З 16 січня в Україні сфера обслуговування має перейти на українську. Ми опитали мешканців Бахмута та гостей міста аби дізнатися як вони ставляться до ширшого використання державної мови навколо себе. Відповіді зібрали в цьому матеріалі.
Журналісти Вільного радіо пройшлися Бахмутом та зібрали коментарі 12-ти випадкових перехожих. Їх наводимо тут всі (тобто навмисно коментарів не обирали). Серед тих, хто погодився на камеру поділитися своєю думкою, — й переселенці з тимчасово окупованих територій, і підприємець-власник магазину, якому безпосередньо доведеться виконувати нову норму нового закону. Серед спікерів нам зустрілися переважно люди зрілого віку.
Все це може бути продубльовано іншими мовами. Клієнта можуть обслуговувати й іншою мовою, прийнятної для обох сторін, якщо на цьому наполягає клієнт. До того ж дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Відтепер можуть притягнути до відповідальності: — за публічне приниження чи зневажання української мови — за навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах — за перешкоджання та обмеження в її застосуванні.Для довідки:Від 16 січня набувають чинності окремі норми закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». А саме: вимога, що мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Всі надавачі послуг (виробники, виконавці та продавці) всіх форм власності мають українською мовою обслуговувати та надавати інформацію про свої товари, роботи чи послуги. Це стосується й інтернет-магазинів та інтернет-каталогів. Тобто інформація на цінниках, в інструкціях, технічних характеристиках, маркуванні, квитках, меню тощо теж має бути українською.
Ми питали як люди ставляться до обслуговування українською мовою, звідки дізналися про це та чому вони за чи проти нововведення.
9 з 12-ти респондентів відповіли, що до української у сфері обслуговування ставляться нормально: “Так і має бути, це ж Україна”. Троє виявилися категорично проти обов’язковості використання державної мови у сфері послуг; ще одна жінка не зовсім визначилася. Лише один зі співрозмовників вперше чув про новацію від нас, всі решта більш-менш уявляли про що йдеться.
Зазначимо, журналісти зверталися до людей українською, і 7 перехожих відповідали нею ж, суржиком або окремими українськими словами. А 5 відповідали виключно російською.
Тетяна та Юрій, які виїхали з Горлівки 6 років тому й відтоді мешкають в Бахмуті, вітають ширше використання української мови у сфері обслуговування.
“Добре! Тому що ми на Україні живемо, і маємо балакати українською мовою, рідною. Це рідна мова, всьо! Кому не подобається, — в Росію, можна і далі. В школі вчили (українську, — ред.), оцінки отримували…”, — каже Юрій.
Подружжя привчає до української мови дітей, онуків та сподівається більше розмовляти нею у побуті.
“Чим частіше ми будемо спілкуватися українською мовою, чути її… Гадаю, поступово люди звикнуть, і ми почнемо навіть в побуті спілкуватися українською мовою. Здоровий глузд все одно має бути у людей. Так, ми звикли розмовляти російською мовою, все життя так розмовляли. Треба починати розмовляти в побуті. Ми дітей, онуків потихеньку привчаємо, тому що в садку, в школі українська”, — пояснює жінка.
76-річна Марія нормально ставиться до нововведення, про яке читала в інтернеті. Тим більш, що закінчила україномовну школу.
“Нормально! Ну як, живемо на Вкраїні. Маємо все одно українською мовою. Може кому і ні (не подобається нововведення, — ред.), а мені без різниці. Я закінчувала школу на українській мові, всі предмети. Це було у Чернігівській області, Прилуцький район. Усе — й алгебра, тригонометрія, історія, — йшло українською мовою”.
Ще одна пара, Валерій та Людмила, спілкуються в побуті російською, але не проти, аби їх обслуговували українською:
“Я вважаю, раз в Україні живемо… (хоча я розмовляю російською). Я думаю, хай так і буде, як прийняли. Нехай українська буде, оскільки ми в Україні живемо. Ми ж розуміємо”, — каже чоловік.
Жінка додає в тому ж ключі: “Ми ж розмовляємо російською, а розуміємо та можемо розмовляти й українською”, — каже Людмила.
Уродженка Бахмута Клавдія відповідає на суржику та теж ставиться нормально до української мови у сфері обслуговування.
“Ми всі українці, і я українка, і розмовляю українською. Ну як, суржик, але все одно український. Я народилася і живу тут, слава богу, 75 років. Отже, я не проти. Ми розуміємо, все нормально”, — каже жінка.
Але вважає, що питання мови все ж не першочергове.
“Я не обурювалась, але це не першочергове питання для України. Краще б потурбувалися за людей, ось тарифи які! Оце номер один! А українська мова — ми російською, українською все розуміємо. Єдине що англійською — ні (сміється, — ред.)”, — зазначає Клавдія.
Андрій, власник магазину електротоварів в центрі міста, каже: до нововведення ставиться спокійно, проблем з його виконанням не вбачає і вже його частково виконує.
“Та нормально я до цього ставлюся! Тому що ми розуміємо та можемо розмовляти українською мовою, для нас це не важко. Труднощів не вбачаю; думаю, клієнтів не поменшає. Весь товар у нас на українській мові”, — каже підприємець.
Ніна Андріївна погоджується, що в країні має повноцінно функціонувати державна мова. Але не впевнена, що нововведення працюватиме вдало. Сама вона проблем з українською не має, хоча мало де її використовує
“Ну, звичайно, в кожній країні своя національна мова, воно має так бути. А як воно буде, бог його зна. Я розумію і ту, і ту (українську та російську мови, — ред.), розмовляю тою й тою. Ну, звісно, українською не дуже, тому що нас цьому не вчили”, — каже жінка.
Вона вважає: дітям буде дуже тяжко адаптуватись.
“Це буде дуже тяжко нашим дітям, тому що вони української мови до пуття не знають. Це, мабуть, століття пройде, поки вони вивчать. Ми хоч якось розуміємо українську, а діти наші не розуміють”, — додає Ніна.
Судячи з коментаря, Олег не вважає українську “нормальною мовою”.
“Негативно! Тому що я російськомовний, я звик розмовляти нормальною… е-е-е, нормальною мовою, на якій я виріс, ось і все. Нічого доброго не буде. Ви розумієте, це буде “напряжно”? Буде стояти черга (в магазині, — ред.), і буде то на той мовє, то на етой? Нічого доброго з цього не буде, однозначно!”, — категорично заявляє він російською (коментар перекладено).
Знайома Олега, Тамара, — етнічна білоруска, і вона лише “за” російську та “братерство слов’янських народів”. А обов’язковість використання української у сервісі вважає за “зраду та відокремлення”.
“Я білоруска, я розмовляю і російською, й білоруською, й українську розумію. Ми повинні бути єдиним цілим. Я не розділяю нічого. Як ми можемо ділити, якщо ми Донбас піднімали? Брат мій приїздив, шахти ці відновлювали. І зараз відокремлюватися? Ми не згодні ні в якому випадку”, — каже жінка.
Вона вважає, що скоро може все змінитись, та це нововведення скасують.
“Я приблизно знаю, скоро все руйнується в один котел. Може через 3 місяці великі зміни будуть: оцей парламент порозганяють, всіх порозганяють у близькому майбутньому”, — додає вона.
Анна вважає, що норма обмежує права російськомовного населення. Каже: українська має бути, але десь “у верхах”.
“Ми російськомовне населення, і маємо розмовляти рідною мовою. Ну, я ж не проти, що це Україна, ніхто не проти. Я не проти державної української, але вона має бути у вищих інстанціях. А не в магазинах та цих установах. В магазинах же ж он ходиш, скупляєшся, касири українською, все українською. Ну як, “незручно”? Я розумію, але якось звикли своєю рідною мовою. Я все одно розмовляю російською. Я її (українську, — ред.) розумію, все, але вважаю, що це право кожної людини розмовляти тією мовою, якою він вважає за потрібне”, — каже жінка.
На уточнення, що клієнт може розмовляти будь-якою мовою, вона починає хвилюватися за права обслуговуючого персоналу.
“Касирів, мабуть, теж примушують українською? З них же ж це вимагають?”, — питає вона.
Анна вважає: на пострадянському просторі мовою спілкування має традиційно бути російська.
“Поїдьте в Грузію, там українською до вас ніхто не звернеться. Всі звертаються російською. Нею простіше спілкуватися. Тому що це країни колишнього Радянського Союзу, і там люди дотепер пам’ятають російську мову, а не українську”, — каже співрозмовниця.
Ігор вперше почув про новацію від нас, журналістів.
“Та нормально. Ну ми ж в Україні живемо, правильно як би. Скарги? Та ну будуть, звичайно. Багато хто звик до Росії. Тому будуть”, — сказав він.
Розповісти про своє ставлення ви можете в коментарі під цим постом в нашому Facebook:
https://www.facebook.com/radiovilne/posts/1053398351804314
Нагадаємо, ми перевіряли як виконують закон про мову на вокзалах Бахмута. На автостанції рейси оголошували переважно російською та надписи оголошень українською не дублювалися.
Читайте також: