“Відсутність зору — не перешкода”: незряча масажистка з Костянтинівки — про те, як допомагає людям в евакуації (ФОТО)
Оксана Лобода з Костянтинівки не бачить з дитинства, та це не завадило їй знайти хорошу роботу. Вона професійна масажистка, до якої в її рідному місті вишикувались черги. Та через відкриту війну жінці довелось евакуюватися. Влітку вона виїхала на Волинь, і за цей час у неї вже з’явилися нові клієнти. Оксана розповіла, чому обрала цю професію, як знаходить клієнтів і про що мріє в евакуації.
“Я вирішила: найкраще мені підійде професія масажиста”
Проблеми із зором в Оксани почалися ще в дитинстві — з п’яти років вона стала погано бачити, а в тринадцять повністю осліпла. Однак це не завадило їй закінчити звичайну загальноосвітню школу.
“Батьки не хотіли віддавати мене в інтернат для слабозорих та сліпих. Тож до 6 класу я ходила до школи. А коли повністю осліпла, додому до мене приходили вчителі. Так я закінчила 11 класів”, — розповідає Оксана.
В дитинстві вона мріяла стати вихователькою або вчителькою. Ці плани довелося полишити, але нинішня професія Оксани теж пов’язана з допомогою іншим. Зараз жінка — професійна масажистка.
“Відсутність зору для масажиста не є перешкодою. Важливо мати хороше тактильне відчуття, тобто відчувати все на дотик. З втратою зору руки у мене стали більш чутливі. Тому я вирішила: понад усе мені підійде професія масажиста”, — пояснює вона.
Оксана вступила до Київського міжнародного медучилища, де щороку набирали групу слабозорих і незрячих студентів та готували майбутніх масажистів. Дівчину не лякало велике місто. До Києва її привозили батьки, а там завжди поруч були подружки.
“У гуртожитку в одній кімнаті нас було шестеро. Так сталося, що серед них тільки я була сліпа, всі інші — слабозорі. Тому дівчата завжди ходили зі мною на навчання, в магазин — всюди, куди було потрібно”, — згадує Оксана.
Коли дівчина приїжджала на канікули додому, практику масажу відпрацьовувала на рідних. А вони й не проти, каже Оксана, — їм подобалося. Так пролетіли три роки.
“Краще залишитися без роботи, ніж без дочки”
Після медучилища Оксана влаштувалася до реабілітаційного центру для дітей з ДЦП у Новоазовську — робила лікувальні масажі, займалася з дітьми фізкультурою.
“Мені доводилося працювати з дітьми віком від чотирьох з половиною місяців до 12 років. Скажу чесно, працювати з ними важко — не фізично, а морально. Діти можуть і вкусити, і вдарити. Набагато легше працювати з дорослими”, — зізнається масажистка.
Через пів року Оксані довелося залишити роботу.
“На той час у мене вже була донька, яка жила з батьками в Костянтинівці. Забрати її в Новоазовськ я не мала змоги. Тож вирішила кинути роботу. Адже неправильно, коли діти живуть окремо від батьків. І я ризикнула — краще залишитися без роботи, ніж без дочки”, — говорить жінка.
Вдома Оксана намагалася знайти роботу, але всюди відмовляли. Казали: немає місць.
“Може боялися, що я незряча. А можливо причина в тому, що в державній поліклініці немає спеціально облаштованого масажного кабінету. А в приватну може б мене і взяли, але таких кабінетів у місті дуже мало”, — припускає жінка.
“Торкаючись, я відчуваю вади хребта й бачу проблеми з нирками”
Після марних пошуків Оксана вирішила працювати сама на себе. Одного разу вона зробила масаж знайомому, і йому сподобалося. Він розповів про масажистку знайомим — і “сарафанне радіо” спрацювало.
“У мене з’явилися клієнти. Я приймала по 5-6 чоловік за день. Придбала масажний стіл та всі необхідні речі для масажу. Але до людей, які не могли самостійно виходити з дому — в основному це були літні люди та люди після інсульту — я їздила сама. Крім масажу проводила ще й лікувальну фізкультуру”, — говорить масажистка.
Оксана працює з дорослими, і з дітьми, вірніше — з їхніми м’язами. Робить лікувальні та профілактичні масажі. А також антицелюлітний, медовий, косметичний та спортивний. Завдяки чутливим рукам вона легко визначає проблемні зони на тілі людини.
“Торкаючись, я відчуваю затвердіння, припухлість, викривлення хребта, нерівне розташування лопаток та інші порушення в організмі. Бачу, які є у людини проблеми з нирками. Траплялися навіть такі ситуації, коли до мене приходили люди з хворим серцем, а насправді це був звичайний остеохондроз. Після курсу лікувального масажу вони забували про свій “серцевий” біль”, — розповідає масажистка.
Вона стверджує: її руки — це інструмент, і щоб він працював бездоганно, треба давати йому відпочинок.
“Зняти напругу з рук допомагає десятихвилинний масаж. Щоправда, самотужки його робити незручно. Тож інколи прошу чоловіка розім’яти мені руки. Трохи навчила його, так, чисто для себе”, — каже жінка.
В евакуації у масажистки з’явились нові клієнти
Окрім відпочинку, рукам масажиста необхідна постійна практика, зазначає Оксана. Якщо він довго не працює — швидко губить свої навички й силу. На щастя, період безробіття після евакуації до Ковеля був недовгим.
“Перед тим як виїхати з Костянтинівки, я працювала до останнього дня. В середині липня в місті було ще спокійно. Я їхала до мами та доньок, які евакуювалися на Волинь ще в лютому. По приїзду днів 20 була без роботи. А потім все пішло за знайомою схемою: мамина знайома зробила у мене масаж, розповіла іншим — і все закрутилося”, — каже Оксана.
У Ковелі вона знову купила масажний стіл та інші необхідні речі. За понад пів року у неї з’явилися нові клієнти серед переселенців і місцевих. Зараз жінка приймає по 2-3 людини за день.
“Чоловік з десять я вже вилікувала. Нові клієнти масажем задоволені. Серед них і переселенці з Харкова, які водили до мене маленького сина. У нього були проблеми з п’ятами. Після курсу лікувального масажу їх вдалося вирівняти. Зараз у хлопчика все добре. До Харкова родина повернулася зі здоровою дитиною”, — тішиться Оксана.
Про професійну масажистку дізналися й у ковельському “клубі незламності” для переселенців. Жінку попросили провести майстерклас для учасників, і вона радо погодилась. Каже, готова й далі проводити такі уроки.
“Люди не звертають на себе уваги, тому й починаються проблеми”
Професійний досвід дозволяє жінці зробити висновок: люди не розуміють сенсу профілактичного масажу. Як у Костянтинівці, так і в Ковелі до неї звертаються в основному за лікувальним масажем, а лиш потім починають робити профілактичний. Насправді має бути навпаки.
“Якщо робити профілактичний масаж раз на один чи два тижні, не буде потреби звертатися за лікувальним. Однак люди у більшості випадків не звертають на себе уваги, тому і виникають у них проблеми. В основному вони пов’язані зі спиною і шиєю — сколіоз, остеохондроз та інші хвороби”, — пояснює Оксана.
Профілактичний та лікувальний масаж можна проводити і дорослим, і дітям, каже вона.
“Різниця в тому, що дитячий масаж роблять тим, кому ще не виповнилося 14 років. Під час його проведення потрібно керувати своєю силою: на дорослій людині її збільшувати, а на маленькій дитині вона практично не потрібна”, — пояснює масажистка.
Оксана зізнається: свою справу вона дуже любить. Їй подобається допомагати людям зберігати здоров’я або повертати. Зараз жінка мріє знайти роботу в масажному кабінеті будь-якої клініки. Саме там вона зможе прийняти в рази більше людей, ніж вдома, та допомагати їм.
* * *
Нагадаємо, незадовго до відкритої війни в Україні Вільне радіо випустило матеріал про бахмутянина Віталія Кривошея, який бачить світ на 1%. На витягнутій руці він міг перелічити пальці, а от на власній долоні ледве рахував решту з магазину. Однак майже без зору Віталій зміг виховати двох дітей та онуку, а також завоювати кілька нагород на міжнародних спортивних змаганнях.
Читайте також:
8Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
