Колоквіум та апеляція за шкільною партою. Вчителька з Добропілля вчить учнів критично мислити та любити історію


image
Фото: Facebook Аліни Денисової

Ми поспілкувалися з освітянкою Аліною Денисовою. Вона два роки викладає право та історію в Добропільській школі-гімназії №1. На уроках цієї вчительки не потрібно вставати і можна оскаржити оцінку. Але обов’язково — не зубрити, а думати та мати власну точку зору. Чому не любить тести, як колекціонує “ляпи” учнів та кому в дистанційному навчанні допомагає Телеграм — розповіла Вільному радіо. 


Чому я — вчителька?


Побачивши цю дівчину на вулиці, важко здогадатися, що вона — вчителька. Купа сережок, виголена скроня та жодних ділових костюмів зі спідницею-олівцем. Аліна Денисова за освітою політолог, працювала в різних аналітичних проектах. До гімназії, каже, потрапила випадково. 

В мене мама вчителька, тому для мене це не було якимось здивуванням. Для мене це середовище є природним. Ще школяркою могла допомагати мамі з комп’ютером, якщо конкурс, чи атестація, бо швидше робила якісь речі. Я не відчула, що потрапила у нове середовище”, — згадує викладачка. 

Виявилось, робота в школі дає відчуття того, що твоя справа — корисна. А ще приносить задоволення.

“Мені подобається виступати перед дитячою аудиторією. Мені подобається прищеплювати їм любов до історії, до своєї держави. Саме правильні трактовки історичних подій, а не те, що вони можуть прочитати на російських сайтах в інтернеті”— ділиться Аліна. 

У гімназії, де вона викладає, не вимагають суворого дрес-коду від вчителів чи школярів. До стилю Аліни немає нарікань ані в колег, ані в батьків її учнів. 


Як викладач має спілкуватися з учнями: власний стиль


Вона викладає історію 7-11 класам. З маленькими учнями, зізнається, працювати важче. З підлітками ж намагається бути максимально на рівних. Наприклад, заборонила школярам вставати, коли входить до кабінету. Позбулася й інших “радянських” шкільних традицій.

Якщо треба вийти, тихенько підняв руку і не треба кричати на весь клас та “кланятися в ноги”. Ставлюся демократично. За виключенням одного  класу — в мене є один проблемний клас, де я вмикаю “поганого поліцейського”, бо інакше там важко. Їх 35 і вони не слухаються”, — каже вчителька. 

Стає в пригоді почуття гумору та вміння вчасно посміятися над ситуацією. Кумедних випадків у шкільному житті вистачає. Наприклад, один з учнів намагався розчулити патріотичну вчительку, заспівавши гімн України. 

В мене є цілий цитатник таких відповідей  — письмових чи усних. Наприклад “Княгиня Ольга була мужнім чоловіком, який захищав власну державу. Ще історія: хлопець відповідає усно, погано знає матеріал, каже: і тоді в Росії скинули … князя. Мені вже смішно, я жартома даю йому підказку на вибір: а) князя Мономаха, б) Князя з гурту “Король і шут” в) царя Миколу II. Він так радісно — царя!”, — згадує освітянка. 

Фото: Facebook Аліни Денисової


Без заучування, але з апеляцією


У навчальному процесі Аліна не вимагає від своїх учнів просто “зазубрити” кілька сторінок тексту. Для неї важливо, аби учень міг критично мислити, проаналізувати якусь історичну постать, дати їй власну оцінку, порозмірковувати, як би могли скластися обставини. Через це не любить тестування, де правильні відповіді можна списати у сусіда чи вгадати. 

“Я замість опитувань традиційних використовую колоквіуми, це я зі студентського життя привнесла. Вони їх спочатку дуже боялися, але це дозволило якісно вивчити предмет. Коли віч-на віч з вчителем розмовляєш, вже не можна підглянути щось. Ще мою оцінку можна оскаржити. Коли виставляю оцінки за контрольну, кажу — у вас є 15 хвилин на апеляцію. У мене можна відсудити кілька балів, усно, розгорнуті питання, на які треба розповідати зі своїми думками”, — так описує свої методи вчителька. 

Також не дуже старанні учні можуть у неї нахапатися “мінусів”. Це не офіційна оцінка, але той, хто байдикує весь семестр, їх отримує та вже не може розраховувати на якісь пом’якшення при остаточному оцінюванні. 


Як організувати дистанційне навчання: Телеграм у поміч


За свій ще не великий досвід у професії Аліна встигла зіштовхнутися з випробуванням, до якого не була готова й уся система освіти — дистанційним навчанням. Проте, на відміну від деяких старших колег, особливих складнощів від необхідності такої роботи не відчула. Для кожного з класів, де викладає, створила окремий Телеграм-канал. Туди надсилала міні-лекції за темами та завдання. До перевірки робіт теж підійшла з сучасними технологіями. 

“Мої завдання не можна списати, я відповіді перевіряла в програмі “антиплагіат”. Хтось по 5 разів переробляв. Батьки мені писали, питали, чому роботи повертаю, що потрібно зробити, щоб не повертала, щоб була гарна оцінка. Я пояснювала, що скачати есе з якогось сайту — це як вкрасти. А я вчу дітей не красти”, — пояснює викладачка. 

Та все ж, додає, живе спілкування з учнями цікавіше та продуктивніше. Хоча щось запозичила й в офлайн-навчання. Зокрема, шкільний Телеграм залишили як зручний спосіб обмінюватися інформацією. 

Офлайн чи онлайн, за два роки дівчина жодного разу не пошкодувала, що вирішили переступити поріг гімназії в ролі вчительки. 

“Мені просто дуже приємно, коли учні кажуть, що історія — їхній улюблений предмет, і чекають на мої уроки”, — усміхається Аліна.

Читайте також:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо Ви дочитали цей матеріал до кінця, сподіваємось, він був корисним для Вас

Ми дуже цінуємо те, що Ви з нами!

Запрошуємо Вас стати патроном Вільного радіо та підтримати нашу редакцію.

Якісна незалежна журналістика потребує багато зусиль та ресурсів, і саме Ви можете допомогти нам робити це чесно і кожного дня!

Щомісячна підтримка
Допомогти одноразово
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Останні новини

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: