Через повномасштабну війну підприємець із Добропілля Володимир Орос втратив свій бізнес — равликову ферму. Чоловік мусив евакуюватися, але не втратив оптимізму і став волонтером. Зараз він допомагає тим, кому війна нашкодила ще більше. Своєю історією він поділився з нашими журналістами.
Ідея створити равликову ферму у бізнесмена Володимира Ороса з’явилась під час коронавірусного карантину. Чоловік зацікавився цією темою та закупив спеціальний вид равликів. Їх колись завезли з Африки та розповсюдили в спочатку в Європі, а близько 10 років тому — і в Україні.
Бізнесмен вирішив, що його ферма не буде масштабною, та зосередився на тому, щоб своєю справою привернути увагу до розвитку туризму в Добропільському районі.
Для вирощування равликів у Володимира були теплиця та інші спеціальні споруди. Але все не так просто, як може здатися на перший погляд, зауважує підприємець.
“Насправді це дуже кропіткий та важкий процес. Равлики дуже залежать від клімату, харчів, погодних умов. Також потрібне особливе приміщення для розведення равликів з ікри. Це мають бути приміщення з оптимальною вологістю, де немає вітру, де підтримується необхідна температура та створені оптимальні кліматичні умови”, — ділиться Володимир.
У перший сезон підприємцеві вдалося зібрати близько половини від очікуваного “врожаю” равликів. Володимир вже готувався до другого сезону, але почалась повномасштабна війна.
Чоловік не став чекати, поки війна прийде в його оселю, зібрав родину, равликів та переїхав із Добропілля в Одесу.
“Довелося все покинути. Частину живих равликів я забрав з собою, але вони не витримали акліматизації й чергового стресу та не вижили”, — сумує Володимир.
Побудувати нову равликову ферму в Одесі поки що не вдається, але бізнесмен не опускає рук. Більше про равликову ферму Володимира Ороса читайте в нашому матеріалі.
На новому місці підприємець вирішив долучитись до волонтерської діяльності. Він уже мав подібний досвід, оскільки ще 2010 року створив свою громадську організацію.
Тож вже у лютому Володимир з іншими волонтерами став опікуватись харчуванням для переселенців, які приїжджали на залізничний вокзал Одеси зі сходу та півдня.
“Ми розпочали волонтерити у Caritas, а потім до мене почали звертатися донори, з якими ми працювали ще з 2014 року, і я розпочав допомагати громадам отримувати продуктові набори та засоби гігієни. А вже у липні мені запропонували вакансію в [одеській] громадській організації “Моє Місто”, — розповідає Володимир Орос.
Поступово волонтери знаходили партнерів, готових профінансувати добрі справи. Одна з таких організацій дала гроші на 31 генератор для мешканців Одеси та Миколаєва, медичне обладнання для тяжкохворих мешканців Харківщини, а також гаряче харчування в прифронтовій зоні.
Відео: Tiktok/my_city_crowd
Загалом волонтерам вдалося залучити більш ніж 10 мільйонів гривень на понад 40 різних проєктів. Також вони допомагають іншим небайдужим людям стати більш рішучими.
“Вже у січні 2023 року ми плануємо запустити “Акселератор соціальних проєктів “Генератор ідей”, де учасники пройдуть навчання та зможуть пройти шлях від зародження ідеї проєкту до реалізації та звітування перед благодійниками”, — ділиться планами Володимир Орос.
Для дітей з прифронтових населених пунктів волонтерам вдалося закупити 316 шкільних наборів. Їх роздали напередодні нового навчального року.
“Набори були відправлені до школярів з прифронтових міст або родин, які мусили переїхати через бойові дії та не мають змоги придбати канцтовари”, — каже співрозмовник.
До повномасштабного вторгнення громадська організація, де тепер працює Володимир, здебільшого допомагала іншим збирати кошти на соціальні проекти та опікувалась проблемами безхатніх тварин. Після 24 лютого з’явилася потреба допомагати притулкам кормом та медичними препаратами.
Щомісяця тільки від однієї з компаній-партнерів волонтери отримують 400-500 кг корму для тварин. Цю допомогу розвозять притулкам і людям, які прихистили в себе покинутих чотирилапих.
“Окремо пишаємося проєктом, який дав можливість нагодувати понад 600 тварин з 57 міст України та вчергове показати, що українці небайдужі до долі хвостиків і готові знаходити їм корм та необхідні ліки на другий день після звільнення території, під час обстрілів та дефіциту корму”, — каже волонтер.
Від початку повномасштабної війни волонтери отримали та роздали 40 тонн корму для тварин та 17 500 пакетів наповнювача й коробок з медпрепаратами. Цю гуманітарну допомогу розподілили між 71 притулком для пухнастих.
Кожна людина, яка приходить до благодійників по допомогу, має за плечима складну й сумну історію, каже Володимир.
“Дуже важко пропускати через себе історії людей, яким ми допомагаємо, це потребує значних емоційних сил. Інколи, коли слухаєш історії про полон чи загибель близьких, все це переносиш у своє життя і на своє фізичне здоров’я. Тому я намагаюсь зменшити вплив як негативних, так і позитивних емоцій, бо у травні через це мій стан значно погіршився і доводилося майже три місяці ходити по лікарнях”, — зізнається волонтер.
Тому, щоб зберегти душевну рівновагу, волонтери з досвідом стараються відмежовувати свої емоції від чужих.
“Зараз такий час, що не очікуєш якоїсь вдячності від людей, які втратили майже все, а просто намагаєшся допомогти, якщо здатний на це. Але зі свого боку хочу подякувати міжнародним донорам, які надають допомогу, друзям та команді, які через всі труднощі продовжують допомагати іншим, а особливо подружжю Карини та Ендрю Мейер”, — підсумовує Володимир.
Нагадаємо, ми розповідали про волонтерів добропільської громадської організації “Добро”, головою якої є Володимир Орос. Активісти проводили в місті культурні та музичні фестивалі, допомагали розвиватися місцевим бізнесменам та опікувались екологією шахтного міста. Але повномасштабне вторгнення Росії змусило їх зосередитись на гуманітарній допомозі тим, хто залишається у Добропіллі.
Читайте також:
Цей матеріал створено у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
