У тиші. Історія подружжя з Бахмута, які не чують з дитинства
Тетяна і Сергій Василенки змалку втратили слух через хворобу. Але 40 років тому вони знайшли одне одного й відтоді живуть у злагоді. Їм не заважає ремонт сусідів і гамір за вікном, але так само вони не чують дзвінка на мобільний чи стуку у двері. Ми завітали до подружжя, аби дізнатися їхню історію.
Коли не чуєш, рятує світло
Фото: depositphotos.com
Тетяна і Сергій Василенки живуть в одній з бахмутських багатоповерхівок. На вході у під'їзд — домофон. Набираємо потрібний номер, дзвонимо і марно чекаємо, слухаючи гудки — у квартирі їх не чують. Всередину потрапляємо лише після дзвінка сусідам.
Підіймаємось на 5 поверх, де живе подружжя, і вагаємося, чи відчинять нам після дзвінка у двері. Все ж натискаємо кнопку — і після першого ж дзвінка на порозі з'являється усміхнена Тетяна. Жінка пояснює: в кожній кімнаті їхньої оселі встановлені спеціальні лампи, які яскраво спалахують, коли хтось дзвонить. Домофон до цієї системи не під'єднаний, тому його й не почули.
Підіймаємось на 5 поверх, де живе подружжя, і вагаємося, чи відчинять нам після дзвінка у двері. Все ж натискаємо кнопку — і після першого ж дзвінка на порозі з'являється усміхнена Тетяна. Жінка пояснює: в кожній кімнаті їхньої оселі встановлені спеціальні лампи, які яскраво спалахують, коли хтось дзвонить. Домофон до цієї системи не під'єднаний, тому його й не почули.
Хазяйка одразу ж пропонує нам чаю. Погоджуємось, і вона просить чоловіка поставити чайник — мовою жестів. З нами вона спілкується голосом, адже в неї є слух, хоч і дуже поганий. Тож розмовляти доводиться дуже гучно, а інколи мусимо навіть кричати. У Сергія ж слух відсутній повністю. Таких називають "тотально нечуючими".
Тетяна запрошує нас у залу. Розташовуємось так, щоб Сергій сидів навпроти дружини. Так вони можуть бачити одне одного, а це дуже важливо для тих, хто спілкується жестами. Жінка каже: її чоловік трішки розуміє нас, читаючи по губах. Навчився цього він ще з дитинства, коли захворів на грип і перестав чути через серйозні ускладнення.
"Всі німі по губах читають. Ми ж у дитсадку були, в школі. А потім у школі-інтернаті", — пояснює Тетяна Василенко.
Тетяна запрошує нас у залу. Розташовуємось так, щоб Сергій сидів навпроти дружини. Так вони можуть бачити одне одного, а це дуже важливо для тих, хто спілкується жестами. Жінка каже: її чоловік трішки розуміє нас, читаючи по губах. Навчився цього він ще з дитинства, коли захворів на грип і перестав чути через серйозні ускладнення.
"Всі німі по губах читають. Ми ж у дитсадку були, в школі. А потім у школі-інтернаті", — пояснює Тетяна Василенко.
З гаджетами життя суттєво простіше
Фото: Вільне радіо
Як і в кожної родини, в подружжя Василенків є своя історія кохання. Тетяна розповідає, що сама вона з Росії, але згодом переїхала з родиною в Україну. Коли Тетяна працювала обліковцем, її направили інвентаризувати речі до місцевого відділу УТОГ (Українського товариства глухих, — ред.) у Костянтинівці. Там вона і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Сергієм.
"Я приїхала в Костянтинівку до клубу (УТОГ, — ред.). А Сергій там працював. Він допомагав мені відмічати скільки столів, скільки стільців, тобто інвентаризувати все. Ось так ми й познайомилися з ним", — згадує жінка.
У Бахмуті жив брат Тетяни. Сюди ж, поближче до рідні, вона й переїхала з чоловіком одразу після одруження. Згодом у пари народилися двоє дітей.
"Я приїхала в Костянтинівку до клубу (УТОГ, — ред.). А Сергій там працював. Він допомагав мені відмічати скільки столів, скільки стільців, тобто інвентаризувати все. Ось так ми й познайомилися з ним", — згадує жінка.
У Бахмуті жив брат Тетяни. Сюди ж, поближче до рідні, вона й переїхала з чоловіком одразу після одруження. Згодом у пари народилися двоє дітей.
“
"Два хлопчики, два сини. Великі вже. Старший живе у Слов'янську, молодший — у Краматорську. В старшого сина вже родина, в нас онук є. В молодшого сина теж родина, донька. Наша онучка", — розповідає Тетяна Василенко.
Вона каже, що їхні діти розуміють мову жестів, але з батьками нею не спілкуються, адже ті й так читають по губах.
З синами й онуками Василенки не бачилися вже давно — заважає пандемія коронавірусу. Намагаються замінити особисті зустрічі на спілкування по відеов'язку.
Нашу розмову перериває дзвінок Тетяні від її подруги, яка теж має порушення слуху. Змахом руки Тетяна вітається з нею, ставить на бильцю софи чашку і спирає на неї телефон.
Подруга подзвонила, аби поділитися рецептом смачного салату. Усі інгредієнти вона "промовляє" жестами, а також старанно виголошує, аби співрозмовниця нічого не пропустила.
З синами й онуками Василенки не бачилися вже давно — заважає пандемія коронавірусу. Намагаються замінити особисті зустрічі на спілкування по відеов'язку.
Нашу розмову перериває дзвінок Тетяні від її подруги, яка теж має порушення слуху. Змахом руки Тетяна вітається з нею, ставить на бильцю софи чашку і спирає на неї телефон.
Подруга подзвонила, аби поділитися рецептом смачного салату. Усі інгредієнти вона "промовляє" жестами, а також старанно виголошує, аби співрозмовниця нічого не пропустила.
Завершивши бесіду, Тетяна відмічає: сучасні технології значно спрощують життя нечуючих. Наприклад, популярні нині фітнес-браслети допомагають людям з порушенням слуху не пропустити дзвінок. Але таких гаджетів Василенки поки не мають. Тож доводиться регулярно перевіряти, чи не дзвонив хтось.
Зате у подружжя є спеціальний пристрій, який будить їх вранці.
"Я ставлю будильник, наприклад, на 6 ранку. І коли він дзвонить, то лампочка сяє", — пояснює Тетяна.
Зате у подружжя є спеціальний пристрій, який будить їх вранці.
"Я ставлю будильник, наприклад, на 6 ранку. І коли він дзвонить, то лампочка сяє", — пояснює Тетяна.
"Якщо людина себе не чує, її мова порушується", — отоларинголог
Фото: depositphotos.com
Мовлення Тетяни дещо нечітке, як часто буває у слабочуючих людей. Профільний спеціаліст, лікар-отоларинголог Бахмутської лікарні інтенсивного лікування Дмитро Касіч каже: це через те, що вона майже себе не чує.
"Якщо людина погано чує, то вона погано розмовляє. Буде формуватися спотворена мова. Це як принцип зворотнього зв'язку", — порівнює лікар.
Тетяна може розмовляти лише тому, що підтримує слух завдяки слуховому апарату. Але від нього в жінки нерідко болить голова.
"Якщо людина погано чує, то вона погано розмовляє. Буде формуватися спотворена мова. Це як принцип зворотнього зв'язку", — порівнює лікар.
Тетяна може розмовляти лише тому, що підтримує слух завдяки слуховому апарату. Але від нього в жінки нерідко болить голова.
Фото: Вільне радіо
Дмитро Касіч пояснює: головний біль може виникати, якщо людина користується аналоговим слуховим апаратом. У ньому є лише мікрофон, посилювач звуку і динамік. Такі пристрої не надто гнучкі в налаштуваннях.
Але існує альтернатива — цифровий слуховий апарат. Він ефективніший та не спричиняє дискомфорту.
Але існує альтернатива — цифровий слуховий апарат. Він ефективніший та не спричиняє дискомфорту.
“
"Там стоїть процесор, який обробляє звуковий вхідний сигнал і потім перетворює його на цифровий, обробляє цифровий матеріал і потім видає посилений звук на динамік. В чому їх перевага? В людини слух погіршується нерівномірно на всіх частотах. Є частоти, де слух втрачається більше, а є такі, що досить довго зберігаються. І перевагу треба віддавати цифровому апарату, адже його можна налаштувати так, щоб збільшити ту частоту звуку, яка постраждала більше. Цифрові ще можуть відсікати зайві шуми", — описує переваги сучасних слухових апаратів лікар-отоларинголог.
За його словами, в рамках державних програм безкоштовно отримати такий апарат можуть лише діти. Дорослі ж можуть розраховувати лише на безкоштовний аналоговий слуховий апарат. А за цифровий зараз просять від 4 500 до 57 тис. грн в залежності від налаштувань.
Сергій не чує взагалі, і йому навряд знадобиться слуховий апарат. Та відновити слух можливо, запевняє Дмитро Касіч. Допомагають у цьому сучасні технології або операції.
"Зараз є така технологія — відновлення слуху практично в глухих людей, коли вживляється процесор безпосередньо на слуховий нерв. І електрод, який туди вживляється, подразнює нерв, викликає біометричний потенціал шляхом цього, і відновлюється слух. Але це складне оперативне лікування й не менш складна реабілітація. Сам цей прилад дуже коштовний, адже він високотехнологічний, і сама операції на черепі дорого коштує. Більш як 150 тисяч гривень, а можливо й більше", — каже Касіч.
Сергій не чує взагалі, і йому навряд знадобиться слуховий апарат. Та відновити слух можливо, запевняє Дмитро Касіч. Допомагають у цьому сучасні технології або операції.
"Зараз є така технологія — відновлення слуху практично в глухих людей, коли вживляється процесор безпосередньо на слуховий нерв. І електрод, який туди вживляється, подразнює нерв, викликає біометричний потенціал шляхом цього, і відновлюється слух. Але це складне оперативне лікування й не менш складна реабілітація. Сам цей прилад дуже коштовний, адже він високотехнологічний, і сама операції на черепі дорого коштує. Більш як 150 тисяч гривень, а можливо й більше", — каже Касіч.
"Ми хочемо хоча б раз на рік поїхати на море. Але бракує грошей"
Фото: Вільне радіо
На складні операції та коштовні слухові апарати у Василенків грошей немає. Вони отримують пенсію з інвалідності. На двох це приблизно 7 тисяч гривень на місяць. Живе подружжя у власній квартирі, тож за оренду сплачувати не треба. Але за комунальні послуги подекуди доводиться віддавати значну частину грошей. Наприклад, минулої зими у Сергія та Тетяни опалення виходило в 4 тисячі гривень за місяць. Субсидія, каже жінка, особливо не допомагає, її "з горошину".
“
"Ми хочемо накопичувати гроші, щоб раз на рік влітку хоча б поїхати відпочити на море. Неможливо так, не вистачає коштів. Хоча б ремонт зробити, коридор. А цей ремонт зробили поки я працювала, потрошку, навіть кредит брала. А коли ми на пенсії…", — зітхає Тетяна, обірвавши розповідь.
Востаннє вона з чоловіком була на відпочинку ще у 2014 році. Тоді вони подорожували в Крим.
Щоб викликати "швидку", необхідний сурдоперекладач
Фото: depositphotos.com
Через порушення слуху в родини Василенків часом виникають труднощі зі звичайними речами. Наприклад, для того, щоб викликати карету "швидкої", потрібен перекладач. І все це коли допомога необхідна терміново, жаліється Тетяна.
"Ми зі швидкою допомогою один одного не почуємо. Я перекладачу телефоную, через смартфон, прошу, щоб вона викликала швидку. І вона вже викликає. А якщо потрібно до терапевта, хірурга та будь-якого іншого лікаря, тільки з перекладачем ходимо. Самі не підемо, дуже погано чуємо", — каже Тетяна.
"Ми зі швидкою допомогою один одного не почуємо. Я перекладачу телефоную, через смартфон, прошу, щоб вона викликала швидку. І вона вже викликає. А якщо потрібно до терапевта, хірурга та будь-якого іншого лікаря, тільки з перекладачем ходимо. Самі не підемо, дуже погано чуємо", — каже Тетяна.
Фото: Вільне радіо
Інколи вона телефонує до перекладачки, щоб та дізналась у знайомих лікарів чи медсестри, як можна допомогти самій собі.
Перекладає для подружжя співробітниця місцевого відділу УТОГ Тетяна Громова. До неї пара може звернутися у будь-який час.
Серед іншого, Тетяна допомагає Василенкам підрахувати й заплатити за "комуналку", скоординувати спілкування з працівниками пенсійного фонду, управління соцзахисту та інших установ. Навіть коли в законодавстві з'являються якісь важливі для кожного зміни, Тетяна і Сергій дізнаються про це також від перекладачки.
Перекладає для подружжя співробітниця місцевого відділу УТОГ Тетяна Громова. До неї пара може звернутися у будь-який час.
Серед іншого, Тетяна допомагає Василенкам підрахувати й заплатити за "комуналку", скоординувати спілкування з працівниками пенсійного фонду, управління соцзахисту та інших установ. Навіть коли в законодавстві з'являються якісь важливі для кожного зміни, Тетяна і Сергій дізнаються про це також від перекладачки.
Супермаркети зручніші, адже там можна мовчати
Фото: Вільне радіо
Тетяна і Сергій згадують: у їхньому дитинстві однолітки були привітними до них. Ніхто їх не ображав і не дражнився.
"Ми жили та вчились в інтернаті, а коли на канікули приїжджали, ми з тими, хто чує, розмовляли, гуляли. По губах читали, я ж ще й розмовляю трошки. Всі діти дружили. Ми разом купатися ходили на ставок, на ковзанку. Всі дружні були", — усміхається Тетяна.
"Ми жили та вчились в інтернаті, а коли на канікули приїжджали, ми з тими, хто чує, розмовляли, гуляли. По губах читали, я ж ще й розмовляю трошки. Всі діти дружили. Ми разом купатися ходили на ставок, на ковзанку. Всі дружні були", — усміхається Тетяна.
Фото: Вільне радіо
На роботі з тими, хто чує, проблем теж не було, запевняє жінка. І в УТОГ, і на попередній роботі Сергія на меблевій фабриці колеги ставилися до них доброзичливо.
»
Тепер, на пенсії, контактів із зовнішнім світом у подружжя дещо поменшало. Там, де без спілкування не обійтися, допомагає перекладачка, а в магазин можуть сходити й без супроводу. Особливо це зручно в супермаркетах, яких тепер вдосталь: можна самому обрати будь-який товар, а сума покупки висвічується на моніторі касира. Щоправда, якщо в магазин виходить хтось один, друга половинка хвилюється і надсилає SMS-ки: "Ти де?", "Все добре?", "Ти скоро?"
Аби не сумувати, час від часу пара ходить до місцевого відділу УТОГ. Там вони спілкуються з іншими людьми з порушенням слуху та зі своєю перекладачкою Тетяною Громовою. Від неї вони дізнаються всі важливі новини та події у місті, зміни у сфері комунальних послуг тощо. Але поки Донеччина перебуває у "червоній" карантинній зоні, Василенки залишаються вдома. Спілкуються з друзями й рідними по відеозв'язку та мріють про відпочинок на березі моря.
Аби не сумувати, час від часу пара ходить до місцевого відділу УТОГ. Там вони спілкуються з іншими людьми з порушенням слуху та зі своєю перекладачкою Тетяною Громовою. Від неї вони дізнаються всі важливі новини та події у місті, зміни у сфері комунальних послуг тощо. Але поки Донеччина перебуває у "червоній" карантинній зоні, Василенки залишаються вдома. Спілкуються з друзями й рідними по відеозв'язку та мріють про відпочинок на березі моря.
474 Читайте нас в Telegram DONрегіон
Підписуйтесь на наш Instagram Вільне радіо
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
