На північній околиці Бахмута армія Росії обстрілами значно пошкодила пам’ятку промислового розвитку регіону — старовинну будівлю першого залізничного вокзалу Бахмута. Її побудували майже 150 років тому. Як вона виглядає зараз та чим цінна для бахмутян — у матеріалі.
Відео на фоні цієї будівлі оприлюднили військові чеченського батальйону імені Шейха Мансура, які воюють з бійцями ЗСУ проти Росії.
На кадрах видно, наскільки серйозно вже пошкоджена будівля: вибиті шибки, висаджені вибуховою хвилею віконні рами та двері, помічені уламками фасад будівлі та перон, пошкоджений дах.
Будівля є пам’яткою промислової спадщини Бахмута й регіону — їй близько 150 років: рух через неї запустили у грудні 1878 року. До того вокзалу та залізниці у місті не було.
“Станція Бахмут-І збудована на першій залізниці, прокладеній через місто. Це була найдавніша збережена споруда залізничної станції у нашому місті”, — розповідає Вільному радіо завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
Будівлю залізничної станції можна знайти у списку пам’яток архітектури: в історико-архітектурному опорному плані міста Бахмут вона охороняється як щойно виявлений об’єкт культурної спадщини місцевого значення.
“Вона була занесена у список пам’яток, рекомендованих до включення в реєстр пам’яток місцевого значення. Але до кінця цей процес не був доведений”, — каже історик.
2 роки тому Бахмутська міська рада планувала у наступну 5-річку оформити паспорти 10 пам’яток місцевого значення, щоб згодом внести до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Для цього з бюджету громади планували виділити понад пів мільйона гривень.
Ці плани прописали у Програмі охорони та збереження культурної спадщини на території Бахмутської громади на 2021-2025 роки. Серед об’єктів, які хотіли паспортизувати, була й будівля залізничного вокзалу Бахмут-І.
Ініціювали будівництво цієї залізничної гілки Донецької кам’яновугільної залізниці до Бахмута у 1860-х роках бахмутські купці грецького походження Василь Ангеліді та Іван Скараманга. Ангеліді тоді очолював Бахмутську міську думу.
Це мала бути залізнична гілка від станції Краматорська на Попасну та Лисичанськ з відгалуженням через Ступки на північну околицю Бахмута.
“Уряд оголосив “тендер”, як кажуть зараз (а тоді була концесія), на будівництво залізниці “Попасна — Краматорська”. Його виграв видатний підприємець Савва Мамонтов, який за 2 роки побудував залізницю. Вона пройшла через поклади кам’яної солі, у Ступки та Бахмут”, — розповідав у краєзнавчому відео бахмутський історик Сергій Татаринов.
Вокзал побудували саме тут невипадково: Іван Скараманга володів соляним заводом, який працював з 1871 року та був розташований неподалік. Вивозити виварену в Бахмуті сіль без залізниці було дорого.
“Цей завод давав до 6 млн пудів виварної солі на рік — це був найбільший солеварний завод на півдні імперії. Вивозити сіль гужовим транспортом було дуже складно”, — каже історик.
Станцію відкрили 1 грудня 1878 року. Після цього у Бахмуті та навколо нього почався бурхливий розвиток видобутку корисних копалин, в тому числі вогнетривких глин в районі Часів Яра.
“Для нас дуже важливо, щоб Південний вокзал зберігся як пам’ятка історії, розвитку промисловості Донеччини. Усі події, пов’язані з цим вокзалом, пов’язані з тим, як бурхливо почало розвиватись господарство Донеччини після скасування кріпосного права”, — казав Татаринов.
1890 року Мамонтов продав цю залізницю державі, і станція Бахмут-I увійшла до складу Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Вона поєднувала Микитівку, Дебальцеве, Довжанськ, Попасну, Краматорськ, Ступки та інші.
З весни 2007 року тут скасували останній приміський поїзд. До вторгнення Росії в Україну станцію Бахмут-І використовували як вантажну.
Російська армія обстрілами знищила у Бахмуті вже декілька перлин архітектури та історії міста та краю. Серед них — палац культури імені Євгена Мартинова, коледж транспортної інфраструктури, будівля колишньої жіночої гімназії, в якій останнім часом працював салон краси “Афродита”, римсько-католицький костел та інші.
Читайте також: