Залишив все, але не втратив оптимізму: бізнесмен-переселенець з Добропілля про равликову ферму, яку не зміг вивезти
Володимир Орос з Добропілля створив равликову ферму для розвитку бізнесу та туризму у громаді. Але “зібрати врожай” йому вдалося лише один сезон. Відкрите вторгнення росії зруйнувало всі плани підприємця — під час евакуації всі його равлики загинули. Ми розпитали Володимира про складнощі незвичного для Донеччини бізнесу та плани на майбутнє.
Ідея равликової ферми народилася під час карантину
Володимир Орос — директор “арт-кафе “Тролейбус”, який почав працювати у його рідному Добропіллі в 2017 році.
Кафе Володимира працювало як соціальне підприємство. Тобто половину свого прибутку підприємець спрямовував на підтримку місцевого молодіжного та соціального центру.
Більше про арт-кафе Володимира Ороса до відкритого вторгнення Росії читайте у великому репортажі Вільного радіо з Добропільської громади.
Справи йшли непогано, поки не почався “ковідний” карантин.
“Довелося зачинити кафе. Декілька місяців я не знав, що робити, всі чекали чогось. А потім якось на подвір’ї знайшов декілька равликів та дізнався, що їх використовують у їжу”, — згадує Володимир Орос.
Бізнесмен зацікавився цією темою та з’ясував, що наших місцевих равликів їдять, але вони довго ростуть та харчуються незрозуміло чим.
Замість місцевих головоногих в їжу використовують спеціальних, яких колись завезли з Африки та розповсюдили в Іспанії. Пізніше вони набрали попит на півдні Європи. Саме цих равликів і почали розводити близько 10 років тому в Україні.
Замість масштабного бізнесу — розвиток туризму
“Так трапилось, що мій знайомий, з яким ми працювали у громадському секторі, вже мав таку ферму під Львовом. Він мені розповів про всі тонкощі розведення равликів. Я придбав партію, але в іншого фермера, бо транспортування складне. Там треба довезти малька дуже швидко, щоб він вижив”, — розповідає Володимир.
Бізнесмен вирішив, що його ферма не буде масштабною та не працюватиме на експорт. Замість цього він зосередився на тому, щоб своєю справою привернути увагу до розвитку туризму в Добропільському районі.
“Коли почався карантин через covid-19, більшість ферм, які працювали тоді на продаж своїх равликів, зменшили обсяги свого виробництва в 10 разів. Оскільки продавати свою продукцію не було ніякої можливості. Ціни на закупівлю тоді знизились так, що були меншими, ніж витрати на виробництво равликів”, — пояснює бізнесмен.
Як вирощують равликів
Особливого обладнання для вирощування равликів у Володимира не було. Головне — це теплиця та споруди, де розміщувались равлики. Але все не так просто, як може здатися на перший погляд, зауважує підприємець.
“Насправді це дуже кропіткий та важкий процес. Равлики дуже залежать від клімату, харчів, погодних умов. Також це особливе приміщення для розведення равликів з ікри. Це мають бути приміщення з оптимальними вологими умовами, де немає не вітру, де підтримується необхідна температура та створенні оптимальні кліматичні умови”, — ділиться Володимир.
Найголовнішим у вирощуванні равликів Орос називає щоденний триразовий полив якісною водою. Будь-яка вода тут не годиться, в ідеалі вона має бути без жодних домішок.
“Важливий строк, коли равлики будуть вилуплятися. Після цього їм необхідне місце, де вони проведуть все своє літо, щоб рости. Це доволі ризикований бізнес. Буває таке, що за теплий сезон равлики не встигають достатньо вирости”, — каже Володимир.
Годувати головоногих чим завгодно теж не можна. Для цього є специфічна трава, яка має дуже багато білка, щоб у перший місяць свого життя равлики швидше росли.
Перший сезон бізнесу був успішним на 50%
Сезон вирощування равликів починається у лютому, а завершується у листопаді, розповідає Володимир Орос.
“Взимку, з листопада по лютий, головоногі сплять у спеціальних холодильниках, які витримують необхідну температуру у 12 градусів тепла та низьку вологість. В такому середовищі вони можуть спати до пів року та не втратити своєї ваги”, — каже Володимир.
У перший сезон підприємцю вдалося зібрати вполовину менше равликів, ніж він очікував.
“Якби були ідеальні умови та більше знання, я б міг зібрати десь 50 кг равликів, а я зібрав лише більше 20 кг. Це, як мені сказали, для першого разу доволі успішно в наших умовах”, — каже бізнесмен.
Частину з “врожаю” чоловік залишив для розводу на наступний сезон, а інше приготував за власним рецептом. Страви розійшлися по Добропіллю, частину з них Володимир навіть відправляв охочим поштою.
Війна зіпсувала всі плани
Володимир вже готувався до другого сезону, але почалось відкрите вторгнення Росії в Україну. Бізнесмен не став чекати, поки в його оселю прийде війна, зібрав всю свою родину, равликів та переїхав з Добропілля у Одесу.
“Довелося все покинути. Частину живих равликів я забрав з собою, але вони не витримали акліматизації й чергового стресу та не вижили”, — сумує Володимир.
Наразі вирощувати равликів у Добропіллі, як це було раніше, неможливо. І не лише через загрозу життю бізнесмена, його працівників та родини.
“У Добропіллі немає води, а також майже відсутня логістика харчами та іншим. Виробництво можливо буде відновити, але не зараз, коли там життя майже зупинилось”, — каже Орос.
Воно варто того лише у туристичному напрямку
Підприємець не покидає ідеї побудувати у рідному Добропіллі “зелений туризм”. Каже, що до своєї мрії зможе повернутися після перемоги у війні.
“У туристичному напрямку всі складнощі, пов’язані з вирощуванням равликів, були варті того. Це гарно виглядає, коли туристи приїжджають до зеленої садиби подивитись на равликів і скуштувати їх”, — пояснює бізнесмен.
А зараз, поки всі українці чекають гарних новин з фронту, Володимир замислюється над ідеєю створити нову ферму в Одесі, де він зараз живе з родиною.
***
Нагадаємо, ми розповідали про мешканку Маріуполя Юлію Балябу, яка теж втратила бізнес через відкриту війну. Окрім основної роботи дівчина мала хобі — 2 онлайн-магазини. Юлії пощастило евакуюватися, однак все, що мала, залишилось в окупованому місті. Зараз дівчина знову займається улюбленою справою. Про переселенку, яка залишила все, щоб почати з нуля читайте за посиланням.
Читайте також:
78Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
