Щороку 7 липня українці відзначають народно-християнське свято Івана Купала. В усіх регіонах України його святкують по-різному, хоча всі традиції та обряди пов’язані з вогнем і водою. На Донеччині, в селі Званівка, цей день святкують за давніми традиціями своїх пращурів — лемків та бойків. До стародавніх звичаїв місцеві додають і сучасні цікавинки.
Про те, як святкують Івана Купала в Званівці на Донеччині та що в останні роки стало перепоною для його проведення, розповіла Вільному радіо керівниця громадської організації “ЧаРи” Юлія Тимчак.
“Свято Івана Купала має народно-християнські корені. З давніх часів воно символізує народження літнього сонця Купала, а християнська церква вважає 7 липня днем народження Івана Хрестителя. Однак ми його не вважаємо релігійним. Купайла — народне свято, бо це такі наші давні традиції”, — говорить Юлія Тимчак.
Вогонь і вода споконвічно пов’язують людину і природу, каже Юлія. Саме з цими явищами пов’язують традиційні купальські звичаї та обряди — купання у водоймах, розпалювання великих багать, плетіння та пускання по воді вінків.
В кожному куточку України свято Івана Купала люди відзначали по-своєму. В різних регіонах воно мало свої особливості, в тому числі й на Донеччині.
“Івана Купала на Донбасі відзначали завжди. Я місцева, з Никифорівки. Тож ще з дитинства пам’ятаю народні гуляння, які проходили на це свято. Ми постійно палили біля ставка вогонь — ватру. Хто хотів, стрибав через вогнище, коли воно згасало. Хто хотів, зустрічав світанок. Це були справжні народні, молодіжні гуляння. Це вірування народу в святі щирі почуття, в ті сили природи, які вона дає людині. Адже вогонь і вода, в розумному значенні, дуже корисні для нас”, — розповідає Юлія.
В 1951 році переселенці із Західної України, лемки та бойки, привезли на донецьку землю нову купальську традицію — палити субітку.
“На Західній Україні є гора Суботка. На ній розводили величезне багаття і проводили там на Купайла народні гуляння. Звідти і пішов звичай — палити субітку”, — пояснює Юлія Тимчак.
До створення субітки долучаються всі місцеві мешканці.
“Це загальна справа. Кожен знає, домовляється, хто і що буде робити. Населення самоорганізовується, щоб побудувати величезну субітку. Люди зносять всякі можливі речі — деревину здебільшого та старі скати. Раніше по центру закопували величезний стовп, на який надягають гілляччя”, — розповідає Юлія.
Ввечері 6 липня, щойно стемніє, біля субітки збирається все село. І починається народне гуляння.
“У Званівці навколо субітки водили танці і співали пісні. Розважалися та грали в народні ігри. Обов’язково плели вінки з різнотрав’я, потім їх пускали на воду і загадували бажання. Коли була така можливість, в центрі віночка прив’язували свічки — для цього необхідна спеціальна конструкція. Треба, щоб вінок плив за течією, адже за традицією дівчата вінки пускають, а хлопці їх потім ловлять — ось так і одружуються, створюються молоді пари”, — розповідає Юлія Тимчак.
Традиційно на Івана Купала, щоб дізнатися про свою майбутню долю, молодь стрибає через вогонь.
“Закохані мають стрибнути через вогонь. Якщо їхні руки не розпадуться, значить вони будуть навіки разом. Але таке можливо коли горить маленьке багаття. Саме таке практикують в інших наших селах, а в Званівці — ні. У нас дуже велика субітка, тож стрибати ніяк. Після свята вона догоряє ще 2-3 дні”, — каже Юлія.
Щороку народні гуляння в ніч на Івана Купала у Званівці доповнювали новими сучасними цікавинками.
“Це й цікаві хореографічні постановки — одягали молодь в автентичні довгі білі сорочки з українською вишивкою і вони босоніж танцювали під народні пісні. Проводили також майстер-класи з плетіння вінків та мотанок із різнотрав’я. Наші дівчата-волонтерки залюбки навчають тих, хто не вміє цього робити”, — говорить Юлія Тимчак.
За декілька років до початку “ковідного” карантину званівські громадські активісти та підприємці організували на Купала рок-фестиваль ОLGA, до якого додали етнічних мотивів.
Ідея цього фестивалю належить місцевому активісту, музиканту Роману Тимчаку. Подію він назвав іменем своєї творчої музи та коханої дружини.
“Цей фестиваль трохи шалений. Фаєр-шоу, салюти, феєрверки, гіганти на ходулях, байкери — драйвовий молодіжний напрямок. Всю ніч безперервний рух, величезна сцена, з якої голосно гупає музика. Дві громади, Званівська і Сіверська, не сплять, усі гуляють — відзначають свято Купайла серйозним потужним фестивалем”, — захоплено розповідає Юлія.
На фестиваль приїжджали музичні гурти з Лимана, Бахмута, Соледара, Сіверська й Часів Яра
Два роки поспіль фестиваль проходив у Званівській громаді, один раз — у Соледарі. Його хотіли повернути додому, однак першою перешкодою став карантин, а цьогоріч — повномасштабна війна з Росією.
“Ще в березні ми планували: на Купайла будемо святкувати велику українську перемогу у відкритій війні з Росією етнографічним фестивалем OLGA на нашій субітці, на нашій маленькій річці Бахмутці, в нескореній Донеччині. Однак не склалося, як бажалося. 6-7 липня вже трохи не встигаємо, але від ідеї проведення масштабного українського фестивалю саме в Званівській громаді в ім’я великої української перемоги ми не відмовляємося. Він обов’язково буде, наразі тільки стоїть питання коли”, — говорить Юлія Тимчак.
З вірою в майбутню українську перемогу місцеві активісти вже будують плани обладнати на місці купальських гулянь відкритий вуличний майданчик.
“На цьому місці весь час збирається молодь, тому саме на цьому відкритому майданчику ми хочемо зробити щось натуральне, традиційне. Наприклад, поставимо величезні дерев’яні гойдалки у вигляді човна, як у фільмі “Вавілон ХХ”. Адже традиції народних гулянь та ігор треба зберігати. Просто їх треба потроху вдосконалювати та розвивати на сучасний лад”, — поділилася планами своєї громадської організації Юлія Тимчак.
Юлія розповідає: свято Івана Купала стало для неї доленосним.
“Це свято носить для мене сакральний зміст: 14 років тому мій коханий чоловік Андрій зробив мені пропозицію. Саме в ніч з 6 на 7 липня. Це було дуже-дуже символічно. Він зараз служить на сході. На даний час він у Званівці (Юлія з дітьми евакуювалися, — ред.). Думаю, що Андрій також згадає в цей день про нашу дату. Важливо, щоб всі берегли своє кохання, особливо в такі непрості часи. Це тяжке випробування. Але його треба пройти, і пройти гідно”, — підкреслює Юлія Тимчак.
* * *
Нагадаємо, в язичницькі часи свято Івана Купала відзначали саме у день сонцестояння. Але з приходом християнства цю дату відсунули на 7 липня (за новим календарем), та істинна суть цього свята була втрачена.
Читайте також: