Не “Вонючка” і не “*опа Великана”. Краєзнавець допоміг відшукати локальні назви та історію 2 місць в Бахмуті (МАПИ, ФОТО)

Знавець місцевої історії розповідає, як правильно звуться популярні бахмутські місця відпочинку, та що було біля них понад століття тому. 

 

В західному мікрорайоні Бахмута є дві популярні серед місцевих зони відпочинку, які жителі звикли звати “Вонючка” та “*опа Великана”. Ми попросили краєзнавця Михайла Кулішова дізнатися з першоджерел (мап та генеральних планів межування) невідомі факти про ці місця, а головне  —  їх автентичні назви. 

“Вонючка” — це мальовничий яр з водоймою та річкою, які вціліли між околицею міської забудови та розораним степом. Туди з весни й до осені приїжджають або приходять на пікніки; кожного теплого дня там є й рибалки. Річка впадає у 8-й ставок неподалік. А з високого пагорба “*опа Великана” покоління бахмутян каталися на санках взимку. Обидва ці місця  —  по різні боки від дороги, яка веде з Бахмута на Часів Яр. 

“У 1830-му — яр Крутенький, у 2021-му — “Вонючка”

 На Плані генерального межування Бахмутського повіту 1830-го року яр (який зараз кличуть просто “Вонючкою”) значиться як “овраг Крутенькой”. На мапі також вказані село Іванівське, річка Ближня Ступка та місто Бахмут. 

 

“Зазначте, в місці, де ця балка впадає у 8-й ставок, був хутір Катеринівка. Є його детальний опис на кінець 18-го століття: з панським домом, млином  — кому це все належало. Ймовірно, місце, де знаходився цей хутір, затоплене 8-м ставком”, — розповідає в коментарі Вільному радіо Михайло Кулішов.

Ось що, за даними краєзнавця, написано про цей хутір в архівних документах за 1799 рік:

“Поручика Олександрова Нікіфора сина Іванова до млина, воно ж і село Катеринівка колезького асесора Іванова. 135 дес. (десятин, або приблизно 148 га, — ред.) На правому березі річки Ближні Ступки на ній пруд, мучний млин о трьох поставах, панський дерев’яний дім, сад з плодовими деревами, грунт землі глинистий, врожай хліба та трави посередній, піддані на ріллі”. 

А на мапі 1920-х років хутір Катеринівка вже вказаний як “хутір Гогучкова”. Звідки ця назва — поки невідомо. Зовсім поруч була сільгоспартіль, яка належала НКВС; Іванівське вже перейменували на Красне, а Бахмут  —  в Артемівськ. Також видно, що річку Ближня Ступка вже перейменували у просто “Ступки”, загатили в кількох місцях та утворили 2 ставки: перший не позначений ніяк, а другий  —  “Водокачка”:

“Північний пруд створили як водокачку для станції Артемівськ-2. Тоді й формували дамби на 8-му ставку, аби регулювати подачу води”,  —  каже краєзнавець.

А вже у 1930-ті біля колишнього хутора Катеринівка створили радгосп НКВС. Також, на карті з’являється Північний ставок нижче за течією річки Ступки:

Краєзнавець зазначає: річка Ближня Ступка текла з Іванівського до голандського соляного рудника “Петро Великий” в Іллінівці, і саме вона дала назву району Ступки. 

І не *опа Великана. А як —  поки невідомо 

Мав свою автентичну назву й пагорб справа від підйому з Бахмута на Часів Яр, який місцеві прозвали “*опа Великана”. Але якою вона була, краєзнавець поки не знає.

З документів за 1799 рік відомо, що ця ділянка в 133 десятини з млином (або приблизно 145 га,  —  ред.) належала секунд-майорші Наталі Козьміній, дружині Пользіновій. Такий самий опис, як і сусіднього маєтку на хуторі Катеринівка. 

Пізніше власники цієї землі змінилися. 

“На середину 19-го століття якраз під цією горою знаходився вже хутір поміщиці Смольянинової з млином (це прізвище відоме мінімум з 18-го століття). А трохи пізніше хутір перейшов до відомого купця Хромова, у якого було багато нащадків. Як саме це сталося — це окрема історія, яку потрібно “розкопувати”,  —  розповідає Михайло Кулішов. 

А у 1920-х роках (як видно на одній з мап вище) він став сільгоспартіллю імені Раковського.

Зараз у підніжжя пагорбу — вулиця Підгірна та селище Хромове, чию історичну назву відновили нещодавно під час “декомунізації”.

Отже, за свідченням Михайла Кулішова, кожний яр та пагорб мали свою унікальну назву. 

“Пошук старих топонімів  —  це дуже цікаво. І детальне дослідження “тягне” на серйозну краєзнавчу статтю. На такі дослідження потрібний час, аби прослідкувати всі переходи землі від одного власника до іншого. І більш детальні землевпорядні плани зберігаються в архівах РФ, це коштує іноді немалих грошей”, — пояснює краєзнавець. 

Читайте також:

• Вже 5 років знову Бахмут. Як змінювався статус міста після його попереднього перейменування (роз’яснення історика)
• До Дня міста: подивіться на Бахмут 37-річної давнини (відео)
• “Зрозуміти, що таке східна Україна”. На Донеччині зібрали в каталог видатних людей та пам’ятки культури й природи, але не всіх