Річку Яму, яка протікає у Бахмутському районі повз Сіверськ, десятиліттями називали та позначали на картах помилково — Сухою Плотвою. Мешканець Сіверська Віталій Гатченко понад 3 роки тому почав боротися за повернення їй історичної назви: писав листи, зустрічався з посадовцями. Після відкритого вторгнення Росії чоловік пішов на фронт, а днями на карті побачив результат своєї роботи — позначку “ріка Яма”.
Про це Вільному радіо розповідає Віталій Гатченко, який ініціював повернення малій ріці її назви.
“Я зараз у лавах ЗСУ, і до мене по службі в руки потрапила нова карта рідного краю. Ви не уявляєте, я очам своїм не повірив! Колись на картах наша річка мала назву Яма, а десь з 1940-х років минулого століття чомусь була названа Сухою Плотвою. Але тепер вже знову — Яма. Вважаю це своєю маленькою перемогою, я просто щасливий сьогодні!” — каже чоловік.
Він зазначає: колись місто Сіверськ теж називалося “Яма”. А ще зовсім неподалік протікає ще одна Суха Плотва, і за правилами картографії це неприпустимо. Річку десятиліттями неправильно позначали на географічних мапах, дорожних вказівниках та в офіційних документах.
Тому у лютому 2020-го Віталій Гатченко взявся відновити історичну справедливість, аби повернути річці її рідну назву.
“Чому для мене це важливо? Бо це історична назва, від якої пішла назва мого міста. Сіверськ до 1973 року мав назву Яма. Колись в коментарі під моїм постом бахмутський журналіст та краєзнавець Володимир Березін написав: “А історики нас вчили, що місто Яма — від збіговиська ямщиків” — ось такі нісенітниці їм у краєзнавчому гуртку розповідали”, — каже Віталій Гатченко.
Він вважає, що назву річки спотворили колись випадково.
“Я вважаю, це була просто чиясь помилка, людський фактор. Бо дві річки протікають паралельно, між ними близько 10 кілометрів — хтось колись просто переплутав. Тому це не просто перемога здорового глузду, це великий крок у питанні історичної справедливості, на який моя мала батьківщина чекала не один десяток років. Результатом я задоволений”, — каже Гатченко.
До відкритого вторгнення росіян він був першим заступником голови Сіверської громади. Але назву річки повертав як простий мешканець та краєзнавець. Для цього довелося докладно вивчити карти й джерела та скласти декілька листів з обґрунтуванням. Допомогли особисті зустрічі з фахівцями Сіверсько-Донецького басейнового управління Водних ресурсів (СДБУВР).
“Фахівці СДБУВР показали свої каталоги, що ця річка фактично мала у них дві назви — і Суха Плотва, і Яма. Вони підняли купу матеріалів, допомогли мені сформулювати звернення до Держводагенства”, — пояснює чоловік.
Саме ця держструктура мусила уточнити назву ріки, щоб можна було виправити помилку на картах, вказівниках та в обліку.
Листа з обґрунтуванням до Держводагентства Віталій Гатченко відправив наприкінці 2021-го. Що відповіла ця установа, чоловік вчасно не дізнався — почалося повномасштабне вторгнення російської армії.
“У квітні 2022-го я пішов захищати Батьківщину, а з травня в моєму Сіверську вже не було ані світла, ані води, ані газу, ані пошти. Квартиру пошкоджено та розграбовано, все листування знищено. На мою домашню адресу спрямовували листи-відповіді з перелічених установ, але вони вже не знаходили адресата”, — каже Віталій.
Але процес вже був запущений та просувався без участі його ініціатора.
“Я ще зв’язувався з виконавцями у Держводагентстві. Пощастило, що і вони були небайдужі люди. По голосу вони були молодими людьми, не заскорублими чинушами, їх це теж зачепило. Нічого неможливого немає. Я написав всього три офіційних листи, але в них було все аргументовано”, — згадує Віталій Гатченко.
Карти вже почали друкувати з правильною назвою. Тепер належить внести зміни у деякі місцеві документи та змінити дорожні вказівники.
“Треба буде замінити таблички на трасі Т0513 Горлівка — Лиман. І в правоустановчих документах на водосховища Званівське та Івано-Дар’ївське внести зміни. Бо там написано “Сховище на річці Суха Плотва”, треба виправити на “Водосховище на ріці Яма”. І листи розіслати до тих місцевих рад, які межують з річкою Ямою — це Сіверська, Званівська та Соледарська громади. Щоб вони у своїх подальших документах про виділення землі вказували правильно. Та це вже буде після перемоги”, — пояснює Віталій Гатченко.
Сіверська громада межує з майже цілком окупованою Луганщиною. Але росіяни не контролюють цю територію. Тож обстріли там регулярні, лише іноді вони менш інтенсивні. За рік загарбники знищили там усі звичні людські умови життя — так місцеві живуть понад рік. Волонтер із Часів Яра Євген Ткачов іноді буває у Сіверській громаді та нещодавно розповів, що побачив там. Його розповідь читайте в матеріалі “Сіверська громада понад рік живе у “кам’яній добі”: побут місцевих описав волонтер (ФОТО, ВІДЕО)”.