У Сєвєродонецьку є свій розмовний клуб для тих, хто хоче говорити українською краще і практикувати її з однодумцями у рідному місті. Заняття тут проводять безкоштовно і клуб відкритий для людей будь-якого віку.
Заснувала клуб львів’янка Мар’яна Вольська, яка приїхала на Луганщину два роки тому. Її ідею підтримали місцеві мешканці.Про це пише ВЧасПік.
“В Сєвєродонецьку я познайомилася з дуже цікавими людьми. Найцікавішою була історія двох дівчат, які у своєму буденному мовленні говорять російською, але після навчання в Києві стали спілкувалися між собою українською. Я зрозуміла, що можливо в місті є люди, які теж прагнуть комунікувати українською”, — розповідає Мар’яна.
Ініціативу створення клубу підтримали волонтери «Восток-СОС», разом вони вирішили створити середовище, де можна спілкуватися українською. На перше заняття прийшло більше людей, ніж очікували.
“Прийшло близько 20 людей. Я пам’ятаю, що ми ставили додаткові стільці. Була здивована, думала, що буде дуже мало охочих”, — згадує Мар’яна.
Іншого такого клубу в місті не було. Ось як розповідає про нього один з учасників клубу, який приєднався до нього з першого дня, переселенець Віталій:
“Одна з причин, чому я став ходити в україномовний розмовний клуб, те, що мене не сприймали в родині. Я дуже хотів розмовляти українською мовою, але це дуже різало слух і мені казали — не муч нас. І я прийшов, вибачився перед всіма і сказав: я буду тут навчатися, буду різати вам всім слух. Мова – це те, що об’єднує нас як українців, те, що об’єднує нас як націю”.
Практикувати мову вирішили на темі історії України, щоб обговорювати дискутивні питання і закривати прогалини. Для цього часто доводиться шукати додаткову інформацію та достовірні історичні джерела.
“Таким чином ми багато чого дізналися про себе самих, бо коли ти говориш свою первинну думку або ставлення до чого-небудь, часто воно є емоційне і не має фактажності, — пояснює організаторка клубу Мар’яна Вольська. — Такі заняття допомогли будувати свої думки за допомогою пошуку інформації або перевірці теорії, яку ми обговорюємо. Я вважаю, що східний регіон не говорить українською не через те, що не бажає, а через те, що було багато травматичних ситуацій. Наш клуб є джерелом об’єктивної інформації, і ми завжди шукаємо причини та зв’язки. Якби ці всі моменти пророблялися в нашому регіоні, в нас не було б конфліктів”.
Спільні заходи ж об’єднують учасників клубу ще більше. Два роки поспіль вони організовують свято Івана Купала. В цьому році, за словами Мар’яни, захід був простим, але затратним. Наталя, учасниця клубу, пошила для хлопців вишиванки. Медальйони для винагороди зробила із солоного тіста Діана. Також були люди, які відповідали за ігри, музичний супровід, освітлення факелами. Були актори, які вивчили сценарій, мали взаємодіяти з людьми, давати різні завдання, контролювати.
“Ми об’єдналися в клубі, бо нам подобається спілкуватися українською. Ми всі різні за професіями, за поглядами, і дуже цікаво почути іншу думку, знання іншої людини. Ми тут отримуємо позитивні емоції. Нам тут подобається”, — говорить Галина, учасниця клубу.
Читайте також: