Дмитро Верзілов офіційно на посаді міського голови Часів Яру менше тижня, живе у місті не набагато довше. Проте вже побачив багато проблем і запевняє, що знає, як їх вирішити. Вільне радіо розпитало новообраного мера про плани на майбутнє, конфлікти з опонентами, підходи до розвитку ЖКГ та соціальної сфери.
— Чому вирішили балотуватися саме в Часів Ярі? Адже жили у Покровську?
— По-перше, так вирішила партія “Опозиційна платформа — за життя”. По-друге, до мене звернулися самі жителі. Коли я приїхав до міста і побачив, у якому воно стані, я був шокований. Вирішив навести лад.
— До речі, про партії. Колись ви балотувалися від “Радикальної партії Олега Ляшка”, потім від “Батьківщини”, зараз “ОПЗЖ”. Чому такі зміни? Чи влаштовує вас зараз політика партії?
— З Олегом Ляшком я добре спілкувався, але це було ще в Донецьку до війни, коли інші були обставини та ситуація. В мене є свої переконання. Я в Донецьку боровся з Партією регіонів, судився проти підвищення тарифів, організовував мітинги, це можна легко перевірити. Коли прийшла нова влада на чолі з Порошенком, так звані демократи, євроінтегратори, вони не виправдали сподівань. Я вважаю, що вони знищили економіку та продовжують вести штучну війну. На мій погляд, “Опозиційна платформа — За життя” зараз єдина політична сила, яка може зупинити війну та конструктивно розвивати економіку. Я повністю підтримую лінію нашої партії.
— Ви вже були депутатом Соледарської міської ради, але були лише на двох сесіях. Чому так ставилися до обов’язків?
— По-перше, я паралельно працював у Покровську. По-друге, до Соледара я в депутати пройшов фактично сам. Мої ініціативи ніхто не підтримував. Дійсно, моя присутність там була номінальна. Вона не давала результату для людей і в цьому не було сенсу.
— У Покровську ви також займалися громадською діяльністю. У ЗМІ з’явилася інформація, що ви отримали від міської ради квартиру, яка призначалася для сиріт. Як так сталося?
— Житло було, воно було не відомче. Квартира занедбана, яка 10 років стояла без господаря і нікому не була потрібна. Я її отримав за договором збереження до появи іншого власника. Жодним сиротам вона не належала. Я там зробив ремонт, кілька років жив і після цього просто з’їхав. Тепер вона стоїть порожня. Сайт, який про це писав, належить депутату Покровської міськради Сергію Андрійченко, який був моїм опонентом.
— Як вам, новій в місті людині, вдалося підкорити виборців Часів Яру?
— Я отримав більшість голосів — 44%. У найблищого опонента Чауса від “Слуги народу” десь 23%. Жителі підтримали мене, людину, яку вони майже не знали, бо ненавиділи колишнє керівництво. Я зустрічався з виборцями, спілкувався. Але головне, що у моїх опонентів, місцевих кандидатів, був величезний антирейтинг. Кажуть, що я комусь там платив. За мене проголосували півтори тисячі людей. Що, я кожному заплатив? Чи половині? Це нереально.
— З опонентами у міськраді готові домовлятися, якщо не буде вистачати голосів для важливих рішень?
— Те, що зараз відбувається у міськраді, це просто спроби колишнього керівництва зберегти владу. 10 років вони нічого не робили. Мене підтримали виборці, а депутати, які мені заважають, йдуть проти виборців. Я готовий консультуватися, вести переговори, але не готовий поступатися пунктами своєї програми. Мою програму може виконати моя команда. Ми маємо прийти до керування містом, інакше немає сенсу моєї роботи.
— Ви плануєте в цьому місті жити?
— Я вже живу і жив під час передвиборчої кампанії. Винаймаю квартиру.
— Які ви вже бачите проблеми міста? Як їх можна вирішити?
— Усе місто — одна велика проблема. Це якийсь жах. Конкретно — проблеми ЖКГ. Величезна кількість дахів протікає, у будинках холодно, будинки не ремонтувалися 30 років — у 90% будинків нічого не робилось. Комунальне підприємство “ВРЖП” (виробниче ремонтно-житлове підприємство, — прим.) лежить “на лопатках”, немає бюджету, нічого. Це першочергова задача — сформувати бюджет таким чином, щоб на КП працювала не лише адміністрація, а робочі, які реально робитимуть ремонти — маляри, слюсарі, двірники.
— Зараз їх бракує?
— Там по факту 4 слюсаря та 7 двірників на весь Часів Яр. Як вони можуть нормально працювати? Проте адміністрації там багато, керівництво по 20 тисяч отримує. Підприємство фактично на папері лише. Наприклад, ожеледь була в день першої сесії, навіть піском нічого не посипали біля міськради.
— Тобто ви плануєте за рахунок скорочення адміністрації набрати робочих?
— Так, повинно бути у рази більше двірників, слюсарів. Ввести в штат покрівельщиків, малярів. Ще такий нюанс — у нас багато порожніх квартир стоять. Є черга — близько 600 людей в ній, але попередня влада чомусь не видавала квартири. Видати квартири переселенцям, військовим, хай заселяються та сплачують квартплату. Майже 50 відсотків недоплата квартплати. Це першочергові кроки. Я також не дозволю підвищувати тарифи. Винесу на сесію питання мораторію на підвищення тарифів на квартплату.
— А їх мають підвищити?
— Мова про те, що КП та колишнє керівництво міста планує підняти квартплату, бо їм не вистачає грошей. Але це питання не треба вирішувати за рахунок людей, які і так не отримують якісні послуги. І так чи не пів міста порожнє. Заселимо порожні квартири і “ВРЖП” отримає більше грошей, бо люди платитимуть квартплату, хоч і за старим тарифом. Але буде більше платників.
— Цьогоріч були проблеми з початком опалювального сезону. Як цього уникнути у майбутньому? Загалом у місті складна ситуація з опаленням, довелося переходити на автономне?
— Проблема виникла, тому що попередня влада перед виборами захотіла попіаритись і в останній момент вирішила встановлювати автономне опалення квартир. І не встигли до початку опалювального сезону усе підключити. Я вже спілкувався з генеральним підрядником, представником міськгазу, і ми прискореними темпами завершуємо ці роботи. Буквально до кінця тижня опалення має бути. В усіх квартирах. Такої проблеми більше не буде. Це просто халатність.
Часів Яр і комбінат: співпраця в інтересах громади
— Ще одна проблема — палац культури “Часовоярського вогнетривкого комбінату”. Попереднє керівництво міста вело переговори про оренду, адже комбінат не може утримувати заклад. А там займаються багато дітей.
— Ми з комбінатом у постійному діалозі. Палац культури в будь-якому разі треба зберегти. Ми укладемо договір оренди, за яким фактично не будемо платити оренду, якісь формальні платежі 1 гривня або 500. Робимо штатний розклад, приймаємо керівників гуртків, розширюємо цю сферу. Діти будуть займатися футболом, волейболом, кікбоксінгом. Я планую створити відділ культури, молоді та спорту, який буде розвивати ці сфери.
— Мабуть, комбінату не вигідно здавати за символічну оренду? Чому на це йдуть?
— Ми знайшли з ними спільну мову. До речі, мене звинувачували, що я співпрацюю з керівництвом комбінату, що я їхній “ставленик”, що збираюся тут кар’єри розробляти. Це абсолютна неправда. Мені важливо, щоб була співпраця, але лише в інтересах міста.
— Кар’єрів не буде?
— Це важливе для міста питання. Раніше тут добували глину, з якої комбінат виготовляв цеглу. Зараз виробництво фактично стоїть. Колишнє керівництво комбінату наполягало на тому, щоб добувати. Від цього тріскалися будинки. Мене звинувачували, що буду сприяти тому, що знову тут будуть копати. Це неправда. Я цього робити не збираюся. За моєї каденції ніяких кар’єрів. Комбінат не проти цього, вони знайшли можливість розвиватися іншими шляхами.
— З ким ще будете вести перемовини, зокрема, щодо створення нових робочих місць?
— Це сільгоспгалузь. До нас в ОТГ доєдналося селище Калініна, де є землі сільгосппризначення. Зараз вивчаємо, яка є земля, будемо домовлятися з фермерами, щоб вони брали її в оренду під гарантії створення робочих місць.
— Ви переселенець. Плануєте якісь міські програми підтримки ВПЛ?
— Це матеріальна допомога. Для переселенців та просто жителів громади. Соціальна сфера зараз — люди майже не отримують матеріальну допомогу. 200-300-500 гривень — це знущання, коли потрібна операція наприклад. Матеріальна допомога буде від 1000 гривень, якщо операція — 3-5 тисяч та вище. Я не розділяю — військовий, переселенець. Якщо це житель громади, ми маємо вирішувати його проблеми та допомагати.
— Якщо вже згадали про військових, у соцмережах була інформація, що на зустрічах з виборцями ви обіцяли “виселити” військовий шпиталь, а також забрати в армійців дитячий табір “Мир”. Це правда? Що ви мали на увазі?
— Це неправда. Як я міг таке сказати, якщо ми юридично на це не маємо права? Я говорив лише про те, щоб інтереси жителів громади та держави, військових, не суперечили один одному. Щодо шпиталю — там все обтягнуто колючим дротом, пускають людей за перепустками (уточнення Вільного радіо: за нашою інформацією, щоб потрапити на територію госпіталю, треба лише пройти термометрію. Щоб всім, хто приходить, вимірювати температуру, військові тимчасово закрили окремий вхід для цивільних. Однак за день через КПП проходять орієнтовно 250 людей, з них лише 50 армійців. Також військові продовжують безкоштовно надавати медичну допомогу жителям). Я вважаю, цю практику треба дещо змінити. Будівля належить місту. Треба відокремити госпіталь від міської поліклініки, зробити окремі входи. Люди скаржаться, що зараз їм не зручно. Старенькі, з малими дітьми можуть пройти тільки після військових, мають чекати. Про виселення не йдеться. Щодо дитячого табору, навпаки, займаюсь тим, щоб передати цю землю на баланс профільного міністерства.
— Що ви ще хотіли б зробити в першу чергу?
— Коли потрапляєш у місто, наче переносишся у минуле. Тут немає ані плитки, ані сучасних ліхтарів, ані архітектурних рішень. Час наче застиг. Треба займатися благоустроєм, доводити до ладу парк, зробити озеленення, вуличне освітлення. Майже не робили опиловку дерев. Це першочергові проблеми. Також під час передвиборчої кампанії я обіцяв вирішити питання громадського транспорту, його немає. Ми вже домовилися про автобуси. У новому році, не знаю, з січня, лютого, березня, будуть два автобуси. Сьогодні поїхати з одного селища до іншого в громаді майже неможливо.
— На благоустрій і все інше потрібні гроші. Міський бюджет впорається з цим?
— Комунальному підприємству плануємо дотації на зарплати. Гроші, які сплачують люди за квартплату, мають йти на ремонти будинків. Ми так це бачимо. Що стосується благоустрою, паркової зони, тут я розраховую на програму соціально-економічного розвитку. Ми маємо домовленості, що нашому місту у наступному році щонайменше 5 мільйонів будуть виділені від депутата Федора Христенка.
— Скільки потрібно часу, щоб люди побачили результати вашої роботи?
— Якщо я зможу перебороти спротив старої влади, то протягом 6 місяців — максимум року будуть помітні результати за тими пунктами, які я назвав.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
