Місто Світлодарськ відоме з новин про Донбас та про ситуацію на фронті. Та про нього є що розповісти не у військових хроніках. Ми побували у містечку та зібрали підбірку топ-11 причин там побувати: що варто побачити, пережити та відчути.
Світлодарськ — одне з наймолодших міст на Донеччині.
Містечко з’явилося у степу у 1969 році, як селище енергобудівників та енергетиків, тобто 52 роки тому. 2 вересня 1970-го облрада формально утворила смт Світлодарське м. Дебальцевого Донецької області.
Світлодарське залишалося селищем до 1991 року. В грудні того року під час всеукраїнського референдуму містяни відповідали не тільки на запитання щодо проголошення незалежності України, а й щодо статусу міста. Тоді більшість містян висловилася “за” надання Світлодарському статусу міста та перейменування його на Світлодарськ. Формально ж результат цього волевиявлення закріпили наступного року, у 1992-му.
Тож фактично можна вважати це місто — ровесником Незалежності.
— маршрут. Коли ми їхали у Світлодарськ машиною, виявилося, що за звичним маршрутом там капітально реконструюють міст. Тому довелося їхати іншою дорогою (через села Зайцеве, Кодема, Семигір’я);
— якщо ви їдете громадським транспортом, варто врахувати час останнього рейсу автобуса, який привезе вас до Бахмута.
Місто живе майже ізольованим життям: тут немає залізничної станції, а з багатьох автобусних рейсів, які були до 2014 року, залишилося лише 2 до Бахмута.
Отже, автобус з Бахмута до Світлодарська відправляється о 10:10 та 13:40.
А зі Світлодарська до Бахмута можна виїхати лише о 6:20 та 12:20.
Хоча у Світлодарську є недорогий 9-поверховий готель, в якому можна зупинитися (телефон для довідок: (06249) 5 89 29, 099 716 11 19)
— не забудьте про документи, які посвідчують вашу особу: по дорозі до Світлодарська є військові блокпости, на яких можуть попросити показати документи.
1. Вуглегірська ТЕС
Теплоелектростанція розташована у межах Світлодарська, але чомусь зветься “Вуглегірська”. Чому так, не змогли одразу відповісти навіть на самій ТЕС, сказали треба підняти документи. (Одні світлодарці кажуть, це тому, що спочатку був проєкт будівництва електростанції у Вуглегірську, але там неможливо було побудувати водосховище. Тому її побудували у Світлодарську. Інші ж кажуть, що вугілля на ТЕС доставляли з Вуглегірська, так назвали й ТЕС. До речі, раніше вона називалася ДРЕС — державна районна електростанція).
Місцеві мешканці ласкаво називають свою ТЕС “годувальницею” (там працює понад половина жителів міста). Розуміння, що ти наближаєшся до чогось грандіозного, починається далеко на околицях міста.
Десятки опор високовольтних ліній електропередач та тисячі електродротів серед майже безлюдного степу вражає.
Хочеться фотографувати нові й нові ракурси на кожному десятку метрів.
Але обережно, охорона ТЕС може зупинити вас та завадити фотозйомці, як це сталося з нашою колегою (хоча у неї було журналістське посвідчення). А от інша журналістка відзняла зовні все, що хотіла).
Чим більше наближаєшся до міста, тим ТЕС ніби стає більшою. Розповідають, що діаметр двох димових труб заввишки 320 метрів такий, що там міг би вільно розвернутися КРАЗ.
Детальніше про технічні характеристики ТЕС можна дізнатись тут.
З керівництвом ТЕС можна було б домовитись про безкоштовну екскурсію (в тому числі й для школярів), якби не пандемія.
Для цього необхідно відправити офіційного листа директору ТЕС (контакти та ПІБ керівника можна знайти на сайті ТЕС). Такий лист зазвичай розглядали впродовж робочого дня. Тут можуть показати енергоблоки, центральну щитову станції та територію ТЕС. Але у прийомній електростанції наголошують, що під час пандемії це неможливо: тут зараз ретельно обстежують навіть робітників, які виходять на роботу з відпусток.
2. “Світлодарське море” з дамбою та велодоріжкою
Біля ТЕС є водосховище (або ставок-охолоджувач) площею 15 кв кілометрів та максимальною глибиною 27 м. Він виконує охолоджувальну функцію у замкненому технологічному процесі. Його створили в долині ріки Лугань (яка до речі тече звідси аж до Луганщини), і воно виглядає майже як море.
Тут є 2-кілометрова дамба вздовж одного з берегів водосховища; проїзд на транспорті по ній заборонений, за цим цілодобово слідкує охоронець у будці. Але — та-дам! — на дамбі є велодоріжка, і ніхто не забороняє проїхатися тут на велосипеді, зробити пробіжку чи просто прогулятися.
Місцева мешканка Валентина Касьянова, колишня робітниця геодезичної партії, яка починала будувати це місто, згадує про те що було на місці сучасного Світлодарська (та водосховища зокрема) понад півсотні років тому:
“Тут були родючі землі, де вирощував овочі радгосп “Першого травня”. Де водосховище — було селище Первомайське, велике кладовище. Людей виселили: хтось отримав квартири у Світлодарську, хтось побудувався деінде. Там, де зараз 29-й дім, було велике захоронення турків. Їх поселення було після 1917 року”.
3. Рибалка з дамби
У водосховищі ТЕС водилася неабияка риба, і до 2014 року сюди приїздили багато рибалок. Один бахмутянин, який ще в радянському минулому працював на цій ТЕС наладчиком, розповів:
“У мене там кабінет був, і в ньому все для рибальства було пристосоване. На перерві купався, рибу ловив — їсти її було безпечно, там була чиста водойма. Риба там була будь-яка: амур, товстолоб, карп, сазан, судак, лящ, карась, окунь, щука — вся риба, яка водиться в Україні! І навіть запускали туди бестера — це червона риба, гібрид білуги зі стерляддю. У водосховищі розводили рибу — там були садки, які плавали посеред водойми, в них годували та вирощували та випускали мальків”, — згадує чоловік.
З початком бойових дій на Донбасі рибалок тут суттєво поменшало. Але рибалити тут можна. Щоправда, електродроти звисають тут досить низько, і можна побачити рибальську волосінь, яка звисає з ЛЕП.
До того ж тут романтичний захід сонця.
На березі “Світлодарського моря” — чудовий краєвид, а особливо гарно тут надвечір, на оглядовому майданчику Набережної. Світлодарці дуже пишаються цими упізнаваними краєвидами з ТЕС на обрії та обмінюються фотографіями у мережі.
4. Джакузі: “гарячка”, пляж та басейн
На березі Вуглегірського водосховища є громадський пляж з піском. Люди можуть тут купатися без страху підчепити якусь кишкову паличку.
Зазначимо, на протилежному боці водосховища вже зовсім неподалік починається тимчасово окупована територія Донеччини.
Окрім цього, в місті є й басейн у спорткомплексі.
А от екстремали знайдуть у Світлодарську щось на кшталт “джакузі на вулиці”. На водосховищі з боку ТЕС є “гарячка” — місце, куди станція скидає гарячу воду для охолодження. Тому тут утворюються гарячі потоки, які бурлять. Люди кажуть, що купання тут схоже на купання у теплій гірській ріці з сильною течією та порогами. Тут місцеві підлітки проводять теплу половину року.
Але таке купання небезпечне. Тому що схили водосховища заросли водоростями, й подекуди стирчить арматура. А через скид води в тому місці утворюються коловороти, і час від часу хтось топиться.
5. Світлодарська дуга
Світлодарськ став сумнозвісним через близькість до лінії розмежування на Донбасі, постійне фігурування у зведеннях штабу Операції Об’єднаних сил та Міноборони. Через драматичні бої та загибель на околицях Світлодарська сотень українських військових, добровольців, медиків, цивільних.
Зокрема, неподалік Світлодарська загинув 29 червня 2016 український оперний співак Василь Сліпак, який відправився в АТО добровольцем. На околицях Світлодарська встановили пам’ятний хрест, він знаходиться тут.
Більшість влучань в будівлі містечка міська влада вже відремонтувала. Але є й такі, які досі стоять розтрощені. Наприклад, інфекційне відділення міської лікарні.
Деінде можна ще побачити сліди влучань в асфальті.
6. Чорнобильські краєвиди
Світлодарськ як місто енергетиків спланували та побудували за типовим проєктом. Тому житлова забудова, водосховище, дамба, будівлі ТЕС і навіть “чортове колесо” дуже нагадують Прип’ять та Чорнобильську АЕС. Тому саме на світлодарській натурі зняли два фільми до 25-ї річниці Чорнобильської катастрофи.
Фільм російського режисера Олександра Міндадзе “В суботу” розповідає про життя у Прип’яті в першу добу з моменту аварії на ЧАЕС. 99-хвилинну кінодраму виробництва України, Росії, Білорусі та Німеччини знімали у Світлодарську влітку 2010-го. У масовці знялося пів містечка.
Знімальна група жила в місцевому профілакторії, а у масовці знялося пів Світлодарська.
Для декого з містян ці зйомки стали початком кінематографічної кар’єри у столиці. Уродженець Світлодарська Андрій Боярський став актором і зараз знімається в українських серіалах. Ось що він згадує про ті зйомки:
“Це було одне з найяскравіших подій в історії нашого міста. Бо ні до, ні після, нічого подібного не відбувалося. Це був перший і дуже незвичайний досвід, я думаю, для кожного жителя нашого міста. Наприклад я не тільки вперше знімався у кіно, але ще пощастило працювати асистентом художника картини. Готували й малювали декорації”, — розповідає актор.
Тобто у Світлодарська є своя кінозірка. А подивитися цей фільм можна тут; копії фільму з українською мовою озвучування ми онлайн не знайшли.
Того ж літа 2010-го у тому ж Світлодарську знімали ще одну стрічку на чорнобильську тему — французько-український фільм “Земля забуття” («La Terre Outrage») з Ольгою Куриленко в головній ролі.
Подивитися цей фільм можна тут. Дубляж українською ми не знайшли.
А ось якими побачив зйомки цього фільму місцевий мешканець Світлодарська:
Зйомки фільму “Земля забуття” у Світлодарську, фото: Володимир Філічев
7. Десятки вітражів та мозаїк
У Світлодарську на фасадах будівель та всередині них — десятки унікальних мозаїчних панно та вітражів. Точну їх кількість не знає ніхто, тому що в місті вони не обліковані як об’єкти культурної спадщини. В місті поки що немає Історико-архітектурного опорного плану, в якому б всі ці обєкти монументального мистецтва були б зазначені.
На їх фоні хочеться фотографуватися, вони на різну тематику. Така мозаїка є навіть на прохідній ТЕС.
Місцева громадська активістка Ася Батуріна, яка мріє про Світлодарськ туристичний після завершення бойових дій на Донбасі, зібрала частину цих витворів мистецтва у відео.
Кандидат архітектури, доцент Донбаської національної академії будівництва та архітектури Олексій Губанов в коментарі Вільному радіо підтверджує унікальність Світлодарських мозаїк та вітражів.
“Світлодарські мозаїки та панно — унікальні, претендують на статус об’єктів культурної спадщини та мають бути обліковані та збережені. Тому що вони відображають конкретний період розвитку мистецтва в регіоні, відображають життя регіону у певний період, виконані високохудожньо та відображають почерк регіональних митців”.
8. Палац культури на лінії розмежування
У Світлодарську — грандіозний палац культури з десятками гуртків, власною художньою галереєю з колекцією живопису, студією звукозапису, театральною сценою та ляльковим театром. Все це працює з карантинними обмеженнями під час пандемії.
Багато приміщень тут капітально відремонтовані коштом міжнародних благодійних організацій. А ще тут новісінькі сучасні туалети, в тому числі для людей на візку.
До речі, палац культури готовий надавати послуги студії звукозапису для охочих, для цього зараз обраховують вартість такої послуги.
9. Місто 1,5 тисяч ялин та плантацій ялівцю
У всьому місті росте 1 491 блакитна ялина та цілі плантації ялівцю. Це на 24 кв км міської території, тому на кожного мешканця припадало понад 20 кв м зелених насаджень. Але статистика застаріла, тому що кількість мешканців під час бойових дій зменшилася (на початку 2000-х було понад 13 тисяч людей, в лютому 2015 виїхала половина, але люди почали поступово повертатися).
Граціозні ялини зустрічають вас вже на в’їзді у місто.
Та супроводжують скрізь, створюючи неперевершену атмосферу.
Скільки точно ялівцю росте в місті — ніхто не знає. Їх висадила співробітниця відділу озеленення Вуглегірської станції Людмила Романенко десятки років тому. І не тільки висадила, а й виростила.
Тут багато берез та інших дерев. На них біля палацу культури мешкає велика популяція сов, а у парку — білки.
10. Місто без вулиць, лише з нумерацією домів
У Світлодарську на вулицях та будівлях ви не побачите назв вулиць. Формально вони є, їх всього 4: проспект Миру, бульвар Молодіжний, вулиця Енергетиків та проспект Перемоги. Але цими назвами містяни не користуються. А в паспортах будинків зазначено: “без вулиці”, лише номери будинків.
11. “Світлодарський Колізей”
В місті є недобудований стадіон з трибунами. Ажурна стіна трибун неподалік води виглядає дивно та дещо нагадує “Колізей”. На його фоні уява малює якусь театральну виставу просто неба чи весільну вечірку у нетрадиційному стилі.
Читайте також: