Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в колонці міжнародному виданню спрогнозував перехід війни до фази “позиційного” протистояння, а також перерахував, що необхідно для вирішення цієї проблеми.
Про це генерал розповів для The Economist. Вільне радіо наводить основні тези з матеріалу.
Напередодні зимової кампанії 2023-2024 року війна в Україні переходить у нову фазу, яка становить небезпеку для України, пояснив військовий.
“… Зараз війна переходить на новий етап: те, що ми, військові, називаємо “позиційною” війною статичних та виснажливих боїв, як у Першій світовій війні, на відміну від “маневрової” війни руху та швидкості. Це піде на користь Росії, адже дозволить їй відновити свою військову міць, що зрештою буде загрожувати як ЗСУ, так і Україні загалом”, – заявив генерал.
За словами Валерія Залужного, для виходу з такого загрозливого становища Україні недостатньо базової допомоги боєприпасами та ракетами. Вони все ще потрібні для продовження спротиву, але вихід з пастки “позиційної” війни лежить через отримання ключових військових можливостей та технологій.
Повітряну силу генерал називає найважливішим аспектом виходу з “позиційної” війни. Контроль над небом необхідний для масштабних операцій на землі. На початку великої війни Україна мала лиш близько 40 придатних для використання літаків. І хоч військово-повітряні сили Росії і понесли значні втрати за час повномасштабного вторгнення, вони все ще зберігають значну перевагу над українськими та продовжують створювати нові ударні ескадрильї. Ця перевага ускладнює просування ЗСУ вперед, зазначив Валерій Залужний.
Генерал пише, що масштабніше та креативніше використання українських дронів також допоможе перехопити ініціативу в повітрі. Йдеться про масовані удари для перевантаження російської ППО, використання дронів-мисливців для знешкодження дронів окупантів, використання фальшивих цілей для російських плануючих бомб.
Другим пріоритетом для ЗСУ, як стверджує Залужний, є посилення радіоелектронної боротьби, в якій Росія досі зберігає значну перевагу. За останнє десятиліття країна-агресор модернізувала власні сили РЕБ, створивши 60 нових типів техніки. Україна цьому питанню уваги приділяла менше: на початок повномасштабної війни 65% української техніки РЕБ були виготовлені ще за радянських часів.
“Ми вже створили багато власних систем електронного захисту, які можуть запобігти глушінню. Але нам також потрібен більший доступ до радіоелектронної розвідки від наших союзників, включно з даними від засобів, які збирають розвідувальні сигнали, і розширені виробничі лінії для наших систем РЕБ в Україні і за кордоном. Нам потрібно вдосконалюватись у веденні радіоелектронної боротьби з наших безпілотників у ширшому діапазоні радіочастотного спектра, уникаючи при цьому випадкового придушення наших власних безпілотників”, — заявив Валерій Залужний
Третім завданням Валерій Залужний називає продовження контрбатарейної боротьби, тобто знищення артилерії росіян. Стверджує, що ЗСУ почали успішну роботу в цьому напрямку одразу ж після отримання артилерійських установок західного зразку, однак високоточне озброєння з GPS-наведенням втрачає свою ефективність через посилення російської РЕБ. Також Росія посилила власну контрбатарейну боротьбу, більшою мірою завдяки дронам-камікадзе типу “Ланцет”, а також збільшенню виробництва власних високоточних снарядів.
“Незважаючи на зневажливу думку деяких військових аналітиків, ми не можемо применшувати ефективність російських озброєнь і розвідки в цьому відношенні. Поки що нам вдалося досягти паритету з Росією за рахунок меншої кількості більш точних вогневих засобів. Але це не може тривати довго. Нам потрібно розбудовувати наші локальні GPS-поля, використовуючи наземні антени, а не лише супутники, щоб зробити наші високоточні снаряди більш точними в умовах російського глушіння. Нам потрібно ширше використовувати безпілотники-камікадзе для ураження російської артилерії. І нам потрібно, щоб наші партнери надсилали нам краще артилерійське розвідувальне обладнання, яке може визначати місцезнаходження російських гармат”, — зазначив Головнокомандувач.
Четвертим фактором успіху Залужний назвав посилення можливостей до розмінування. На початку війни Україна мала застаріле та обмежене обладнання для розмінування, а поставки союзників такої техніки виявились недостатніми для знешкодження російських мінних полів, що подекуди простягаються на 20 км. Крім того, Росія зберігає можливість дистанційно поповнювати вже розміновані ділянки.
“Відповідь – у технологіях. Нам потрібні радарні датчики, які використовують невидимі імпульси світла для виявлення мін у землі, і системи димової завіси для приховування діяльності наших підрозділів з розмінування. Ми можемо використовувати реактивні двигуни від списаних літаків, водомети або касетні боєприпаси для подолання мінних загороджень без заглиблення в землю. Нові типи тунельних екскаваторів, такі як робот, що використовує плазмові пальники для буріння тунелів, також можуть допомогти”, — підкреслив Валерій Залужний
“Моїм п’ятим і останнім пріоритетом є нарощування наших резервів. Росія не змогла скористатися своєю значною перевагою в людських ресурсах, оскільки Владімір Путін побоюється, що загальна мобілізація може спричинити політичну кризу, а також тому, що Росія не може підготувати і спорядити достатню кількість людей. Однак наші можливості тренувати резерви на власній території також обмежені. Ми не можемо легко заміняти солдатів, яких відправляють на фронт. Більше того, Росія може завдати удару по навчальних центрах. І в нашому законодавстві є прогалини, які дозволяють громадянам ухилятися від виконання своїх обов’язків”, — підкреслив Валерій Залужний
За словами Головнокомандувача, Україна намагається вирішити проблеми мобілізації шляхом створення єдиного реєстру військовозобов’язаних та розширенням категорій громадян, які можуть бути мобілізовані. Також впроваджується практика “бойового стажування”, коли нещодавно мобілізованих та навчених військових направляють у досвідчені фронтові підрозділи для їхньої підготовки.
Наостанок Валерій Залужний підсумовує, що Росію не можна недооцінювати. Вона понесла великі людські втрати та витратила багато боєприпасів, однак зберігатиме перевагу в бронетехніці, ракетах та боєприпасах протягом значного часу:
“Позиційна війна – це тривала війна, яка несе величезні ризики для українських збройних сил та держави. Якщо Україна хоче вирватися з цієї пастки, нам знадобляться всі ці речі: перевага в повітрі, значно покращені засоби радіоелектронної боротьби та контрбатарейної боротьби, нові технології розмінування та здатність мобілізувати і тренувати більше резервів. Ми також повинні зосередитись на сучасному командуванні і управлінні (так ми зможемо візуалізувати поле бою ефективніше, ніж Росія, і приймати рішення швидше), і на раціоналізації нашої логістики, водночас підриваючи російську ракетами більшої дальності. Нові, інноваційні підходи, можуть перетворити цю “позиційну” війну на “маневрову”.