Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Правоохоронці розслідують закупівлі для трьох державних шахт Донеччини, де, за версією слідства, переможців тендерів визначали заздалегідь, а конкуренцію імітували підконтрольні компанії. Загальну можливу шкоду підприємствам оцінюють у 51,2 мільйона гривень. Двоє фігурантів уже отримали вироки Вищого антикорупційного суду, а справи інших учасників ще розглядають.
Розбираємося, як працювала схема, хто мав у ній окремі ролі, на яких закупівлях виявили різницю у вартості та що зараз відбувається з іншими провадженнями.
Перший вирок у цій справі датований 23 жовтня 2025 року. Він стосувався колишнього голови тендерної комісії шахтоуправління “Південнодонбаське №1” Миколи З. Чоловік визнав провину та уклав угоду з прокуратурою.
У цьому епізоді збитки підприємству оцінили у майже 10,6 мільйонів гривень. За умовами угоди Микола З. погодився відшкодувати державі 200 тисяч гривень.
Йому призначили сім років позбавлення волі, але від відбування покарання звільнили з випробувальним строком на три роки. У цей період чоловік не зможе обіймати посади, пов’язані з публічними закупівлями. Конфіскацію майна не застосували.
Другий вирок ухвалили 7 серпня 2026 року у справі колишньої секретарки тендерної комісії ДП “Мирноградвугілля” Тетяни Р. Вона також визнала провину та уклала угоду з прокуратурою. Жінка погодилася співпрацювати зі слідством у провадженнях щодо інших фігурантів. Її ім’я оприлюднили на сайті “Судова влада”.
Справа стосується закупівель трьох державних вугледобувних підприємств — “Селидіввугілля”, “Мирноградвугілля” та шахтоуправління “Південнодонбаське №1”. За матеріалами суду, описані події відбувалися із серпня 2016 року до лютого 2018-го. У цей період підприємства провели десятки закупівель обладнання та матеріалів.
У двох справах державне обвинувачення представляє Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Слідство оцінює загальну можливу шкоду для трьох підприємств у 51,2 мільйона гривень. Водночас остаточний розмір збитків за всіма епізодами має визначити суд.
У вироку цю групу людей називають злочинною організацією. За матеріалами справи, кожен її учасник мав свою роль. Організатори контролювали роботу інших та розподіляли отриманий прибуток.
Щоб приховати свою діяльність, учасники схеми не називали прізвищ керівників під час телефонних розмов. Також їм радили спілкуватися через месенджери.
Для щоденної роботи, за версією слідства, залучили ще двох людей.
Один із них очолював приватну компанію-постачальника — ТОВ “Доненергоекспорт”. Він був її директором із 2 лютого 2009 року. Саме цю компанію слідство називає основним постачальником товарів для державних вугледобувних підприємств за результатами тендерів. Чоловік мав багаторічний досвід роботи у вугільній галузі та зв’язки з виробниками гірничо-шахтного обладнання. За матеріалами справи, це допомагало йому знаходити потрібні товари за найнижчими цінами.
Інший учасник займався тендерами у системі “Прозорро”. Він готував тендерні пропозиції та інші документи, отримував банківські гарантії, завантажував пропозиції до системи та шукав компанії, які мали створювати видимість конкуренції. За версією слідства, він також контролював рух грошей на рахунках підконтрольних підприємств. При цьому чоловік офіційно не працював у цих компаніях і не отримував від них зарплату. Це мало приховати його справжню роль у схемі.
На самих шахтах до проведення закупівель залучили голів і секретарів тендерних комісій трьох підприємств. Саме вони готували документи та проводили торги.
Однак, за матеріалами справ, ключові рішення щодо закупівель ухвалювали за межами підприємств.
Працівники шахт називали людей, які давали їм вказівки, “центром”, “кураторами” та “офісом”. Із серпня 2016 року до серпня 2017-го учасники схеми працювали з офісу в Києві на вулиці Богдана Хмельницького, 26. У вересні 2017 року вони змінили приміщення та переїхали за іншою адресою, яку орендували у компанії “Глобал Спорт Інвест”, йдеться у матеріалах справи.
За даними слідчих, саме звідти узгоджували ціни для десятків закупівель на трьох підприємствах.
Ще одне приміщення працювало на вулиці Богдана Хмельницького, у будинку №44. Туди періодично приїжджав один із директорів приватних компаній. Він був керівником лише за документами та навідувався, зокрема, щоб підписати документи, які готували без його участі.
Для схеми використовували дві приватні компанії. У 2016 та 2017 роках їхніми директорами за щомісячну винагороду стали двоє чоловіків. Раніше вони не працювали у вугільній галузі. За документами, директори могли підписувати папери та представляти компанії.
За версією слідства, доступ до банківських рахунків, установчих документів і печаток цих фірм мали інші люди. Саме вони фактично керували компаніями. Суд при цьому не встановлював і не оцінював вину цих двох директорів. Тому в матеріалах справи їхні дані не розкривають.
На “Мирноградвугіллі” закупівлі, за даними слідства, проводили за одним і тим самим алгоритмом. Упродовж двох років щонайменше 20 тендерів стосувалися різних товарів — від шахтних трубопроводів до кабельної продукції. Переможця, як стверджує обвинувачення, визначали ще до оголошення торгів.
Спочатку працівники шахти визначали, яке обладнання чи матеріали потрібні та в якій кількості. Цю інформацію секретарка тендерної комісії надсилала електронною поштою до київського “офісу”. У листах зазначали: “Для погодження тендеру”.
Там з’ясовували реальну вартість потрібного товару. Заявку передавали виробникам, які повідомляли ціну продукції. Учасники схеми називали цей процес “розцінкою”.
Ціну виробника, яку називали “вхідною”, брали за основу майбутнього тендеру. До неї додавали націнку, розмір якої щоразу погоджували окремо. Так визначали очікувану вартість закупівлі.
Після узгодження ціни шахта оголошувала торги. Тендерна комісія готувала документи вже під визначену суму та публікувала закупівлю в “Прозорро”.
Для створення видимості конкуренції до тендерів, за версією слідства, залучали інші компанії. Вони подавали свої пропозиції, але під час аукціону не знижували ціну або не робили кроків, які могли б вплинути на результат.
На можливий зв’язок між формальними конкурентами, зокрема, вказували дані про подання документів. У кількох закупівлях пропозиції різних компаній завантажували до “Прозорро” з однієї IP-адреси, яка належала офісу організаторів.
Після завершення аукціону контракт отримувала підконтрольна компанія. Найчастіше, за версією слідства, це було вже згадане ТОВ “Доненергоекспорт”.
При цьому фірма не обов’язково сама виробляла придбаний товар. У деяких випадках продукцію безпосередньо відправляли на шахту виробники. Тобто постачальник фактично виступав посередником між виробником і державним підприємством.
Прибуток, за версією слідства, учасники отримували з різниці між ціною виробника та сумою, за яку товар купувала шахта.
Якщо ж у торгах з’являвся учасник, не пов’язаний із цією системою, його пропозицію могли відхилити. Однією з підстав називали невідповідність вимогам тендерної документації.
Проблеми для таких компаній могли виникати й після аукціону. Наприклад, підприємство затягувало оплату за вже поставлений товар. Якщо ж договором була передбачена передоплата, замовлення виробнику могли не передати.
У результаті компанія, яка не була частиною описаної слідством системи, могла запропонувати найнижчу ціну або навіть формально перемогти в торгах, але надалі зіткнутися з перешкодами під час укладання чи виконання договору.
У деяких епізодах ці показники відрізняються. Чому саме виникла така різниця, у вироках не завжди пояснюють. Тому ми наводимо суми у тому вигляді, в якому їх зазначив суд. У вироках також є поняття “націнка”. Так суд називає різницю між вартістю товару, яку визначила експертиза, та сумою, за яку його придбали у виробника або іншого постачальника. Наприклад, під час закупівлі кабельної продукції експертиза оцінила поставлені товари майже у 2,6 мільйона гривень. При цьому придбали їх приблизно за 1,2 мільйона. Різниця — близько 1,4 мільйона гривень — у вироку зазначена як “націнка”.У цьому розділі ми порівнюємо кілька сум, які фігурують у вироках щодо закупівель “Мирноградвугілля”: очікувану вартість тендеру, ціну укладеного договору та вартість поставленої продукції, визначену судовою економічною експертизою.
Усі наведені закупівлі проводило ДП “Мирноградвугілля” для потреб шахт. Підприємство купувало обладнання, матеріали та іншу продукцію.
Найбільшою за очікуваною вартістю була закупівля кабельної продукції — 34,1 мільйона гривень. Тендер оголосили у лютому 2017 року. Одна з компаній запропонувала 32,7 мільйона гривень, однак не підписала та не надала замовнику договір у визначений строк. Після цього контракт уклали з іншою фірмою, яка запропонувала 32,9 мільйона гривень.
В іншій закупівлі йшлося про мастила для гірничо-шахтного обладнання. Переможець тендеру та інша компанія, яка конкурувала з ним під час торгів, мали дилерські відносини з одним виробником мастил. Договір уклали на 4 мільйони гривень. Експертиза визначила вартість поставленої продукції приблизно у 2,5 мільйона гривень. Постачальник придбав її на 612 383 гривні дешевше.
У закупівлі засобів для кріплення гірничих виробок компанія, яка конкурувала з переможцем під час торгів, після їх завершення стала постачальником переможця. Той самий товар вона продавала йому на 15-48% дешевше, ніж той надалі продавав його шахті. Договір уклали на 10,4 мільйона гривень. За висновком експертизи, вартість поставленого товару становила 963 617 гривень. Різниця між цією сумою та ціною, за якою товар придбали у постачальника, становила 298 091 гривню. У вироку цю суму назвали “націнкою”.
Ще одна закупівля стосувалася частин підіймально-транспортного обладнання. Компанія, яка конкурувала з переможцем на торгах, постачала йому той самий товар на 46% дешевше. Договір уклали на 3,6 мільйона гривень. Експертиза визначила вартість поставленої продукції у 2,7 мільйона. Різниця між ціною, за якою товар придбали у постачальника, та його вартістю за експертизою становила 1,2 мільйона гривень.
Інші закупівлі стосувалися шахтних трубопроводів, ланцюгів до конвеєрів, гірничо-ріжучого інструменту, металевого профілю, рейок, обладнання для комбайнів, гідромуфт, а також профілю та мастил.
У частині торгів пропозиції учасників відхиляли через невідповідність документів вимогам замовника. Після цього договір укладали з іншою компанією.
У наведених у вироках епізодах різниця між ціною товару у постачальника та його вартістю за висновком експертизи становила від десятків тисяч до 1,2 мільйона гривень.
За версією слідства, схожим чином проводили закупівлі і для шахтоуправління “Південнодонбаське №1”. Суд розглянув 19 епізодів, у яких неодноразово перемагало те саме ТОВ “Доненергоекспорт”.
У кількох закупівлях відбувалося те саме, що й на “Мирноградвугіллі”: одні компанії не встигали вчасно подати документи, а серед учасників були фірми, пов’язані з майбутнім переможцем.
Жінка працювала секретаркою тендерної комісії ДП “Мирноградвугілля” та була причетна до 20 закупівель, через які підприємству, за даними справи, завдали майже 19,4 мільйона гривень шкоди.
За версією слідства, Тетяна Р. не належала до організаторів схеми. Вона займалася підготовкою тендерної документації та оголошувала закупівлі, тоді як рішення щодо цін, постачальників і переможців приймали інші учасники.
В угоді з прокуратурою Тетяна Р. повністю визнала свою провину й зобов’язалася давати правдиві показання щодо власних дій та інших фігурантів, чиї провадження розглядають окремо.
За розтрату майна в особливо великих розмірах їй загрожувало до 12 років позбавлення волі. Сторони домовилися про сім років ув’язнення, однак відбувати цей строк жінка не буде, якщо протягом трирічного випробувального періоду виконуватиме визначені судом обов’язки. Також протягом трьох років їй заборонили працювати на посадах, пов’язаних із публічними закупівлями на державних та комунальних підприємствах. Водночас передбачену статтею конфіскацію майна не застосували.
Окремо визначили суму, яку Тетяна Р. має сплатити як відшкодування, — 150 тисяч гривень. При цьому її особисту частку в загальному розмірі збитків у матеріалах справи не встановили.
На таку суму погодилися з огляду на те, що до описаної схеми, за даними слідства, були залучені ще четверо людей. Їхні справи розглядають окремо, тому питання відповідальності кожного з них ще не вирішене.
Водночас у матеріалах немає доказів, що жінка особисто отримувала гроші чи іншу вигоду від закупівель. Її дохід у цей період складався із заробітної плати.
Під час визначення покарання врахували й обставини життя жінки. Вона жила та мала майно у Мирнограді, який зазнав значних руйнувань через бойові дії. Постраждало й саме “Мирноградвугілля” — через війну підприємство фактично припинило роботу.
Тетяна Р. пояснила, що розуміла протиправність своїх дій, однак виконувала вказівки керівництва. Вона також зазначила, що на той час у регіоні було складно знайти іншу роботу.
У матеріалах справи, окрім Тетяни Р., фігурують ще шестеро людей, провадження щодо яких розглядають окремо або які мають інший процесуальний статус.
Одного з організаторів схеми, названого у матеріалах на ім’я, виділили в окреме провадження. Чи перебуває він у розшуку, у відповідному документі не уточнюють.
Другого організатора у матеріалах називають лише “невстановленою особою”.
Натомість у розшуку перебувають директор компанії-постачальника та голова тендерної комісії “Мирноградвугілля”. Ще троє фігурантів уклали угоди про визнання винуватості, однак на момент ухвалення вироків Тетяні Р. та Миколі З. їх ще не затвердили.
За оцінкою прокуратури, можлива шкода трьом державним вугледобувним підприємствам становить 51,2 мільйона гривень. Наразі суди підтвердили збитки приблизно на 30 мільйонів гривень у двох епізодах.
Інші епізоди ще розглядають у судах. Розмір збитків у них має встановити суд.
Частину засідань у справі голови тендерної комісії шахтоуправління проводили у закритому режимі. У прокуратурі пояснювали це необхідністю убезпечити чоловіка та його родину. За даними прокуратури, він мав давати викривальні показання щодо інших учасників провадження.
Вирок Тетяні Р. також поки не набув законної сили. Його можна оскаржити протягом 30 днів від дня проголошення.
Раніше ми розповідали про вирок бухгалтерці з Мирноградської міськради, яка дистанційно підвищувала собі зарплату і отримала на понад 72 тисячі гривень більше належного — суд призначив їй три роки позбавлення волі, але звільнив від реального відбування з випробувальним терміном.