Під час пандемії коронавірусу держава гарантує і надає безкоштовний ПЛР-тест для людей з симптомами COVID-19. Але нерідко буває таке, що важко добитися направлення на безкоштовний аналіз від сімейного лікаря, навіть якщо є симптоми. Бахмутянка Діана Шароді робила тест за державні гроші та розповіла про свій шлях до цього.
Важливо! Назви препаратів, які вказані в матеріалі, не слід вживати без рекомендації та консультації лікаря. Перебіг хвороби індивідуальний в кожної людини.
Далі розповідь бахмутянки від першої особи.
Другого січня ввечері я відчула слабкість, але я не надала тому значення, бо думала, що то “відголосся” новорічної ночі. Вже наступного ранку я прокинулася з болем в горлі, слабкістю і нежитем. Стратегія була зрозуміла: кілька пакетиків “Терафлю” і можна готуватися святкувати Різдво. Але не за день, не за три мені легше не ставало.
Лише гіршало, вже наявні симптоми доповнювалися закладеністю вуха, і відчуттям того, що мені весь час дуже холодно, хоча температура не піднімалася.
Я вирішила звернутися до свого сімейного лікаря, бо зрозуміла, що вже дуже давно так тяжко не хворіла. Записалася на телефонний прийом. У вказаний час мені подзвонила моя сімейна лікарка і запитала про мої симптоми. Вона порадила пити протизапальний засіб і більше води.
Перше, що мене дуже напрягло, це те, що у розпал пандемії та при таких симптомах лікарка навіть допустити не могла, що у мене був коронавірус, не розпитала детальніше про те, чи контактувала я з кимось із хворих.
Я почала пити призначені нею ліки, пила дуже багато води. От вже і Різдво настало. Про всяк випадок, я вирішила святкувати його вдома з хлопцем, аби нікуди не ходити, бо навіть якщо у мене не “корона”, а якийсь інший вірус, не хотілося ним нікого “нагородити”.
На Різдво я зрозуміла, що не відчуваю запахів. Було це так: я відкрила пачку з чіпсами, очікуючи різкого запаху, але нічого не відчула. Потім налила у склянку сік, і він також був для мене без запаху.
Я почала панічно бігати по квартирі і шукати те, що можна понюхати. Парфуми, квіти, їжа, напої — все це для мене було однаково ніяке. Перше, що я зробила — розплакалася. Насправді я не знаю чому, можливо, через шок. Для мене COVID якийсь час був примарно далеким. І чомусь я вирішила, що це саме він.
Тут важливо розуміти — я вважала його все ж реальним, але далеким. І тут ось він, отут, в тій склянці з соком, аромат якого я не відчуваю.
Звісно, наступного ранку я терміново подзвонила лікарці. Після того, як я сказала, що у мене проблеми з розпізнаванням запахів, вона сказала:
“Ну, що ж, можливо, у вас корона. На тестування я вас не можу відправити, але є багато лабораторій, які роблять це в приватному порядку”.
Я запитала чому так, адже знаю, що за наявності симптомів мені мають видати направлення для проведення тестування за державний кошт. Вона не відповіла мені, але я чула, як вона з кимось радилась, і запросила мене до себе на прийом поміряти рівень кисню в крові.
Там вона все ж дала мені направлення на ПЛР-тест. Друга дивна річ — я сказала про симптом у п’ятницю о восьмій ранку, а мене направили на тестування лише на понеділок. Це дуже довго. За цей час я, якби не була сумлінною, і не самоізолювалася, могла б позбавити радості відчувати аромати ще з десяток людей.
Хочу зауважити, що лікарка не попередила про те, що не можна перед тестуванням їсти, пити, чистити зуби. Спойлер: працівниця лабораторії про це також не запитала.
Я прийшла на тестування. Воно проводиться в Амбулаторії номер 1 за адресою вул. Сибірцева, 15.
Чесно, черга була схожа на якусь підпільну сходку — всі знали куди вони, але ніхто не казав про це вголос. І кожен раз, як хтось новий приходив і перепитував хто ж крайній “ТУДИ”, всі просто кивали на двері.
Я чекала не дуже довго, черга просувалася швидко. Вся процедура для однієї людини займала трохи більше трьох хвилин.
Отож, особливості, які я помітила: окремий вхід — це плюс. Бо потенційно “ковідні” не контактують з потенційно “не ковідними”. Медсестра була привітна, навіть пообіцяла, що буде не боляче. І обіцянку дотримала.
Що мене бентежило? Такий собі “кабінет” для тестування облаштований не в окремому кабінеті, а в прохідному коридорі. Я розумію, не у всіх лікарень навіть з архітектурної точки зору є можливість віддати під кабінет для тестування кімнату з окремим входом, але це місце — наче прохідний двір. Одна медсестра з боку лікарні заходить і щось питає, люди з вулиці заходять. Поки я там сиділа 3 хвилини і очікувала на взяття мазку, зайшли по черзі троє сторонніх людей — це дві медсестри і пацієнтка, яка щось перепитала.
Це дуже несерйозно. Так не має бути, я вважаю. Це має бути закрита зона, де в момент забору матеріалу має бути виключно пацієнт і медик, який працює.
Ще одне — медсестра добре обробила робоче місце після попереднього пацієнта, руки теж обробила. Але не змінила одноразові перчатки.
До речі, мені одразу повідомили, що результат буде за два дні. Однак лікарка спершу казала, що результат можна чекати й довше — до двох тижнів. Також в Call-центрі лікарні мене попередили, що якщо тест буде позитивний, то мені зателефонують, а якщо негативний — то дзвонити не будуть.
Термін, який називали в лабораторії був майже точний: тестування я робила у понеділок, а уже в четвер знала результат.
На щастя, він був негативним, але досі (за вже майже два тижні від початку прояву симптомів) я не відчуваю запахів частково, лише дуже різкі. Лікар мені не сказала точно чому це, лише сказала, що це може бути будь-яка інфекція і порадила пити більше води незалежно від того, чи хворію я, чи здорова.
Державний ПЛР-тест робити не важко, але треба змусити систему працювати. Можливо я просто потрапила на тестування у такий період, коли тестують мало людей, тому черги відносно невеликі.
Якби я не сказала, що в мене немає запаху, мені б не дали направлення. Попри те, що в мене були інші симптоми коронавірусу, лікарка навіть не запідозрила те, що в мене може він бути. Це добре, що “корони” в мене не було, але враховуючи те, що в мене астма, і я знаходжусь в зоні ризику, для мене виявлення цієї хвороби на пізніх стадіях було б критичним. Але лікарі чомусь думають на інші застуди, а не коронавірус, замість того, щоб дивитись на гірший кінець ситуації та намагатися його попередити.
Я досі не знаю, що це було, мені так і не поставили діагноз. Я на тиждень випала з всього, я не працювала. Був нежить, кашель, слабкість, заклало вухо, досі буває йде кров зі слизової оболонки носу. Я так не хворіла більше ніж три роки. І я не знаю свого діагнозу, мене не відправляли ні на які аналізи, окрім ПЛР.
Нагадаємо, один з журналістів команди Вільного радіо перехворів на COVID-19. Коли він звертався до сімейного лікаря і казав про симптоми, то йому так і не дали направлення на державний ПЛР-тест. Тож йому довелось звертатися в приватну лабораторію. Детальніше читайте в матеріалі: Монолог людини з COVID-19 про симптоми, лікування та проблеми на самоізоляції.
Крім того, ми робили роз’яснення, як людині з коронавірусом домогтися госпіталізації.
Читайте також: