотілося відгукнутися і чимось допомогти”. Тож коли вони бачать ім’я Таня, у них виникає якась довіра. Не знаю, з чим це у них пов’язано”, — сміється Тетяна.
Тетянин день дівчина зазвичай не святкує. Однак їй приємно отримувати повідомлення. Але не чергові картинки, а словесні щирі привітання. Цьогоріч в Тетянин день пройде чергова зустріч з “трудолюбами”.
“Ми проведемо навчальний івент для тих, хто старше 50+. Мені дуже приємно, що саме в цей день ми разом подивимося фільм на тему ейджизму (дискримінація людини на підставі її віку, яка поширена у формальних та неформальних сферах життя, — ред.) “Місіс Гарріс їде у Париж”. А потім будемо обговорювати його з психологинею, яку запросили до себе”, — розповідає менеджерка.
В Тетянин день вона бажає всім жінкам та дівчатам, які носять це ім’я, перемоги.
“Навіть не миру, тому що під словом мир можуть бути різні поняття. А саме перемоги України в цьому році”, — висловлює свої побажання менеджерка Тетяна Фролова.
* * *
Нагадаємо, торік Вільне радіо розповідало про переселенку з Донецька, художницю-ювеліра, гемологиню та експертку дорогоцінного каміння та діамантів Тетяну Калюжну. Понад 20 років вона власноруч виготовляє ювелірні прикраси та артоб’єкти з природних каменів і мінералів. Через художні образи своїх робіт жінка розмовляє зі світом.
Читайте також: