image

Перекривають кисень. Росіяни випалюють вікові ліси вздовж Сіверського Дінця вогнем війни. Як там зараз та чим це загрожує


Росіяни випалюють вікові ліси вздовж Сіверського Дінця вогнем війни. Як там зараз та чим це загрожує
Перекривають кисень
Перекривають кисень
Перекривають
кисень
Росіяни випалюють вікові ліси вздовж Сіверського Дінця вогнем війни. Як там зараз та чим це загрожує
Ліси вздовж головної водної артерії українського сходу — ріки Сіверський Донець — висаджували понад століття. А війна нищить їх за лічені місяці. Чому на місці добірних сосен може залишитись напівпустеля, чи зможе держава змусити окупантів платити за це та які є шанси на відновлення насаджень. Ми пошукали відповіді на ці питання.

Найстаршому дереву лісів вздовж Сіверського Дінця щонайменше 600 років. Це безіменний дуб, який зможе обійняти одночасно кілька людей, адже він 2 метри в діаметрі. А заввишки це вікове дерево вже переросло 5-поверхівку. Корені того дубу втримали його впродовж не однієї війни на територіях сучасного Святогір'я. І тепер знову дерево опинилось під загрозою знищення, як німий свідок бойових дій.

Він стоїть у діброві "Дубовий гай". І нині ця територія окупована, а споруди неподалік розбиті снарядами.


"Там 200-400-літні дуби, а цей найстаріший. Там є вікові дуби, вони пронумеровані, на обліку у цій діброві. Їх там близько 30-ти штук таких", — розповідає заступник директора Національного природного парку "Святі гори" Дмитро Климович.

Чи мають саме ті дерева в собі уламки попередніх війн екологи достеменно не знають. Але тепер поряд знову вибухають снаряди, і важкої зброї в рази більше, ніж раніше. Ліси стали одночасно захистом та перешкодою на лінії вогню.
Згоріла вже третина лісів Лиманщини
По ділянці ріки Сіверський Донець зараз проходить найгарячіший відрізок лінії фронту війни Росії проти України.

"Ліси горять, і їх ніхто не гасить, тому що йдуть активні бої. Це не тільки Лиманщина Краматорського району, а й Бахмутський район: у нас там ліси від Дронівки Сіверської громади до Білогорівки на Луганщині — це все ліси Лиманського лісгоспу. У Григорівці біля Сіверська ми навіть не знаємо були там лісові пожежі чи ні", — розповідає начальник Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Стороженко.

Вздовж Сіверського Дінця знаходиться переважна більшість лісів українського сходу, які видно зеленою смугою навіть з космосу. Соснові бори тут штучні, їх почали насаджувати близько 90 років тому. А заплавні ліси у низинах біля самої ріки переважно натуральні. Ліси вздовж Сіверського Дінця надзвичайно цінні, каже голова Української Природоохоронної Групи Олексій Василюк.
Якщо зменшити супутниковий знімок Європи до розмірів зошита, видно зелену смугу вздовж Сіверського Дінця. Це найбільші ліси степової зони й важлива для охорони рідкісних видів [тварин] територія. Також усі соснові ліси вздовж Сіверського Дінця — це особливий тип оселища, коли під соснами росте трава, це зветься "сарматськими борами". Вони окремо охороняються Бернською конвенцією та є лише тут
пояснює фахівець.
Тож ліси вздовж головної ріки українського сходу мають цінність для усього Європейського континенту, наголошує він.

"У нас в Карпатах та на Поліссі немає таких лісів, які б становили європейську цінність. А вздовж Сіверського Дінця усі ліси мають таку цінність та потребують охорони", — пояснює Олексій Василюк.

Окрім цього тут розташовані природоохоронні території Національних парків "Святі гори" та "Сіверсько-Донецький". Вони огортають усі міста, які щоденно з'являються у військових зведеннях: Слов'янськ, Лиман, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Кремінну тощо.

Зазвичай ліси цінують за те, що вони насичують киснем округу та захищають від пилу, але ці дерева на Донеччині мають іншу головну роль — оберігають головну водну артерію Донбасу.
"Вони — водоохоронні, охороняють береги від зсувів. І там, де ростуть дерева, менше випаровування води. Тому по берегах мають скрізь бути ліси, річки без дерев не можуть, дерева мають "охороняти воду". Вологи й так вже нема", — каже посадовець Віктор Стороженко.

За даними керівника держпідприємства "Лиманське лісове господарство" Олексія Приходька, з лютого до середини червня вогнем пошкоджені близько 9 тисяч гектарів лісів з 27 тисяч гектарів. Для порівняння, під час боїв тільки у 2014-му тут загалом втратили 1,5 тисячі га лісів.
Хоча й інтенсивність пожеж була невисокою, але вони дуже масштабні. Нанесена суттєва шкода охоронюваним природним комплексам. Це те, що ми будемо відновлювати протягом наступних 50-60 років
додає Олексій Приходько.
Ліс продовжує гинути під час кожного обстрілу — величезні дерева трощить та вивертає з коренем від вибухів.

"Коли прилітає снаряд, вибух валить дерева, деревина пошкоджується осколками. Тобто всі ці ліси надалі не годяться для використання у господарстві: металеві осколки снарядів у стовбурах здатні пошкодити устаткування при розпилюванні деревини на дошки. Її можна використовувати хіба що на дрова", — пояснює керівник Лиманського лісгоспу Олексій Приходько.
Розмінування лісових ґрунтів затягнеться на роки


Найбільша шкода лісам у зоні боїв зараз — це забруднення території вибухівкою.

"Боюся, що розмінування затягнеться на роки. Повний ліс снарядів, мін та інших вибухонебезпечних предметів", — зазначає начальник Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Стороженко.

За даними Міністерства внутрішніх справ, розмінування усіх забруднених вибухівкою територій України (а це приблизно 270 тисяч км2, включно з тимчасово окупованими територіями) триватиме до 10 років.

А ще кожний вибух або обстріл, який поцілив по лісах Донеччини, не минає без довготермінових наслідків для ґрунту.

"Маємо забруднення лісових ґрунтів залишками розірваних снарядів. В результаті кожного вибуху викидається суттєва частина речовин, які містяться в снаряді: важких металів, сірки та інших хімічних сполук. Їх там не було і не має бути. І це величезна проблема, яку будемо вирішувати десятками, а можливо й сотнями років", — пояснює очільник Лиманського лісгоспу Олексій Приходько.

Еколог Олексій Василюк наводить конкретні цифри таких наслідків на прикладі ділянки поля після обстрілів у сусідньому з Донеччиною Ізюмському районі Харківщини, біля села Долина. Цей супутниковий знімок із сотнями воронок від вибухів опублікувала 7 червня американська компанія Maxar Technologies.
Українські екологи нарахували на цій ділянці озимого поля площею в 1 км² загалом 2 052 воронки від снарядів калібру 82 мм, 120 мм та 152 мм. Вважають, у ґрунт потрапило 50 тонн заліза, тонна сполук сірки, 2,35 тонни міді.

Обсяг важких металів та інших сполук, кількість яких менша, обрахувати важко. Щонайменше 90 тис тонн ґрунту вивернуто вибухами.
Забруднення від вибухів — це наймасштабніший вплив. Сірка на поверхні ґрунту змішується з атмосферною водою (дощем, туманом, росою) та утворює сірчану кислоту. Від цього усі ґрунтові організми гинуть. Все це потрапляє у річку та довгий час буде залишати цю територію забрудненою
прогнозує Олексій Василюк.
"Реабілітація землі, розчленованої воронками, є дорогою і ресурсозатратною, тому рішення щодо неї варто ухвалювати з огляду на аналіз щільності й важкості наслідків пошкоджень. Адже альтернативний сценарій – "полишити територію в спокої і дати природі відновитись" – не потребує жодних коштів", — пишуть екологи Української Правозахисної Групи у статті на цю тему.

Та нині там спокою немає. Адже окупанти неодноразово намагалися форсувати ріку в районі Серебрянки і Дронівки Донецької області та Білогорівки на Луганщині, але в них нічого не вийшло: артилеристи ЗСУ знищили переправи.

Українські захисники оприлюднили відеокадри — як виглядає ліс та річка після таких спроб навести переправу: десятки одиниць розбитої техніки, сотні згорілих та поламаних дерев.
Еколог Олексій Василюк зазначає: попереду найспекотніші місяці літа, тож ліси в районі Сіверського Дінця палатимуть ще дужче.

"І те, що горіло до цього, може виявитись незначною частиною від того, що буде горіти, поки ця територія не буде звільнена", — каже наш співрозмовник.
"Щодо наших лісів — ми стояли на краю прірви, а Росія зіштовхнула нас униз". Шкоду екології намагаються зафіксувати
Директор екологічної ГО "Бахмат" Володимир Березін вважає: зміна клімату в регіоні порушила баланс в еко-системах цих лісів задовго до 2014-го року, а зараз відбуваються процеси незворотні.
Щодо лісів — до повномасштабного вторгнення ми "стояли на краю прірви". А зараз фактично Росія штовхнула нас туди. Особисто я боюся, що ліси Донбасу неможливо буде відновити. Бо грошей на це не буде. Раніше на це витрачали шалені кошти, а зараз тим паче [це коштуватиме набагато більше]. Ця війна добиває нашу мережу лісів, яка вмирає
каже Березін.
Тож працівники держпідприємства "Лиманське лісове господарство" фіксують екологічні злочини Російської Федерації, каже директор Олексій Приходько. Вони позиватимуться проти держави-агресорки до суду та вимагатимуть компенсації. Наразі розуміють ціну втраченого обладнання, але обраховуватимуть ще шкоду лісу.

"Є абсолютно приблизні цифри, тому що ми не маємо туди доступу. На значній території, де йдуть активні бойові дії та де території окуповані, — у нас немає доступу до них, з тим щоб визначити обсяги та масштаби збитків. Наприклад, в середині червня почалася пожежа у Святогірському Національно-природному парку "Святі гори". Мені про це говорив директор - він це бачив, але [екологічній] інспекції туди доступу немає. І проби не можемо взяти — ані води, ні ґрунтів, ні обрахувати кількість пожеж у Нацпарку "Святі Гори", — пояснює радниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.

До того ж методики з обрахування завданої шкоди у Міндовкіллі ще тільки-но розробляють.

"Було завдання Уряду — [розробити] 10 методик щодо врахування шкоди, нанесеної різним компонентам природного середовища. З 10 потрібних методик є тільки 2. І всі їх необхідно верифікувати з європейськими методиками. Це тривала та складна робота, яка потребує абсолютно нових підходів. Бо значна частина речовин, які потрапляють у навколишнє середовище внаслідок розривів російських снарядів, — це речовини, які раніше не були визначені", — розповідає Тетяна Тимочко.

Вона переконана: самостійно впоратися з цим завданням та задокументувати злочини проти довкілля Україна не зможе. Тому Міндовкілля вже звернулось до міністрів-колег з ЄС за такою допомогою. Адже опрацювати доведеться збитки завдані ще з 2014 року.
"На пісках вздовж Сіверського Дінця може приживатись один єдиний вид дерев — сосна звичайна. Якщо буде волога навесні"
Посадовці лісового господарства Донеччини вже міркують над тим як відновити ці ліси після деокупації.

"Ми побудували лісовий насіннєво-селекційний центр, який зараз евакуювали, щоб більше [лісів] висаджувати. А тепер його треба буде розширювати втричі", — ділиться планами на часи після деокупації Донбасу начальник Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Стороженко.
Для довідки: Насіннєво-селекційний центр у Лимані збудували торік. Він став другим таким підприємством в Україні. Нова шведська технологія центру дозволяла вирощувати дерева масово та автоматизовано. Очікували, що 95% саджанців приживатимуться. Цієї весни фахівці висадили тут першу партію сіянців дерев, але повномасштабне російське вторгнення в Україну змусило лісгосп кинути посаджене, тож ці сіянці без поливу ймовірно загинули. Частину технологічного обладнання вартістю близько 15 млн грн встигли евакуювати на початку травня
Віктор Стороженко каже: клімат у цих районах змінився, і на піщаних місцевих ґрунтах має шанс прижитися лише 1 вид соснових.

"Якщо будуть такі посухи, 3 роки підряд спека й дощів немає, то як не сади — воно не може вирости, якщо на 2 метри [вглиб ґрунту] немає вологи. Ми бачимо, що можемо вирощувати на пісках лише один вид — сосну звичайну, яка у найсухіших умовах може вирости. Припустимо, якщо буде весна дощова, сосна приживеться, корінь пустить глибше, тоді зможе пережити й посуху. Її нема чим замінити на теперішній час", — розповідає очільник лісового господарства Донеччини.
За його словами, у селах в районі Лимана та Святогірська рівень ґрунтових вод впав не менше ніж на 6 метрів.

"У нас в лісі були провалля, де раніше були водоносні пласти. Зараз порожньо, туди провалюються дерева разом із кореневою системою. Були озера, болота, ще й риба водилась — повисихали всі. Скільки років у нас не розливається Сіверський Донець! Озеро Лиман у Лимані висохло — упав рівень ґрунтових вод", — каже Віктор Стороженко.

Поки що приклади відновлень після бойових дій в інших країнах у екологів невтішні. В районі Верденської битви у північно-східній Франції внаслідок боїв Першої світової понад 1 200 км² родючих земель влада визнала "повністю розгромленими", й на них заборонили доступ. Але за бильш ніж століття, у муніципалітетах поблизу цієї "Червоної зони" Франції ще забороняли споживати питну воду. Через надмірний вміст перхолату, який використовують у виробництві ракет та боєприпасів.

На подібний території зараз і безіменний 600-річний дуб Святогір'я та його "сусіди". Тож для них і будуть шукати способи порятунку. Точного плану для цього наразі немає.
Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення РФ впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.
239
Поділитись публікацією
Читайте нас в Telegram DONрегіон
Підписуйтесь на наш Instagram Вільне радіо

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.


Спонсор