Пробитися крізь заголовки: Як журналістка, яка висвітлює Донбас для західних ЗМІ, приїхала вишивати його
Наталя Любченкова готує новини з Донбасу для європейського глядача. Ми поговорили з нею про те, яким український схід бачать європейці та навіщо жінка приїхала у Соледар на цілий тиждень.
Журналістка-міжнародниця Наталя Любченкова — учасниця арт-резиденції платформи “ІЗОЛЯЦІЯ”.
“Основне вони (західні медіа, — ред.) висвітлюють. Якщо немає загострення — насправді цікавості особливої немає, якщо нічого не відбувається. У них дуже базове розуміння про те, що відбувається на Донбасі. Ця інформація “перекодовується” на локальну мову, і все ж таки деякі речі залишаються базовими, часом навіть помилковими”, — каже Наталя Любченкова.
“У Франції є українці, які продовжують ходити на пікети, часом одиночні, в центр якогось європейського міста, щоб далі розповідати про агресію Росії на території України”, — каже Наталя Любченкова.
Вона вирішила, що розповідатиме більше про життя цивільних.
“В Гранітному або Мар’їнці я розповідала про життя людей, які там живуть. Щоб західна аудиторія розуміла, що це — доля живих людей, яка тут вирішується кожного дня. Що це (збройна агресія, — ред.) досі триває, кожен день. Про те як люди з цим виживають. Безліч людей тут можна зустріти, від яких можна надихнутися”, — каже Наталя Любченкова.
Арт-резиденція
І в рамках арт-резиденції в Соледарі Наталя Любченкова хоче продовжувати висвітлювати Донбас для західної аудиторії. Але вийшовши за рамки журналістики.
“Я вперше працюю з мистецькими методами, намагаючись через якісь метафори пояснити, аби люди самі інтуїтивно могли йти шляхом до кращого розуміння того, що тут відбувається”, — каже Наталя Любченкова.
Любченкова створить “доповнену реальність”: вишиватиме на своїх фотографіях, зроблених на Донбасі. Хоча, у такому виді сучасного мистецтва зазвичай вишивають “щось легеньке”, не пов’язане ані з війною, ані з соціальними проблемами.
“Я вирішила що можу поєднати мою любов до мистецтва й бажання розповідати про країну Західній Європі”, — розповідає арт-резидентка.
Вона має впоратися до середини серпня, коли всі арт-резиденти ІЗОЛЯЦІЇ мають подати всі свої завершені роботи.
Незалежна фотовиставка “Donbas Beyond the Headlines”
Ще один спосіб розповісти про події на Донбасі, але у трохи іншому форматі, — це виставка її фоторобіт про східну Україну.
“Нею я намагалася донести те, що тут відбувається через історії людей. Щоб була якась інша актуальність, окрім просто цифр, заголовків, які нічого ні про що нікому не говорять”, — розповідає журналістка.
Цю виставку Наталя показувала у Парижі, Брюселі, Ліоні та Берліні. На неї приходили й українці, і пересічні європейці, і євродепутати чи їх представники.
“Вона про історії людей, які щось роблять на шляху до “відновлення з попелу. Вона доповнювалася і виставлялась 5 разів. Останнім часом, я була у пошуках нових інструментів для того, щоб продовжити цю роботу. І думаю, що мистецькі засоби, до яких я тепер вдалася, допоможуть мені у цьому”, — зазначає резидентка.
Нагадаємо, минулого року платформа культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ переїхала до Соледара. До того ІЗОЛЯЦІЯ 6 років працювала у столиці, куди вимушено переїхала влітку 2014-го.
Читайте також:
- Сіль, дріт та світло: У Соледарі зявилася ще одна інсталяція з кам’яної солі (ФОТО)
- У Соледара з’явиться аудіоверсія. Митець з Тернопільщини записав звуки громади в один трек прогулянки
- Соледар “не для чайників”: 3 факти про місто соляників, яких ви могли не знати
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Жінка родом з Києва, вже 10 років вона живе у Франції й зараз працює тележурналісткою. Вперше в житті побувала на Донбасі у 2015 році й відтоді відвідує регіон регулярно; тут її цікавить життя людей у прифронтових громадах.
“Там (в ЄС, — ред.) дуже багато різних заголовків з різних регіонів. Є Сирія, з якою ми, на щастя, не можемо порівнюватися за масштабами руйнувань. Справи у Малі, наприклад, багатьом у Франції можуть видатися цікавішим, бо зв’язок між цими двома країнами досі дуже сильний”, — пояснює “кухню” міжнародних новин журналістка.
Європейці, яких Наталя зустрічає, часто не знають про те, що конкретно відбувається на Донбасі зараз.
“Люди (на Заході, — ред.) максимум сформували свою думку про Путіна як керівника, вирішили він агресор чи ні. Вони знають, що мав місце конфлікт, але не завжди в курсі чи він досі триває і з якою інтенсивністю”, — каже Наталя Любченкова.
Присутня й потужна пропаганда держави-агресорки.
“Російська пропаганда — всепоглинаюча. Франція — це часто русофільне таке середовище. Є чимало людей, які засуджують чинну російську владу. При цьому є політичні кола, які кажуть вголос, що санкції ЄС проти Росії невигідні. І завжди ця дискусія йде на нове коло, що можливо їх треба зняти”, — каже журналістка.
За її словами, у Європі є й пересічні люди, які намагаються привертати увагу європейців до війни на Донбасі.