Систему доводиться змушувати працювати: монолог людини, яка домоглася державного ПЛР-тесту
Під час пандемії коронавірусу держава гарантує і надає безкоштовний ПЛР-тест для людей з симптомами COVID-19. Але нерідко буває таке, що важко добитися направлення на безкоштовний аналіз від сімейного лікаря, навіть якщо є симптоми. Бахмутянка Діана Шароді робила тест за державні гроші та розповіла про свій шлях до цього.
Важливо! Назви препаратів, які вказані в матеріалі, не слід вживати без рекомендації та консультації лікаря. Перебіг хвороби індивідуальний в кожної людини.
Далі розповідь бахмутянки від першої особи.
При будь-якій хворобі — пийте воду
Другого січня ввечері я відчула слабкість, але я не надала тому значення, бо думала, що то “відголосся” новорічної ночі. Вже наступного ранку я прокинулася з болем в горлі, слабкістю і нежитем. Стратегія була зрозуміла: кілька пакетиків “Терафлю” і можна готуватися святкувати Різдво. Але не за день, не за три мені легше не ставало.
Лише гіршало, вже наявні симптоми доповнювалися закладеністю вуха, і відчуттям того, що мені весь час дуже холодно, хоча температура не піднімалася.
Я вирішила звернутися до свого сімейного лікаря, бо зрозуміла, що вже дуже давно так тяжко не хворіла. Записалася на телефонний прийом. У вказаний час мені подзвонила моя сімейна лікарка і запитала про мої симптоми. Вона порадила пити протизапальний засіб і більше води.
Перше, що мене дуже напрягло, це те, що у розпал пандемії та при таких симптомах лікарка навіть допустити не могла, що у мене був коронавірус, не розпитала детальніше про те, чи контактувала я з кимось із хворих.
Я почала пити призначені нею ліки, пила дуже багато води. От вже і Різдво настало. Про всяк випадок, я вирішила святкувати його вдома з хлопцем, аби нікуди не ходити, бо навіть якщо у мене не “корона”, а якийсь інший вірус, не хотілося ним нікого “нагородити”.
На Різдво я зрозуміла, що не відчуваю запахів. Було це так: я відкрила пачку з чіпсами, очікуючи різкого запаху, але нічого не відчула. Потім налила у склянку сік, і він також був для мене без запаху.
Я почала панічно бігати по квартирі і шукати те, що можна понюхати. Парфуми, квіти, їжа, напої — все це для мене було однаково ніяке. Перше, що я зробила — розплакалася. Насправді я не знаю чому, можливо, через шок. Для мене COVID якийсь час був примарно далеким. І чомусь я вирішила, що це саме він.
Тут важливо розуміти — я вважала його все ж реальним, але далеким. І тут ось він, отут, в тій склянці з соком, аромат якого я не відчуваю.
Одразу не хотіли робити безкоштовний ПЛР-тест
Звісно, наступного ранку я терміново подзвонила лікарці. Після того, як я сказала, що у мене проблеми з розпізнаванням запахів, вона сказала:
“Ну, що ж, можливо, у вас корона. На тестування я вас не можу відправити, але є багато лабораторій, які роблять це в приватному порядку”.
Я запитала чому так, адже знаю, що за наявності симптомів мені мають видати направлення для проведення тестування за державний кошт. Вона не відповіла мені, але я чула, як вона з кимось радилась, і запросила мене до себе на прийом поміряти рівень кисню в крові.
Там вона все ж дала мені направлення на ПЛР-тест. Друга дивна річ — я сказала про симптом у п’ятницю о восьмій ранку, а мене направили на тестування лише на понеділок. Це дуже довго. За цей час я, якби не була сумлінною, і не самоізолювалася, могла б позбавити радості відчувати аромати ще з десяток людей.
Лабораторія в коридорі та рукавички, які не міняють
Хочу зауважити, що лікарка не попередила про те, що не можна перед тестуванням їсти, пити, чистити зуби. Спойлер: працівниця лабораторії про це також не запитала.
Я прийшла на тестування. Воно проводиться в Амбулаторії номер 1 за адресою вул. Сибірцева, 15.
Чесно, черга була схожа на якусь підпільну сходку — всі знали куди вони, але ніхто не казав про це вголос. І кожен раз, як хтось новий приходив і перепитував хто ж крайній “ТУДИ”, всі просто кивали на двері.
Я чекала не дуже довго, черга просувалася швидко. Вся процедура для однієї людини займала трохи більше трьох хвилин.
Отож, особливості, які я помітила: окремий вхід — це плюс. Бо потенційно “ковідні” не контактують з потенційно “не ковідними”. Медсестра була привітна, навіть пообіцяла, що буде не боляче. І обіцянку дотримала.
Що мене бентежило? Такий собі “кабінет” для тестування облаштований не в окремому кабінеті, а в прохідному коридорі. Я розумію, не у всіх лікарень навіть з архітектурної точки зору є можливість віддати під кабінет для тестування кімнату з окремим входом, але це місце — наче прохідний двір. Одна медсестра з боку лікарні заходить і щось питає, люди з вулиці заходять. Поки я там сиділа 3 хвилини і очікувала на взяття мазку, зайшли по черзі троє сторонніх людей — це дві медсестри і пацієнтка, яка щось перепитала.
Це дуже несерйозно. Так не має бути, я вважаю. Це має бути закрита зона, де в момент забору матеріалу має бути виключно пацієнт і медик, який працює.
Ще одне — медсестра добре обробила робоче місце після попереднього пацієнта, руки теж обробила. Але не змінила одноразові перчатки.
Якщо буде негативний результат — вам не подзвонять
До речі, мені одразу повідомили, що результат буде за два дні. Однак лікарка спершу казала, що результат можна чекати й довше — до двох тижнів. Також в Call-центрі лікарні мене попередили, що якщо тест буде позитивний, то мені зателефонують, а якщо негативний — то дзвонити не будуть.
Термін, який називали в лабораторії був майже точний: тестування я робила у понеділок, а уже в четвер знала результат.
На щастя, він був негативним, але досі (за вже майже два тижні від початку прояву симптомів) я не відчуваю запахів частково, лише дуже різкі. Лікар мені не сказала точно чому це, лише сказала, що це може бути будь-яка інфекція і порадила пити більше води незалежно від того, чи хворію я, чи здорова.
Чи важко зробити державний ПЛР-тест?
Державний ПЛР-тест робити не важко, але треба змусити систему працювати. Можливо я просто потрапила на тестування у такий період, коли тестують мало людей, тому черги відносно невеликі.
Якби я не сказала, що в мене немає запаху, мені б не дали направлення. Попри те, що в мене були інші симптоми коронавірусу, лікарка навіть не запідозрила те, що в мене може він бути. Це добре, що “корони” в мене не було, але враховуючи те, що в мене астма, і я знаходжусь в зоні ризику, для мене виявлення цієї хвороби на пізніх стадіях було б критичним. Але лікарі чомусь думають на інші застуди, а не коронавірус, замість того, щоб дивитись на гірший кінець ситуації та намагатися його попередити.
Коронавірусу немає, але від іншої хвороби не лікують
Я досі не знаю, що це було, мені так і не поставили діагноз. Я на тиждень випала з всього, я не працювала. Був нежить, кашель, слабкість, заклало вухо, досі буває йде кров зі слизової оболонки носу. Я так не хворіла більше ніж три роки. І я не знаю свого діагнозу, мене не відправляли ні на які аналізи, окрім ПЛР.
Нагадаємо, один з журналістів команди Вільного радіо перехворів на COVID-19. Коли він звертався до сімейного лікаря і казав про симптоми, то йому так і не дали направлення на державний ПЛР-тест. Тож йому довелось звертатися в приватну лабораторію. Детальніше читайте в матеріалі: Монолог людини з COVID-19 про симптоми, лікування та проблеми на самоізоляції.
Крім того, ми робили роз’яснення, як людині з коронавірусом домогтися госпіталізації.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.