Озброєна мовою. Як переселенка з Бахмута перекладала міжнародні зустрічі та допомагає людям в скруті

Перекладачка з Бахмута Ганна Чуркіна вже 8 років вона працює в міжнародних організаціях. А віднедавна вона стала волонтеркою для бійців 54-ї ОМБр, яка воює на Донбасі. Ми розпитали її про те, як знання мов допомогло і їй, і іншим та її шлях боротьби під час російсько-української війни.

 

Свою історію Ганна Чуркіна розповіла нашим журналістам. Далі — розповідь від першої особи.

“Думала, погостюю у мами тиждень чи два і повернусь. Однак залишитися тут довелося надовго”

— Я народилася в Бахмуті. В дитинстві мріяла, коли виросту — буду подорожувати. Хотіла  побачити світ, поїхати до Великої Британії. Тому я поглиблено вивчала англійську — ходила на заняття з репетитором.

Мрія привела мене до Горлівського інституту іноземних мов, де я вивчилася на перекладача. Після вишу залишилася жити в Горлівці. Влаштувалася на роботу на Макіївський завод металевих конструкцій перекладачем, маркетологом. Та у 2014-му почалася війна. 

Я взяла сумку з найважливішими речами й поїхала до мами в Бахмут електричкою, яка ще ходила з Донецька. Думала, погостюю тиждень чи два і повернусь. Однак залишитися тут довелося надовго. На жаль, в Горлівку я вже не змогла повернутися.  

“Англійською я володію добре, а от всього іншого довелося вчитися”

У Бахмуті я залишилася без роботи. Тож моя англійська стала мені  у пригоді. Невдовзі я влаштувалася перекладачем у мобільну бригаду психологів “Лікарі без кордонів”, які працювали з людьми на лінії розмежування. Згодом я перейшла до чеської організації “Людина в біді”. Щоправда, англійською я володію добре, а от всього іншого довелося вчитися. І цей досвід став у пригоді, коли у 2016-му я переїхала до Краматорська і почала працювати в агенціях ООН.

Наразі я працюю в Проєкті USAID “Економічна підтримка Східної України”. Сюди перейшла у 2021 році. Ми працювали з мешканцями Донецької та Луганської областей і окремих міст Приазов’я. Навчали їх вести бізнес та підтримували грантові проєкти.

“Так вибухнуло, що на 8-му поверсі під нами ліжко захиталося”

Ще до вторгнення Росії в Україну уряди США та Великої Британії попереджали, що цей напад може статися. Тоді громадянам Сполучених Штатів порекомендували виїхати з України. Наші керівники вирішили працювати віддалено та запропонували це й нам.

Моя родина залишилася в Краматорську, але про всяк випадок ми зібрали речі, оскільки вже стикалися з активними бойовими діями. Фізично до цього ми були готові, але морально — не дуже. Сподівалися, що все ж таки мине.

24 лютого я прокинулася о 5 ранку від звуків вибухів. Тоді під обстріл потрапив Краматорський аеродром, що неподалік від нашого будинку. Я розбудила чоловіка, кажу йому: “Прокидайся. Почалося”. А він не повірив. Говорить: “Спи, тобі здалося”. І в цей час так вибухнуло, що на 8-му поверсі під нами ліжко захиталося. Зі ЗМІ ми дізналися — почалася повномасштабна війна.

Спочатку декілька днів пробули у Дніпрі. Там постійно лунали сирени. Доводилося шукати порятунку у бомбосховищі. Згодом поїхали до Ужгорода. 

Війна також змусила внести правки в роботу Проєкту USAID. У декого з наших учасників усе залишилося на окупованих територіях, і тепер підприємці не мають доступу до власного бізнесу. Тому на деякий час ми призупинили роботу з людьми, щоб детально продумати, як нам працювати в нових реаліях. Зараз ми повністю перейшли в онлайн.

Ми відновлюємо роботу з видачі грантів, а наша команда — з проведення навчання. Саме зараз, коли люди пристосовуються та адаптуються до нових умов, шукають роботу на новому місці, це дуже важливо. Тому до учасників нашого проєкту додалися ще й переселенці 2022 року.

Люди вже отримують гранти. Наші колеги провели відбір заявок і працюють над закупівлею нового обладнання.

“Втративши дім, ці люди не втратили віру в себе”

А в червні наша команда запустила перший онлайн-курс зі спеціальності менеджер онлайн-продажу. “Першими ластівками” стали 20 переселенців із Маріуполя, Слов’янська та інших міст Донецької та Луганської областей. 

Взагалі ми плануємо навчати сучасних професій, які мають попит — копірайтинг, онлайн-маркетинг, таргетинг, графічний дизайн та інші. Це просування товарів та пошук каналів збуту через інтернет,  написання статей, ведення бізнес-сторінок у соціальних мережах та інше. Такі професії корисні як для представників бізнесу, так і для тих, хто зараз залишився без роботи.

Після навчання переселенці зможуть працювати онлайн і бути самозайнятими. Або знайти роботу в компанії, якій потрібні такі фахівці, чи розпочати власну справу. 

У нас уже з’явилися хороші результати: 7 учасників першого і поки що єдиного після початку відкритої війни онлайн-курсу створили інтернет-магазин товарів для хобі. Вони навчилися працювати в колективі, отримали хороші знання і тепер за допомогою тренера запускатимуть свій сайт. Втративши дім, ці люди не втратили віру в себе.

• Двічі переселені: як сімейна пекарня вихала з Торецька, але продовжує возити туди хліб з Дніпра

“Ми хочемо дати переселенцям “вудочку”, яка допоможе їм жити тут і зараз”

У серпні наша команда запустить курс з антикризового менеджменту для власників і керівників переміщеного бізнесу. В майбутньому плануємо проводити тренінги для людей, які втратили роботу, де будемо їх навчати писати резюме та готуватимемо до проходження співбесід. Загалом збираємось за наступний рік вивчити 360 людей.

Ми хочемо дати переселенцям “вудочку”, яка допоможе їм жити тут і зараз, не чекати чогось від держави, від гуманітарних організацій, а діяти самим, розвиватися і вбирати нові знання. 

Я розумію: першочергово людям потрібно зараз мати дах над головою, якісь кошти, щоб придбати речі першої потреби. Сподіваюся, що справа, яку ми робимо, допоможе багатьом людям знайти роботу та змінити життя на краще.

“Ми намагаємося реагувати на всі прохання наших бійців”

У вільний від роботи час я допомагаю волонтерам у зборі коштів та передачі необхідних речей для наших бійців на Донеччині.

Після евакуації до Ужгорода я отримала більше можливостей допомагати 54-й окремій механізованій бригаді, в якій воював та загинув мій названий батько. Саме він познайомив мене з волонтерами та родинами військових, які допомагають бійцям ще з 2014 року. 

Ми намагаємося реагувати на всі замовлення та потреби, про які просять наші хлопці. Передусім це продукти та ліки. Також придбали їм шоломи, а нещодавно вдалося купити пікап. Тепер бійці зможуть оперативно виконувати свої завдання.

Мені вдалося знайти людей, які закуповують за кордоном техніку  і привозять в Україну. Тепер у бійців 54-ї ОМБр є квадрокоптер, і вони почуватимуться безпечніше.

Думаю, для мене та моєї родини на Донбасі буде ще багато роботи. Все те, що зруйнували російські окупанти, необхідно відновити. Тож коли Україна переможе, ми будемо відбудовувати Донбас.

Читайте також:

• “Мій загиблий чоловік був десантником. Я пішла служити туди ж” — історія військовослужбовиці з Бахмута (ФОТО)
• “Волонтерською працею ми наближаємо перемогу” — активістка зі Званівки про роботу під час відкритої війни (ФОТО)
• Як волонтери з Краматорська допомагають пережити війну чотирилапим друзям (ФОТО)