Зарплата, одноразова грошова допомога, кошти на оздоровлення та соціально-побутові питання, а іноді ще й 100 тисяч гривень додаткової винагороди. На такі види виплат, згідно з чинним законодавством України, можуть розраховувати військові, які зазнали травм чи поранень. Та часом гроші не нараховують, і трапляється це здебільшого через відсутність довідки про обставини травми, яку мають видавати у військовій частині.
Разом з адвокатами та тими, хто постраждав під час служби, шукаємо причини поширених проблем та рішення для них, а також розповідаємо, на які суми від держави можуть розраховувати поранені бійці.
Цей текст — другий із серії матеріалів Вільного радіо “Війни на папері”. Ми вирішили створити цей спецпроєкт, аби допомогти військовим та їхнім рідним впоратися з низкою бюрократичних проблем, які виникають через недосконалість системи чи людський фактор.
Перший текст цього спецпроєкту — про проблеми, з якими стикаються родичі тих полеглих захисників, чиї тіла не можуть поховати.
Військовий Андрій Ломакін перед вступом до лав ЗСУ пройшов медичне обстеження та не мав скарг на здоров’я. Потрапив на службу в батальйон морської піхоти, був стрільцем-зенітником. У листопаді минулого року чоловік травмувався на полігоні.
“Стався забій, [лікарі] без знімків, без нічого сказали, що гематома. Воно боліло, але я не надавав цьому значення. Служив до березня цього року. 6 березня мені зробили біоскопію, взяли тканини на аналіз, відправили їх на Київ і визнали рак четвертої стадії. [З гематоми] вийшла злоякісна пухлина.
Мене лікували у Запоріжжі в госпіталях, поставили там неправильний діагноз. Чотири доби крапали хімію, мені стало дуже погано, я полисів, і загалом здоров’я посунулось. Десь 20 червня відмовили ноги. І я попросив повторного обстеження в інституті раку в Києві. Там подивились і сказали, що є пухлина, треба видаляти блок: три ребра, два хребця. 8 вересня мене прооперували, була 10-годинна операція. Мінімум пів року буде відновлення”, — говорить Андрій.
На лікування чоловік витратив вже більш ніж 100 тисяч гривень. Оплачувати все довелося за рахунок заробітної плати та накопичень, адже додаткових виплат за поранення від держави він не отримав.
“Продав машину, бо треба розрахуватися. Трохи батьки допомагають. На роботу ж не піду і милостиню просити не буду. А це все час. Після цього всього я подам [до суду] на свою частину. Травму я отримав у армії. Я розмовляв з військовим юристом і він каже, що ніхто не хоче нести відповідальність за неправильно поставлений діагноз. Є два аспекти: повернути мені кошти за це лікування і плюс — якесь моральне відшкодування за те, що мені все неправильно зробили”, — зауважує військовий.
Адвокатка Катерина Жегестовська, яка спеціалізується на роботі з військовими, зауважує: після того, як Андрій травмувався на полігоні, у військовій частині мали б провести службове розслідування та видати довідку про обставини травми. А от довести те, що травма могла спричинити розвиток онкологічного захворювання може винятково військово-лікарська комісія (ВЛК).
“Лише вони можуть встановити причинно-наслідковий зв’язок між отриманою травмою, що сталася під час військової служби і захворюванням, яке в подальшому розвинулося. Це винятково їхні повноваження. Суд не може в це вникати. Травма на полігоні, ясно, що не буде пов’язана з захистом Батьківщини, тому що вона не в зоні бойових дій. Але вона сталася в період проходження військової служби”, — говорить Жегестовська.
“Лише вони можуть встановити причинно-наслідковий зв’язок між отриманою травмою, що сталася під час військової служби і захворюванням, яке в подальшому розвинулося. Це винятково їхні повноваження. Суд не може в це вникати. Травма на полігоні, ясно, що не буде пов’язана з захистом Батьківщини, тому що вона не в зоні бойових дій. Але вона сталася в період проходження військової служби”, — говорить Жегестовська.
У довідці про обставини травми мають зазначити, як саме та де (на фронті, полігоні, навчальному центрі абощо) боєць зазнав ушкоджень.
Пораненому захиснику, який перебуває на лікуванні, щомісяця мають продовжувати нараховувати заробітну плату. Якщо ж йдеться про тяжке поранення (яке зафіксоване у висновку військово-лікарської комісії), то він має отримувати ще 100 тисяч гривень додаткової винагороди.
“Основна проблематика в нас — це доведення [того, що травма чи поранення] пов’язане із захистом батьківщини. Якщо немає довідки про обставини травми на момент проходження ВЛК, то вони пишуть, що травма чи поранення пов’язане з проходженням служби. Військові частини дуже повільно ці довідки складають. Тут суто від частини залежить, чи дала вона цю довідку чи не дала. Дуже багато залежить від конкретної людини, від конкретного головного бухгалтера”, — зазначає співрозмовниця.
Якщо ж військова частина не видала захиснику довідку про обставини травми, то він може позиватися до суду.
У держреєстрі судових рішень ми знайшли справу одного з військових ЗСУ, який у серпні минулого року отримав на фронті вогнепальне уламкове поранення. Однак у військовій частині йому не видали довідку про обставини травми, тож у висновку ВЛК немає інформації про те, що поранення пов’язане із захистом Батьківщини. Відповідно, впродовж лікування додаткову винагороду в розмірі 100 тисяч гривень оборонцю не нараховували.
“Суд зауважує, що на ВЛК не покладено обов`язку щодо витребування доказів пов`язаних із отриманням травми військовослужбовцем. Саме на військову частину покладається обов`язок щодо оформлення та надання такої довідки”, — йдеться у вироці суду в цій справі.
Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини та зобов’язав її видати військовому довідку про обставини травми.
Катерина Жегестовська пригадує випадок зі своєї практики, коли до неї звернувся військовий, який через тривале перебування у стані стресу та після кількох контузій почав втрачати зір.
“Коли він підписував договір [про надання правової допомоги], то йому батько тримав руку, показував, де підписати. Тобто в людини дійсно втрата зору. І от від військової частини я отримала відповідь, що з рапортом [він] не звертався, форма 100 першої медичної допомоги не складалась, поранення, контузії він не отримав. Тобто, воно ніде і ніяк не зафіксовано це все. Ви ж розумієте, як ти зафіксуєш наслідок контузії або психічну травму? Наприклад, він розказував, як в нього на очах загинув побратим. Як ти це зафіксуєш?” — ставить риторичні питання адвокатка.
У військовій частині на адвокатський запит Жегестовській відповіли, що для видачі довідки про обставини травми у цьому випадку “немає підстав”.
“Немає довідки про обставини травми — немає пункту про захист Батьківщини — немає додаткової виплати. І, зрозуміло, що ця людина піде потім на МСЕК, і ясно, що ця інвалідність не буде пов’язана з захистом Батьківщини. Можливо, вони напишуть, що [травма чи поранення пов’язані] з проходженням військової служби, але, відповідно, це одноразова допомога. І розмір пенсії від цього залежить. Тобто, всі оці, матеріальні виплати прив’язані саме до цього моменту, і вони потягнуть за собою, на жаль, дуже суттєву різницю. Але людина реально втратила здоров’я”, — каже Катерина.
Аби отримати виплати за поранення, передусім треба підготувати рапорт на ім’я командира військової частини та отримати довідку про обставини травми, роз’яснює адвокат Олександр Ігнатенко.
“Потім необхідно пройти медичний огляд військово-лікарської комісії та отримати відповідний висновок щодо обставин травми. Після ВЛК необхідно звернутись до медико-соціальної експертної комісії з метою визначення ступеню втрати працездатності. Після висновку МСЕК необхідно подати заяву про виплату допомоги на командира військової частини або до територіального центру комплектування та соціальної підтримки”, — каже Олександр Ігнатенко.
“Потім необхідно пройти медичний огляд військово-лікарської комісії та отримати відповідний висновок щодо обставин травми. Після ВЛК необхідно звернутись до медико-соціальної експертної комісії з метою визначення ступеню втрати працездатності. Після висновку МСЕК необхідно подати заяву про виплату допомоги на командиру військової частини або до територіального центру комплектування та соціальної підтримки”, — каже Олександр Ігнатенко.
Серед низки виплат, на які можуть претендувати поранені (травмовані) оборонці, — одноразова грошова допомога.
Як повідомили журналістам Вільного радіо у Міністерстві оборони України у відповідь на інформаційний запит, якщо травма призведе до інвалідності, то допомогу виплатять у таких розмірах:
Якщо ж військовий через травму частково втратив працездатність, але не отримав групу інвалідності, йому разово виплатять 50-кратний або 70-кратний розмір прожиткового мінімуму. Станом на 2023 рік, це 134 200 грн та 187 880 грн відповідно.
Крім того, раз на рік військовослужбовці (за винятком тих, хто проходять строкову службу) можуть отримати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. У відповіді на запит зазначають: її сума не має перевищувати розмір заробітної плати, а претендувати на цей вид допомоги можна винятково за таких підстав:
Також захисникам раз на рік мають виплачувати грошову допомогу на оздоровлення, яка дорівнює сумі їхньої місячної зарплати.
Якщо ж з невідомих для вас причин виплачувати гроші припинили, слід подати рапорт командуванню військової частини за місцем служби.
“У разі ж отримання відмови від командування військової частини або не розгляді рапорту можна оскаржити це до вищого керівництва, як до Штабу оперативного командування чи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо ж не вдалось відстояти свої права, то необхідно звертатись до суду”, — пояснює адвокат Олександр Ігнатенко.
Ми поцікавилися у профільного міністерства: скільки грошей у державному бюджеті передбачали на усі згадані види виплат у 2022 і 2023 році. Однак там відповіли, що обмежили доступ до цієї інформації “в цілях захисту інтересу національної безпеки”.
“Розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди зазначеному вище охоронюваному інтересу у зв’язку з тим, що її надання може розкрити фактичну чисельність Збройних Сил України та [дозволити] оцінити ефективність своїх дій у зв’язку з розумінням кількості загиблих та поранених військовослужбовців Збройних Сил України. Окрім цього, розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки та в період дії воєнного стану суперечить воєнній доцільності, відповідає інтересам держави-агресора та може завдати шкоди інтересам держави”, — зазначають у Міноборони.