В Соледарі створили віртуальний тур по соляній шахті на глибині понад 200 метрів. Це зробили активісти на грантові кошти для розвитку локального туризму.
Віртуальну подорож соляною шахтою створили активісти, які розвивають на підконтрольній Донеччині локальний туризм в проєкті “Шлях, позначений сіллю”. Її презентували та виклали на сайт проєкту, в якому також зібрані туристично-краєзнавчі маршрути Сходом України.
“Таким чином людина може “побувати” в соляній шахті, не виходячи з дому. Це дуже актуально під час пандемії коронавірусу, коли є певні обмеження. А також це чудова можливість популяризації та розвитку туризму. Це більш унікальний контент, з вау-ефектом, ніж фото чи відео”, — каже керівник студії Travelbox VR Сергій Орлик.
Соляну шахту Соледару, спелеосанаторій та інтер’єр музею соляної промисловості можна побачити, не виходячи з дому, за цим посиланням.
Знімати найбільшу камеру, № 41-біс, вирішили з людьми в кадрі.
“Аби глядач міг хоча б приблизно уявити об’єм цього місця. На тій же панорамі можна подивитись документальний фільм (який демонструють в тій камері під час реального туру, — ред.)”, — пояснює фахівець.
Він каже: така віртуальна подорож по цій соляній шахті могла б з’явитися ще десятиліття тому.
“Не давали дозволу, тому що це все ж таки “стратегічний об’єкт”. Багато хто тоді не розумів що таке віртуальні подорожі, і на питання “Можна тут зняти панораму 360 для віртуального туру?”, звісно, простіше було відповісти “Ні, не треба”. Пройшов час, люди осучаснилися. І тільки зараз, завдяки цьому проєкту, ми отримали такий дозвіл та зробили це”, — розповідає розробник.
На думку координаторки проєкту “Шлях, позначений сіллю” Яни Синиці, ця розроблена віртуальна подорож та сайт дозволять вивести співпрацю активістів з офіційними адміністраціями на нову сходинку.
“Все, що ми розповідали до сьогодні, все було “на пальцях”. Ми казали партнерам, що будемо так робити, ви маєте нам повірити. Тепер можна звернутися до адміністрації міст та спитати чи можуть у нас бути спільні плани, і одразу можна показати, про що йдеться”, — пояснює важливість досягнутого Яна.
Перша панорама знята над шахтою з квадрокоптера, для того аби глядач з висоти міг зрозуміти простір, який потім можливо захоче відвідати з екскурсією. Це панорама 360 градусів: її можна покрутити у всі боки, наблизити та роздивитися об’єкт більш детально.
На панорамах відмічені ключові або значимі об’єкти, і якщо на них натиснути, випливає інформаційна довідка. Такі “підказки” є протягом всього віртуального туру.
Зліва в меню відображені всі панорами цього віртуального туру. Тому можна одразу перейти на ті панорами, які цікавлять більше. Або гортати їх по черзі, спочатку натиснувши кнопку “спуск”, як під час реального туру. Стрілки позначають напрям руху.
Віртуальний тур коректно працює в мобільний телефонах, планшетах та ноутбуках. Розробник планує з часом розробити й таку версію цього туру, яку можна було б переглядати в окулярах Oculus. Такий тур можна буде представляти на виставках та заходах.
“Або користувачі, у яких є елементарні гугл-кардборди (гугл-коробка, куди можна вставити телефон) теж зможуть дивитися цю імерсивну подорож з ефектом наближення”, — каже розробник.
А для тих, хто цікавиться технологіями, власник студії Travelbox VR пояснює як він створив цю імерсивну подорож.
“Те, що ми бачимо на екрані, — це технологія WebVR: браузер дозволяє переглядати фотопанораму 360 градусів на моніторі або в окулярах віртуальної реальності. Аби її зняти, потрібен штатив, спеціальна панорамна голова з фотокамерою з ширококутовим об’єктивом. Певним чином обертаючи панорамну головку на 360 градусів, роблю серію знімків кожні 20 градусів. Потім обробляю їх в програмі, “зшиваючи” у так звані “простирадла” (або якщо правильно, у “еквідистантні проєкції”), — каже Сергій.
Наступний етап — перетворення цього “простирадла” в інтерактивний контент, який вже користувач може крутити у себе мишкою на моніторі. Такі панорами розробник потім поєднує у віртуальний тур, додаючи інтерактивні елементи, точки переходу.
Розробник зазначає: викликом став брак світла під землею.
“Є певні складнощі під час зйомки панорами під землею, оскільки недостатньо світла. Значний перепад між тінню та світлом. І лампи — різної кольорової температури (одна — теплого світла, інша — холодного), все це “блікує” на стіни. Це ускладнює обробку, “зшивку” — доводиться довше повозитися, ніж з простою панорамою на вулиці. Вважаю, ми впоралися”, — каже Сергій Орлик.
А от соляний пил, за словами автора, не був небезпекою для його техніки.
“Це якщо прийти туди, де видобуток солі чи в соляну майстерню (де виготовляють сувеніри з солі, — ред.), там концентрація мікрочасток набагато більша. І звісно для камери це буде погано”, — каже Сергій Орлик.
Для довідки:«Імерсивна подорож соляною шахтою Соледара» розроблено для проєкту «Шлях, позначений сіллю», що реалізується ГО «ЦПГА «Крила» в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Читайте також: