Знавець місцевої історії розповідає, як правильно звуться популярні бахмутські місця відпочинку, та що було біля них понад століття тому.
В західному мікрорайоні Бахмута є дві популярні серед місцевих зони відпочинку, які жителі звикли звати “Вонючка” та “*опа Великана”. Ми попросили краєзнавця Михайла Кулішова дізнатися з першоджерел (мап та генеральних планів межування) невідомі факти про ці місця, а головне — їх автентичні назви.
“Вонючка” — це мальовничий яр з водоймою та річкою, які вціліли між околицею міської забудови та розораним степом. Туди з весни й до осені приїжджають або приходять на пікніки; кожного теплого дня там є й рибалки. Річка впадає у 8-й ставок неподалік. А з високого пагорба “*опа Великана” покоління бахмутян каталися на санках взимку. Обидва ці місця — по різні боки від дороги, яка веде з Бахмута на Часів Яр.
На Плані генерального межування Бахмутського повіту 1830-го року яр (який зараз кличуть просто “Вонючкою”) значиться як “овраг Крутенькой”. На мапі також вказані село Іванівське, річка Ближня Ступка та місто Бахмут.
“Зазначте, в місці, де ця балка впадає у 8-й ставок, був хутір Катеринівка. Є його детальний опис на кінець 18-го століття: з панським домом, млином — кому це все належало. Ймовірно, місце, де знаходився цей хутір, затоплене 8-м ставком”, — розповідає в коментарі Вільному радіо Михайло Кулішов.
Ось що, за даними краєзнавця, написано про цей хутір в архівних документах за 1799 рік:
“Поручика Олександрова Нікіфора сина Іванова до млина, воно ж і село Катеринівка колезького асесора Іванова. 135 дес. (десятин, або приблизно 148 га, — ред.) На правому березі річки Ближні Ступки на ній пруд, мучний млин о трьох поставах, панський дерев’яний дім, сад з плодовими деревами, грунт землі глинистий, врожай хліба та трави посередній, піддані на ріллі”.
А на мапі 1920-х років хутір Катеринівка вже вказаний як “хутір Гогучкова”. Звідки ця назва — поки невідомо. Зовсім поруч була сільгоспартіль, яка належала НКВС; Іванівське вже перейменували на Красне, а Бахмут — в Артемівськ. Також видно, що річку Ближня Ступка вже перейменували у просто “Ступки”, загатили в кількох місцях та утворили 2 ставки: перший не позначений ніяк, а другий — “Водокачка”:
“Північний пруд створили як водокачку для станції Артемівськ-2. Тоді й формували дамби на 8-му ставку, аби регулювати подачу води”, — каже краєзнавець.
А вже у 1930-ті біля колишнього хутора Катеринівка створили радгосп НКВС. Також, на карті з’являється Північний ставок нижче за течією річки Ступки:
Краєзнавець зазначає: річка Ближня Ступка текла з Іванівського до голандського соляного рудника “Петро Великий” в Іллінівці, і саме вона дала назву району Ступки.
Мав свою автентичну назву й пагорб справа від підйому з Бахмута на Часів Яр, який місцеві прозвали “*опа Великана”. Але якою вона була, краєзнавець поки не знає.
З документів за 1799 рік відомо, що ця ділянка в 133 десятини з млином (або приблизно 145 га, — ред.) належала секунд-майорші Наталі Козьміній, дружині Пользіновій. Такий самий опис, як і сусіднього маєтку на хуторі Катеринівка.
Пізніше власники цієї землі змінилися.
“На середину 19-го століття якраз під цією горою знаходився вже хутір поміщиці Смольянинової з млином (це прізвище відоме мінімум з 18-го століття). А трохи пізніше хутір перейшов до відомого купця Хромова, у якого було багато нащадків. Як саме це сталося — це окрема історія, яку потрібно “розкопувати”, — розповідає Михайло Кулішов.
А у 1920-х роках (як видно на одній з мап вище) він став сільгоспартіллю імені Раковського.
Зараз у підніжжя пагорбу — вулиця Підгірна та селище Хромове, чию історичну назву відновили нещодавно під час “декомунізації”.
Отже, за свідченням Михайла Кулішова, кожний яр та пагорб мали свою унікальну назву.
“Пошук старих топонімів — це дуже цікаво. І детальне дослідження “тягне” на серйозну краєзнавчу статтю. На такі дослідження потрібний час, аби прослідкувати всі переходи землі від одного власника до іншого. І більш детальні землевпорядні плани зберігаються в архівах РФ, це коштує іноді немалих грошей”, — пояснює краєзнавець.
Читайте також: