У День національного свята Португалії ми розповімо про дивовижного чоловіка з Бахмута, на честь якого у португальському містечку назвали вулицю. А музеї та бібліотеки цієї країни донині зберігають його книги та рукописи.
Про бахмутського дивака, колись дуже відомого у Португалії, Вільному радіо розповів дослідник, письменник, перекладач та журналіст Інасіо Стейнгардт.
“У португальському містечку Редондо запропонували назвати одну з головних вулиць на честь Еліезера Каменецького, в знак визнання його благодійності. Таким чином, в Редондо увічнене ім’я єврея з України та його дружини — “Rua Arnilde e Eliezer Kamenesky”, — розповідає Інасіо Стейнгардт.
У перекладі з португальського це означає “Вулиця Арнільде та Еліезера Каменецьких”. Отже, ким був цей чоловік, яке відношення має до Бахмута, як опинився аж у Португалії та чому його іменем назвали вулицю?
“У роки Другої Світової війни на вулицях Лісабона можна було зустріти ексцентричного російськомовного єврея з довгою бородою, гривою волосся, проникливими очима і в сандалях. Еліезер Каменецький нічого не продавав, але постійно збирав навколо себе публіку, поширюючи свої погляди – про спосіб життя, близький до природи, натуральне харчування. Зараз ці ідеї дуже актуальні й популярні, а тоді вони були екзотичні…”, — так починає свою розповідь про дивного чоловіка родом з Бахмута Інасіо Стейнгардт.
Еліезер Каменецький з’явився на світ 7 квітня 1888 в Бахмуті в родині Ісаака і Софії Кам’янецьких. У 15 років він покинув рідний дім з сумкою за плечима, аби “мандрувати світом”.
“Той час був не дуже сприятливим для євреїв Східної Європи, тому вони йшли з рідних домівок в пошуках кращої долі. Каменецький був мрійником, не обтяженим матеріальними інтересами, і хотів випробувати пригоди в стилі Жюля Верна… В Одесі він таємно пробрався на корабель, на якому плив у Лондон, а незабаром опинився у Новому Світі (США, — ред.). За три роки туга за батьківщиною привела його назад: він опинився в Одесі, де навчався музики й співу”, – розповідає у своїй статті португальський дослідник біографії бахмутянина.
Якось Еліезеру потрапила в руки книга польського лікаря Moes Oskar Giella “Райське харчування”. Вона настільки вразила його, що Еліезер на все життя став прихильником природи й природного харчування. А також розповідав про це людям. Він їв багато відвареного рису, грибів і фруктів.
“Наступний етап його життя – Близький Схід. Еліезер відплив до Бейрута, а потім йшов як паломник, з палицею в руці й мішком на спині, до Єрусалиму. Там він написав одне з його перших віршів у прозі… на ідиш”, — розповідає Інасіо Стейнгардт.
На цьому мандри Каменецького не завершилися: він потрапив до Південної Америки, у Бразилію та Аргентину.
“Там у нього були справжні тури з конференціями та інтерв’ю про натуральний стиль життя й харчування!”, — зазначає португальський дослідник.
Зазначимо, в колекції Національної бібліотеки Португалії зберігається оригінальний квиток на лекцію Еліезера Каменецького. З нього дізнаємося, що вхід на лекцію був платним, а Каменецького називали “професором”:
У 1917-му Еліезер Каменецький приїздить до столиці Португалії, Лісабона. В нього був план пробратися через Іспанію, Францію, Англію, Швейцарію у Росію. Але план реалізувати йому не вдалося.
Нагадаємо, це були часи Першої світової війни, і подорожувати між країнами було надзвичайно важко та небезпечно.
Досліднику відомо, що у Лісабоні Еліезер Каменецький жив у провулку Travessa da Mãe de Água, 26-2. Йому було вже 45 років, і він підбивав підсумок життя. Але жив так само як звик.
“Він купував фрукти на центральному ринку площі da Figueira, піднімався сходами в Ботанічний сад, йшов повз Політехнічної школи, аби поспілкуватися з природою”, — каже дослідник його життя.
За даними Інасіо Стейнгардта, у Португалії Каменецький видав книгу “Мандрівник”. Це вірші у прозі португальською мовою. Потім написав автобіографічний роман “Еліезер”, який так і залишився рукописом у його будинку. В обох цих виданнях взяв участь видатний португальський поет Фернанду Пессоа.
Зазначимо, в Національній бібліотеці Португалії зберігаються сторінки автобіографічного рукопису Еліезера Каменецького. На початку її йдеться й про Бахмут.
На цій сторінці спогадів Каменецького є такий фрагмент:
“У пансіоні я зустрів людину, яка стала мені справжнім другом. Під час розмови з ним я згадав, що власником будинку, в якому мій батько мав магазин, був Міша Французов, багач, який здається був до того ж і непоганою людиною. Я описав його як смаглявого чоловіка з чорними вусами. Цей мій сусід по пансіону відразу ж упізнав за описом:…” На цьому фрагмент опублікованої на сайті Національної бібліотеки Португалії сторінки рукопису Каменецького обривається.
“А режисер Антоніо Лопес Рібейро зняв цього характерного єврея у видних ролях в трьох португальських фільмах: “Травнева революція”, “Батько тирана” і “Село з білими шатами”. Незабаром в португальській пресі з’явилася несподівана новина, що Еліезера запросили грати у Голлівуді!”, — розповідає Інасіо Стейнгардт.
У мережі є ці фільми, тому ми можемо побачити гру бахмутянина в них. Це епізодичні ролі — у фільмі “Батько тирана” (1941 рік) прізвище Каменецького є у титрах на 01:43 хвилині (він грає роль Кирилова — “Ciriloff”), його герой (у білому костюмі) зявляється на 20:00 хвилині:
https://www.youtube.com/watch?v=6LdRrjaPU10
А тут Еліезер з’являється на 14:33 хвилині, грає на музичному інструменті та співає колискову російською мовою:
https://www.youtube.com/watch?v=KqzCaY7yGeQ
Скріншот епізоду у виконанні Еліезера Каменецького у цьому фільмі:
Сім`янин
У 1933 році в будинку Марії О’Ніл Еліезер зустрів вчительку Арнільде Роке Пенім. Згодом вони побралися, і Еліезер остаточно “зав’язав” із мандрами. Відомо, що його дружина перейшла в юдаїзм.
“У 1939 році вони чекали на дитину, і Еліезер хотів зареєструвати свою дружину як таку, що прийняла іудаїзм. Для цього він звернувся до єврейської громади Лісабона. Громада попросила докази переходу в іудаїзм, але таких доказів з якихось причин надати не вдалося”, — розповідає португальський журналіст.
Тоді ж трапилося й нещастя: дитина народилась мертвою. За деяких час подружжя все ж впоралося з цією втратою.
Життя Кам’янецького стало майже буржуазним, він затвердив себе в ролі торговця антикваріатом в містечку San Pedro de Alcântara.
“Однак він намагався залишати час для філософських роздумів і медитацій. Його записи свідчать про трансформацію його поглядів на світоустрій. В молодості він був непохитним атеїстом, водночас бувши глибоким шанувальником Христа”, — розповідає Інасіо Стейнхардт.
У 1955-му, за два роки до смерті, Еліезер Каменецький написав філософський вірш у прозі. Але для його якісного перекладу необхідне знання португальської мови, тому тут ми його не наводимо.
Перед смертю він висловив свою волю — бути похованим на єврейському кладовищі. Він помер в 1957 році у віці 69 років.
Його дружина все ж хотіла прийняти іудаїзм та бути визнаною єврейкою офіційно, аби упокоїтися поруч з ним. Вона вивчала юдаїзм і разом зі своєю племінницею донною Maria Ilda da Conceição Filipe (Penim) їздила в Ізраїль. Там, після двох важких іспитів з релігії в рабинськом суді, її визнали єврейкою. Відтоді вона брала активну участь в синагозі на Rua Alexandre Herculano.
Ця племінниця згодом й надала досліднику Інасіо Стейнгардту більшість біографічних матеріалів про Еліезера Каменецького.
Для довідки:Інасіо Стейнгардт — португалець, який мешкає в Ізраїлі. Він член Тель-Авівської журналістської асоціації, асоціацій перекладачів Тель-Авіва та Португалії, член єрусалимського товариства з вивчення сефардських євреїв та діаспори. Понад 10 років тому він зібрав матеріал та опублікував грунтовну статтю про Еліезера Каменецького. Про Каменецького продовжують з’являтися публікації.
Читайте також: