Торік в Україні посилили покарання для військових, зокрема за непокору. Та під час служби трапляються випадки, коли підлеглі не погоджуються із наказом командира. Іноді це пов’язано з браком озброєння, фізичним чи моральним станом бійця. Пояснюємо, коли військові можуть відмовитися від виконання бойового завдання та чому зробити це доволі складно.
Право командира, за Дисциплінарним статутом ЗСУ, — віддавати накази та розпорядження, а обов’язок підлеглого — їх виконувати. Втім, військовий може цього не робити, якщо наказ незаконний чи навіть злочинний, розповідає Вільному радіо адвокатка Катерина Жегестовська.
Незаконний наказ командира — це такий, що:
Злочинний наказ — це різновид незаконного.
Злочинність наказу повинна бути очевидною як для того, хто віддає цей наказ, так і для того, кому він адресований, а також для інших людей. Наприклад, злочинним є наказ здійснювати насильство над мирним населенням, грабіж або мародерство, страчувати чи катувати військовополонених тощо.
“Бойове завдання повинно містити цілий перелік пунктів. Тобто, має бути визначений план, ледве не схема дій, мають бути прописані пункти евакуації, скільки, яке забезпечення у військовослужбовця, наприклад, боєприпасами, яка підтримка артилерії і так далі. На практиці, якщо це усний наказ, зрозуміло, що цього й немає. Тому довести злочинність наказу командира (наприклад, що його виконати неможливо) дуже важко, особливо в бойових умовах”, — зазначає Катерина Жегестовська.
Адвокатка наголошує: незгода військового з наказом ще не означає, що він дійсно незаконний.
Якщо військовий хоче відмовитися від виконання бойового завдання, бо вважає наказ командира незаконним, потрібно написати відповідний рапорт. Однак адвокатка радить не поспішати з цим.
“Кожен тиждень-два до мене телефонують хлопці та радяться, що їм робити. Я прошу їх не писати рапорт про відмову від виконання бойового завдання. Коли питають за скарги, теж завжди попереджаю, що, на жаль, це може повернутися якимись негативними наслідками, бо часто після цього виникає конфлікт із командуванням”, — каже Катерина Жегестовська.
Спершу, додає вона, все ж варто звернутися до командира з проханням уточнити наказ.
“Наголошую, що такий рапорт не повинен містити категоричного твердження про відмову виконати наказ. У ньому ви просите роз’яснити суть наказу. Також вкажіть обставини, які, на вашу думку, свідчать про незаконність наказу”, — пояснює співрозмовниця.
Аби уникнути непорозумінь із військовим командуванням, варто писати два екземпляри рапорту про уточнення наказу. Один слід подати командиру, а інший, з відміткою командира про отримання, залишити собі, радить адвокатка. Як варіант — сфотографувати свій рапорт, який вже підписав командир.
Якщо й після уточнення наказ залишається незаконним, і від військового вимагають його виконати, варто:
Адвокатка наголошує: цю скаргу заборонено подавати під час бойового чергування, перебування у строю, на варті (вахті), у добовому наряді та під час навчання.
“Подання скарги не звільняє військового від обов’язку виконати наказ командира. Ваша бездіяльність може бути розцінена як непокора або невиконання наказу. За результатами розгляду скарги військовий отримає письмову відповідь, можливо, десь через днів 30, а тоді це, як правило, втрачає свою актуальність. Тому я не вбачаю доцільності в скаргах”, — каже Катерина Жегестовська.
Невиконання наказу начальника, яке не мало ознак непокори, але призвело до тяжких наслідків, в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років за статтею 403 ККУ.
Якщо військовий впевнений у злочинності наказу командира, адвокатка радить звернутися до Військової служби правопорядку Збройних сил України за телефоном довіри та/або на гарячу лінію Міноборони України чи Сил територіальної оборони ЗСУ. Під час дзвінка потрібно повідомити про факт отримання злочинного наказу.
Адвокатка додає: військовий, який виконає явний злочинний наказ чи розпорядження командира, теж підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. Але бійця можуть звільнити від покарання, якщо з якихось причин він не усвідомлював злочинність наказу.
Трапляються випадки, коли військовослужбовець має хронічні захворювання, які загострилися під час служби, або інші проблеми з фізичним чи морально-психологічним станом та потребує лікування. Адвокатка радить писати рапорт на направлення на лікування у зв’язку із погіршенням стану здоров’я та подальше направлення на ВЛК, аби визначити придатність до служби.
Найчастіше у таких випадках військових відправляють на медичне обстеження та подальшу військово-лікарську комісію.
Адвокатка згадує нещодавній випадок із військовим, який звернувся до неї по допомогу. Чоловік служив на передовій, але потребував лікування після серйозної травми ноги.
“Направити [на ВЛК] йому відмовили. Вже пішов запальний процес, він просто залишив військову частину і прибув [додому]. У районній лікарні не прийняли, бо військовослужбовець, сказали йти отримувати направлення. “Сім кіл пекла” пройшли. Я написала на Військову службу правопорядку, вони посприяли, домовились, що він повернеться, напишу рапорт і військова частина надасть йому направлення. Теж були свої нюанси, але вдалося [все владнати], лікується”, — говорить Катерина Жегестовська.
Раніше ми розповідали, які виплати мають нараховувати пораненому військовому та як їх отримати.