Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
На тимчасово окупованій частині Донеччини працюють 15 т.з. “штабів Юнармії” у різних містах області. Місцеві “штаби” очолює “регіональний штаб” по квазіреспубліці. Серед “начальників” є колишні учасники війни проти України, місцеві вчителі та прислані педагоги з Росії.
У лютому 2026 року у пресслужбі Національної поліції України заявили, що оголосили підозру ймовірним керівникам усіх осередків мілітаристського руху “Юнармії” на окупованій частині Донеччини. За популяризацію війни серед неповнолітніх їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
“Юнармія” — це російська молодіжна військово-патріотична мілітарна організація, яку Міністерство оборони Російської Федерації заснувало у 2016 році. До складу організації приймають школярів віком від 8 до 18 років. “Юнармійців” навчають користуватися різними видами зброї, проводять для них стройову та фізичну підготовку, вчать надавати першу медичну допомогу, водять на екскурсії до військових частин росіян, змушують складати присягу на вірність Росії, пропагують службу в армії держави-окупанта та нав’язують ідеологію “руського миру”.
Цей рух активно діє й на окупованих територіях Донецької області.
Зазначимо, примусове або пропагандистське залучення неповнолітніх до служби в армії держави-окупанта є порушенням норм Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення під час війни.
Організація “Юнармія” перебуває під санкціями Європейського Союзу, США та України, бо це інструмент мілітаризації дітей.
Віктор Пудак керує регіональним — тобто центральним — відділенням “Всеросійського дитячо-юнацького військово-патріотичного громадського руху “Юнармія” Донецької Народної Республіки “Молода гвардія — Юнармія”. Це центральна установа, якій підпорядковуються осередки у містах. Пудак звітує про свою роботу у Москву.
Підтвердження його роботи є у російській базі контрагентів, де Пудак зареєстрований як керівник організації з 4 липня 2023 року.
Адреса установи: Донецьк, проспект Комсомольський, будинок 5, кімната 512.
Чоловік сам родом з Донецька. Він ймовірно долучився до роботи окупаційної адміністрації після окупації міста у 2014 році та відповідав за роботу з молоддю.
Віктор також є членом російської партії “Єдіная Росія”. Але його фотографій на російських сайтах немає. Натомість вони є на його особистій сторінці у забороненій в Україні соцмережі “Вконтакте”.
Керівник фейкової установи регулярно дає коментарі російським медіа. Зокрема, розповідав про успіхи у “навчанні російських школярів керування безпілотниками”.
Він також бере участь у заходах з “юнармійцями”, які проводять на всій території окупованої Донеччини.
Вадим Вагнер вказаний у російських джерелах як керівник маріупольського “штабу “Юнармії”. На особистій сторінці він приховав усю інформацію про себе. Однак вона є у центрі досліджень “Миротворець”. За їхніми даними, чоловік місцевий — народився у Маріуполі 12 травня 1994 року і прожив тут усе життя. До окупації міста він нібито володів автомийкою у Маріуполі.
Вадим особисто відвідує школи в окупованому Маріуполі та закликає школярів приєднатися до “юнармійців”, показує пропагандистські фільми для учнів технікумів і дає російським медіа коментарі щодо т.з. “Русской весны” у 2014 році. Також він виступає перед “юнармійцями” та бере участь у заходах, таких як розгортання прапора т.з. “ДНР” у день проголошення фейкової республіки.
Особливо виділяється те, що Вадим звітував про залучення до заходів “Юнармії” дітей з дитячих садків, зокрема — “Рябінка”.
Сергія Коржа вказують у російських джерелах як “керівника штабу відділення молодіжної організації “Юнармія” у Волновасі”.
На особистій сторінці у забороненій в Україні соцмережі “Вконтакте” Сергій не веде пропагандистської діяльності, а сама сторінка присвячена особистому життю. Втім, з неї відомо, що чоловік не місцевий, а родом з російського Краснодара.
Втім у медіа з окупованих територій можна зустріти публікації, в яких Сергій Корж фігурує як “начальник штабу Волноваського відділення “Юнармії”.
На сторінці цього відділення є публікації, на яких видно, як Корж особисто не тільки проводить лекції для українських дітей, а й навчає їх розбирати та збирати автомати.
Людмила Бурова вказана у “головному управлінні Юнармії ДНР” як заступниця штабу. Однак на сторінці донецького відділення її зазначають як “начальницю”.
Вона вказує, що родом з Донецька. На особистій сторінці залишилися фотографії з часів до повномасштабної війни, коли Людмила працювала у школі вчителькою російської мови та літератури. Більшість її дописів на сторінці не стосуються “Юнармії”. Вона розповідала про роботу у школі, особисте життя та участь в мілітаристських заходах. Іноді жінка репостить публікації на підтримку російських окупантів.
Водночас штаб “Юнармійців” Донецька у своїх дописах час від часу згадує Людмилу. Зокрема, коли вона виступає на зібраннях мілітаристського руху чи возить донецьких дітей до російських міст.
Людмила Ружейнікова значиться у російських джерелах як начальниця “штабу Юнармії” у Макіївці. Жінка на своїй сторінці у соцмережах не публікує власних фотографій, але зазначила, що родом з Макіївки. Її світлини публікують на сторінках штабу.
У соцмережах Людмила поширює дописи про підопічних у “Юнармії” та пропаганду “пам’яті радянській армії у різних війних”.
Вона також була наставницею для окремих юнармійців, які пишуть їй подяки у своїх дописах.
Сама Ружейнікова фігурує у дописах, де її нагороджують подяками за “внесок у юнармійський рух” та виступає на зборах руху.
Олександр Попов очолює “штаб Юнармії” у Горлівці. Він вказаний як контакт та керівник у російських джерелах.
У своїх соцмережах він зазначає, що не місцевий — народився 12 серпня 2004 року у Москві. Втім, згодом переїхав до Горлівки, адже вказує, що у 2010–2021 роках навчався у горлівській школі №12.
На своїх сторінках він звітує про наради з керівниками загонів “Юнармії” та зустрічі з очільником окупаційної адміністрації Горлівки Іваном Приходьком. Також показує, як допомагає прибирати наслідки обстрілів в оселях жителів Горлівки та звітує про відправлення російським окупантам маскувальних сіток, гуманітарної допомоги та смаколиків.
У грудні 2025 року Попов отримав окупаційну нагороду “Гордість Донбасу” як “волонтер року”. Поза роботою в “Юнармії” Олександр залучається й до військового вишколу.
Андрій Данченко очолює “штаб Юнармії” у Дебальцевому. Він вказаний як контакт та керівник у російських джерелах. Особисту сторінку він закрив, але з неї відомо, що він родом з Дебальцевого.
Він регулярно фігурує на сторінках відділення “Юнармії” у Дебальцевому в соцмережах. Втім, як помітили журналісти Вільного Радіо, чоловік намагається зайвий раз не з’являтися публічно.
Так, є пости, в яких публікують його фото та вказують посаду, але не уточнюють ім’я та прізвище. В інших дописах можуть фігурувати його ім’я та прізвище, однак сам Данченко жодного разу не з’являється у кадрі.
Данченко самостійно проводить лекції для українських дітей з проросійськими наративами, організовує зустрічі з дітьми та батьками, а також особисто показує хлопцям бойові прийоми.
Андрій Субботін має сторінку у соцмережах, але закрив її. Єдине, що відомо з неї, — його день народження: 10 листопада (без року). Втім, він фігурує у новинах окупаційних медіа як “керівник Харцизького “Патріот-центру”” (організація координує роботу з дітьми із “Юнармії”, “Руху Перших” та “Орлят Росії”).
Чоловік в інтерв’ю зізнавався, що воював проти України ще з 2014 року. Спочатку як “ополченець”, а згодом очолив взвод бойовиків, після чого став танкістом.
Вже після початку повномасштабного вторгнення він був серед тих, хто захоплював Волноваху, а потім Мар’їнку. Згодом чоловік дістав тяжкі поранення та повернувся у рідне місто.
Як керівник “Юнармії” у Харцизьку Субботін бере участь у пропагандистських заходах, засіданнях керівників загонів “Юнармії”, показових спортивних віджиманнях, виступає перед школярами Харцизька та вчить їх надавати першу медичну допомогу.
Він також особисто навчає українських дітей користуватися протигазами, крокувати стройовим кроком та військових знань, які використовують під час бойових дій.
Максима Чернікова у російських джерелах вказують як керівником “штабу місцевого відділення молодіжної організації “Юнармія”” в Амвросіївці.
Чоловік має особисту сторінку у забороненій в Україні соцмережі “Вконтакте”, але майже не користується нею — там є лише один допис про продаж автомобіля.
Втім у мережі є відео з його участю від жовтня 2024 року. Із запису можна дізнатися, що Черніков народився в селі Василівка Амвросіївського району.
У 2022 році його мобілізували до армії загарбників, і він воював проти України. За його словами, Максим штурмував Волноваху, а потім Авдіївку. Однак він дістав поранення і проходив тривалу реабілітацію, після якої вже не повернувся до армії загарбників.
Згодом він став керівником “Юнармії” у рідній Амвросіївці.
Чоловік не тільки керує штабом, а й особисто проводить для дітей заняття та бере участь у заходах.
Анастасія Лебеденко очолює “штаб Юнармії” у Торезі. Відомості про це є у російських джерелах. З особистої сторінки жінки відомо, що вона місцева — народилася у Торезі.
Зазначимо, у травні 2016 року Верховна Рада України перейменувала місто Торез у Чистякове.
Лебеденко проводить зібрання ватажків загонів “Юнармії”, читає пропагандистські лекції, відвідує школи та гімназії, де читає дітям лекції та показує пропагандистські фільми, організовує для українських дітей візити та розмови з учасниками війни проти України, особисте бере участь у показових віджиманнях з дітьми та навчає їх надавати першу медичну допомогу.
Ольгу Рибальову вказують, як керівницю Комсомольського “штабу Юнармії”. Жінка має особисті соцмережі, але закрила їх. Єдине, що з них відомо, — це те, що вона народилася у Кальміуську (Комсомольському).
Зазначимо, у травні 2016 року Верховна Рада України перейменувала місто Комсомольське Старобешівського району у місто Кальміуське.
Та жінка давала інтерв’ю в якому розповідала, що організовує зустрічі “юнармійців” з різних міст окупованої Донеччини та Росії. Дітей вчать надавати першу медичну допомогу й орієнтуватися на місцевості.
Вона казала, що станом на квітень 2024 року керувала чотирма “штабами”: трьома — у школах Кальміуського (Комсомольського) та одним — у школі Старобешевого. Кількість “юнармійців” на той момент становила 79 осіб.
За її словами, 70% випускників “Юнармії” вступають до освітніх закладів силових структур Росії. Серед випускників “штабу Юнармії” вже є загиблі на війні, зокрема в Авдіївці.
На сторінці “штабу” Ольга фігурує у дописах про засідання “юнармійців”, організовує форуми для дітей, навчає роботі з автоматами та співпрацює з окупаційними медіа.
Злата Данченко вказана у російських джерелах як “виконувачка обов’язків начальника штабу “Юнармії” у Єнакієвому. Раніше цим “штабом” керував місцевий чоловік — Олександр Лось.
Ймовірно, Данченко нещодавно призначили, адже на її особистій сторінці немає нічого пов’язаного з “Юнармією”. На сторінці “штабу” станом на кінець травня 2026 року також ще немає публікацій зі згадками про жінку.
Вона у 2025 році здобула вищу освіту у російському виші та працювала радницею директора “з питань виховання та взаємодії з дитячими громадськими об’єднаннями” у Кадетській школі-інтернаті імені Г.Т. Берегового у Донецьку.
У мережі Злата фігурує лише як спікерка під час занять для українських дітей у школах на окупованій території.
Ігор Дермелев зазначений у російський джерелах як т.з. “начальник штабу “Юнармії” у Шахтарську. Він народився 17 січня 1986 року у Криму.
У соцмережах він найчастіше фігурує у військовій формі та з медалями фейкової республіки. У російських джерелах є свідчення, що він брав активну участь у боях проти ЗСУ ще з 2014 року у лавах т.з. “ополченців”. Серед завдань, які він нібито виконував, була й “евакуація дітей” з українських міст, де тривали бої. Дермелев має медаль як “учасник бойових дій”.
Однак з 2017 року його буцімто за станом здоров’я списали з лав бойовиків, і він зосередився на роботі з українською молоддю. Спочатку працював т.з. “провідним спеціалістом відділу молоді, спорту та туризму адміністрації” у Шахтарську, а згодом очолив місцевий “штаб Юнармії”.
Дермелев проводить для дітей пропагандистські заходи на кшталт “Русской весны”, возить українських дітей на збори у Росію, особисто навчає їх розбирати та збирати автомат, а також надавати першу медичну допомогу при пораненнях.Крім того, він бере участь у заходах із вшанування загиблих окупантів та читає дітям пропагандистські лекції.
Вадима Кузьменка вказують у російських джерелах начальником “штабу “Юнармії” у Сніжному. Чоловік у своїх соцмережах зазначає, що народився у цьому ж місті, до війни в Україні працював шахтарем.
Кузьменко приєднався до проросійських бойовиків ще у 2014 році. В інтерв’ю він розповідав, як стояв на блокпостах, потім був розвідником, брав участь у боях на Савур-Могилі та був серед тих, хто обмінював полонених з бійцями ЗСУ.
Згодом Вадим покинув лави бойовиків та повернувся до роботи шахтарем, але коли почалося повномасштабне вторгнення, він приєднався до окупаційної армії. Чоловік зізнається, що воював як гранатометник у Маріуполі, але його списали зі служби через грижу. У цивільному житті йому знайшли нову роботу — з дітьми у Сніжному.
Для “юнармійців” він проводить заняття з тактичної медицини, картографії, а також тренування на фізичну витривалість. Також читає лекції для школярів, проводить пропагандистські зустрічі, у пам’ятні для окупантів дні організовує заходи, бере участь у організації виїзних змагань дітей, а також “патріотичних” ігор та святкувань проросійських свят.
Олександру Кучеренко вказують “начальницею штабу “Юнармії” у Новоазовську. Її призначили на цю посаду 2 лютого 2026 року.
У Олександри є сторінки у соцмережах, але всі вони закриті, і звідки вона — не вказано. До призначення керівницею “юнармійців” жінка працювала у Новоазовській школі №2 вчителькою фізичної культури.
Жінка їздила на проросійські заходи до Росії, вчила дітей тактичній медицині, проводила лекції для дітей разом з учасниками війни проти України, “агітаційні зустрічі”, виступала у школах з пропагандистськими уроками та брала участь у форумах-зборах “юнармійців”.
Кучеренко фігурує у публікаціях про роботу з “юнармійцями” й до свого призначення. Це свідчить про те, що вона працювала у цій сфері й раніше, але, ймовірно, на нижчій посаді.
Марія Шубіна вказана у російських джерелах як “начальниця штабу “Юнармії” у Хрестівці (Кіровському). Жінка має сторінку у соцмережах, але закрила її для перегляду. Вона вказує, що родом з Донецька.
Зазначимо, у травні 2016 року Верховна Рада України перейменувала місто Кіровське Горлівського району у місто Хрестівка.
В інтерв’ю вона заявляла, що її мрія — “потиснути руку Путіну”. Щодо мотивації працювати з дітьми жінка каже, що “це справа її життя”. В “Юнармії” Марія працює щонайменше п’ять років.
Останнім часом Шубіна займалась фізичною підготовкою дітей, врученням дітям новорічних подарунків у вигляді російського Кремля, нагородженням “юнармійців” російськими відзнаками, проведенням семінарів до пам’ятних російських дат. Також вона проводила лекції школярам та разом з дітьми брала участь у телемостах з РФ до таких дат як “День возз’єднання з Росією”.
Раніше журналісти Вільного Радіо підготували повні досьє про ватажка т.з. “ДНР” Дениса Пушиліна, т.з. “мера” Донецька від росіян Олексія Кулемзіна та очільника Єнакієвого Ігоря Мартинова.