Ремонт, до якого долучилися студенти з усієї України. Бібліотека у першій школі прифронтового Миронівського напередодні офіційно відсвяткувала друге народження. Хто і як допомагав, до чого тут Жадан та чому ця історія навчила усе селище — читайте в нашому матеріалі.
Школу в Миронівському побудували 1954 року, тож будівля не нова. Далися взнаки для неї й бойові дії: поряд розірвався снаряд, порозбивалися вікна, від обстрілів здригалися та просідали стіни. Бібліотека вціліла, але, згадує Галина Миколаївна, приміщення було не в кращому стані. Та зараз тут все ж навчаються 268 дітей і працюють 28 вчителів. Грошей на ремонт не вистачало, а якщо і з’являлися, то адміністрація направляла їх на ремонт у класних кімнатах. Ситуація почала потроху змінюватись 4 роки тому, коли адміністрація школи познайомилася — спершу заочно — із Сергієм Жаданом.
“В нас майже не було гарних книг. Гарних як у сенсі стану, так і в сенсі сучасності. Коли ми після декомунізації передивилися книги — майже нічого гідного не було, деякі і до рук не візьмеш. Приміщення було занедбане, фахівців-бібліотекарів не було. Нам зателефонували з фонду Жадана і запропонували допомогу. Подарували дуже багато сучасних книг для діточок, для молодшої школи, для середньої”, — каже заступниця директора Миронівської ЗОШ №1 Галина Селіщева.
Книжками усе не обмежилось. Через письменника освітяни познайомились з ініціативою БУР — Будуємо Україну разом. Представники приїхали до Миронівського, оглянули бібліотеку та вирішили ремонтувати.
Влітку 2020-го команда БУРівців вже була у Миронівському. Охочих допомогти прифронтовій школі виявилось так багато, що працювали навіть не одна, а дві команди — кожна по тижню. Усі будматеріали також купили активісти та ті, хто їх підтримує.
“Навіть з Ужгорода були люди, з усієї України. Уявіть собі, у багатьох від слів “прифронтова зона” очі круглі — бо трохи страшно. А тут стільки людей відгукнулися”, — каже заступниця директора.
Приїхали кілька фахівців, які займаються ремонтними роботами, та більшість студентів. За умовами БУРу, місцеві також мають не сидіти, склавши руки. Допомогти погодилась шкільна команда “Джури”. Тим паче з “ремонтниками” виявились ледве не однолітками.
“Такі молоденькі хлопці приїхали, з танцями, гітарами. Я на них подивилася спершу та подумала — Господи, що ж вони зроблять, це ж вчорашні школярі, мабуть, доведеться після них доробляти. У перший день вони в цій фарбі повимазувались, пісень співали”, — усміхається Галина Селіщева.
Та “вчорашні школяри” зробили в бібліотеці повноцінний ремонт: замінили електропроводку, вирівняли та пофарбували стіни, постелили лінолеум, поклеїли шпалери, зробили натяжну стелю. І навіть із місцевою молоддю намалювали мурал на пляжі. Ще один миронівські школярі хочуть зробити наступного літа.
“Це був такий знак для жителів селища — ви можете самі щось зробити, покращити світ навколо. До них молодь тягнулася. Вони запалювали своїм ентузіазмом”, — розповідає освітянка.
У вересні ремонт завершили, але повноцінне відкриття все відкладали — спочатку через карантин, потім багато людей хворіли. Паралельно Фонд Сергія Жадана продовжував привозити книги, закупили комп’ютерну техніку для бібліотеки. І ось відкриття вирішили все ж відзначити 17 грудня (письменник саме був на Донбасі), але багато людей не збирали через обмеження.
“Розумієте, ми відчуваємо, що ми не самотні. Ми відчуваємо турботу. Це так важливо. Ось діти з львів’янами подружилися, спілкуються, переписуються. Жадан мені вчора сказав: навіть дорослі іноді вважають, що тут самі сепаратисти. Ми будемо старатись це змінити, бо кругом живуть українці”, — ділиться заступниця директора.
Найближчим часом друзі школи пообіцяли привезти книги для старшокласників.
“Ми товаришуємо з Миронівською школою не перший рік, тож для нас відкриття бібліотечного центра — невеличке спільне свято. Тепер будемо заповнювати полиці новими книжками, оскільки більшість видань у бібліотеці — 60-70-х років. Українські школярі мають право на книжкові новинки”, — написав Сергій Жадан на своїй сторінці у Фейсбуці.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
