“Найголовніше — нормально ставитися до людей, не халтурити”, — каже Олександр Виговський, який 25 років життя віддав службі у війську. Чоловік обороняв Донеччину під час АТО, а після звільнення зі служби наважився відкрити власну справу: спершу — грузинську пекарню, а згодом — станцію з ремонту та обслуговування автівок. Ми поговорили з ветераном про його адаптацію до цивільного життя, набивання перших ґуль після запуску бізнесу та можливості, які пропонує держава підприємцям-початківцям.
У одному з СТО на трасі “Київ — Чоп” вирує робочий процес: на 5 автівок, що пригнали сюди на обслуговування, тут є четверо працівників. Вони мають спецодяг та замащені чорним мастилом руки. За 10 хвилин, поки ми перебуваємо у майстерні, перекидаються хіба парою слів: до кінця зміни лишається кілька годин, а встигнути потрібно багато.
“Починалося все туго. Хлопці могли цілий день сидіти і грати в карти, бо не було клієнтів. Але буквально за 2-3 місяці з’явилася клієнтська база. Навіть буває таке, що черга є”, — коментує процес власник СТО Олександр Виговський.
Чоловік вирішив створити власну справу після завершення військової кар’єри, якій присвятив 25 років життя.
“У 1993 році я вступив у Сумський військовий інститут артилерії, закінчив і потрапив служити у 30-ту танкову дивізію. Після цього служив у артилерії: пройшов шлях від командира взводу до командира батареї. А коли у 2012 році почали артилерію трохи скорочувати, перейшов на посаду начальника відділення бойового управління, на якій і закінчив свою службу. З 2014 по 2017 я був у зоні АТО”, — розповідає співрозмовник.
Ідея створити бізнес зародилася спонтанно, згадує Олександр. Спершу чоловік разом із побратимом вирішили відкрити на Житомирщині невеликий заклад грузинської кухні. Назвали його “Ваш лаваш”.
“З побратимом ми лежали у Києві в шпиталі. Вже знали, що будемо звільнятися по стану здоров’я. І з’явилася ідея відкрити пекарню. Ми знайшли спільну мову, пройшли навчання і відкрили пекарню. У ній працюють дружини і мами ветеранів. Якщо є конкурс, наприклад, 2 людини, і одна з них дотична до ветеранів, то в неї — пріоритет”, — каже Олександр Виговський.
Перші три роки після відкриття справи у пекарні йшли успішно. Втім, коли 2020-го почалася пандемія коронавірусу і робота у закладі стала на паузу, довелося вигадувати нові бізнес-ідеї.
“Під час пандемії з’явилася ідея відкрити СТО. У нас був пекар, який до цього 15 років пропрацював автомеханіком. Ми прийшли і сказали: “Давай машини ремонтувати”. І зараз він старший на СТО, керує процесами”, — розповідає ветеран.
Торік, коли через атаки на енергетичну інфраструктуру Україна занурилася у блекаути, у Олександра з’явилась ідея встановити на СТО сонячні батареї. Аби отримати гроші на їхню купівлю та монтаж, чоловік подався на грант від Українського ветеранського фонду.
Олександр Виговський сформував грантову заявку, докладно описав концепцію задуманого й став одним із 161 ветерана, котрі отримали гроші на бізнес від УВФ. На реалізацію ідеї чоловіку дали 700 тисяч гривень.
“Зараз короткі світлові дні, тому СТО працює від сонячних панелей на відсотків 50-60. Влітку на 95 відсотків будемо працювати від них. Це велика економія. Плюс є запаси акумулятора. Зараз, якщо будуть перебої з електроенергією, — можна працювати, хлопці можуть машини ремонтувати”, — каже власник СТО.
Власна справа не лише стала джерелом доходу, а й допомогла легше пристосуватися до цивільного життя після 25 років у війську, додає Олександр.
“Я не міг подумати, що піду в бізнес. Найстрашніше для кадрових військових, які близько 20 років провели в армії, — йти на пенсію. За них вирішували командири, що потрібно робити. І на пенсію йти страшно, бо не розумієш, чим там займатися. Тому не треба боятися, все можна зробити. Є випадки, коли можна щось відкрити і “прогоріти”, не вгадати. Але не треба зупинятися через це, [треба] пробувати щось ще і ще. Найголовніше — нормально ставитися до людей, не халтурити. Люди це бачать, працює “сарафанне радіо”, — зазначає співрозмовник.
За його словами, навички, отримані під час служби нині неабияк допомагають в організації управлінських і робочих процесів.
“По-перше, — це організація і керівництво. Тобто згуртувати колектив, налаштувати роботу, не вирішувати нічого зопалу. Це те, що дає армія. Плюс — загартування”, — зауважує ветеран.
Окрім ведення бізнесу, Олександр знаходить час і на волонтерство. Каже: основним поштовхом до цього стають спогади з військової служби.
“Коли у березні 2014 року ми вночі заїхали у Крим — ми не знали, які там люди, як вони налаштовані, хочуть вони Україну чи не хочуть. І коли ми тільки зайшли, мені доповідають з бойового управління: “Товариш майор, збирайся на зустріч з місцевим населенням”. Ми з командиром виходимо дізнатися, а там стоять люди від 15 до 70 років, і кожен щось несе: сало, консервацію. Відразу стало тепло на душі — розумієш, за кого воюєш”, — резюмує Виговський.
Стартовий капітал для започаткування ветеранського бізнесу можна отримати від Українського ветеранського фонду. Там періодично запускають конкурсні програми для підприємців.
“У конкурсній програмі фінансування від 500 тисяч до мільйона гривень, деякі бізнеси фінансуються до трьох мільйонів. Також можливе співфінансування. Взяти участь у конкурсах можуть ветерани, ветеранки, члени їхніх сімей. Усі мають рівні можливості. Ми проводимо воркшопи, щоб допомогти подати заявку на конкурс”, — роз’яснює заступниця виконавчого директора Фонду Віта Костик.
Концепцію для бізнесу має придумати ветеран, а співробітники УВФ можуть допомогти підготувати сильну заявку. Втім, не варто опускати руки, якщо щось не вдалося з першого разу, додає Костик.
“З 2022 року в нас отримав допомогу 161 ветеранський бізнес і 16 громадських організацій, які опікуються ветеранами. Загалом подавалося понад 300 ветеранів. Є такі, що подавалися двічі, тричі і таки отримували перемогу. Серед ветеранських бізнесів є різні. Це виготовлення дронів, мобільні СТО, розмінування, кав’ярні”, — каже співрозмовниця.
І додає: підприємці-ветерани можуть створювати робочі місця для своїх побратимів. Це допоможе зменшити кількість військових, які після повернення з фронту не можуть працевлаштуватися.
“На початку лютого цього року ми проводили дослідження: ми маємо 28% ветеранів, які взагалі не працевлаштовані, їх потрібно забезпечувати робочими місцями. Крім того, серед респондентів 97% топових компаній готові працевлаштовувати ветеранів. Однак близько 65% не знають, як їх адаптувати. І тільки 18% адаптовують вже, нині”, — говорить Віта Костик.
Інформацію про конкурсі програми, в яких пропонує взяти участь Український ветеранський фонд, можна знайти на сайті у спеціальному розділі.
Нагадаємо, за оцінками УВФ, після війни власною справою займатимуться 10% ветеранів. 50% серед опитаних військових вважають, що втратять попередню кваліфікацію та потребуватимуть додаткового навчання. На думку 19% респондентів, на службі вони здобудуть нові навички, які будуть корисними на ринку праці.