Чим радянське мислення схоже на вірус, навіщо Росія знову взялася за план “Новоросія” та коли свобода слова може стати небезпечною – розповів бахмутянам один з авторів закону про декомунізацію.
Історик, народний депутат Володимир В’ятрович приїхав на Донбас із круглим столом “Порядок денний: деколонізація” та публічною розмовою. Її основні пункти – як зупинити російську пропаганду, звільнити владу від проросійських посадовців, а інформаційний простір – від російських фейків. Яким має бути майбутнє українського Сходу і як це майбутнє наблизити.
.Для довідки:Володимир В’ятрович народився у Львові 43 роки тому. Кандидат історичних наук, дослідник історії визвольного руху, громадський діяч. У 2008-2010 роках очолював архів СБУ. А на посаді голови Українського інституту національної пам’яті (2014-2019 роки) доклав великих зусиль до процесу декомунізації України. Депутат Верховної Ради України від Європейської солідарності
На зустріч у Бахмутський краєзнавчий музей прийшли десятки містян. От про що йшлося.
Теза 1: Декомунізація — це не лише про позбавлення від радянських ідеологічних назв та пам’ятників. Це й переосмислення власної історії, зокрема до 1917 року.
“Перетворення Донецького краю на промисловий центр відбувалося задовго до більшовиків! Тому важливо згадувати, що Донецьк був Юзівкою, і на честь кого була та Юзівка. Сподіваюсь, що ми найближчим часом повернемо назву “Нью-Йорк” одному з населених пунктів Донеччини (який нині зветься Новгородське). Це показує, наскільки цей край був відкритий для світу задовго до 1917 року! І не треба нам байок про те, що “якби не радянська влада, були б ви всі відсталі, на деревах сиділи, не знали б ніякої індустріалізації — це дурня і брехня”, — каже Володимир В’ятрович.
Історик зазначає: аби збудувати в Україні промислові гіганти, радянська влада використовувала рабську силу та не рахувалася з людськими втратами.
“Для будування такого, як ДніпроГЕС, потрібна була робота сотень тисяч в’язнів; там купа людей загинула при будівництві. А з іншого боку океану мали греблю Гувера. Можливо було збудувати за гроші, за бажання людей створити щось велике. Абсолютно не обов’язково було, створюючи щось велике, платити життям мільйонів людей! Це був більшовицький підхід”, — стверджує історик.
Теза 2: Росія використала свою брехливу імперську концепцію “Новоросії” проти України, аби виправдати агресію на Донбасі.
“Коли нам починають говорити, що Одеса з’явилася завдяки Катерині II, кількасот років історії Одеси просто відсікається. Коли те саме говорять про Маріуполь та про цілий південь України (ніби там було абсолютно порожньо до моменту появи там Російської імперії) – неправда! На цих територіях існували українські поселення, ще південніше — кримсько-татарські поселення, існували міста. І це не невинні самозакохані історичні міфи. Ця брехня використовується для виправдання теперішньої агресії: “Там нічого не було до появи Російської імперії, значить та територія наша! Це Новоросія, яку ми маємо забрати назад”, — розповідає Володимир В’ятрович.
Теза 3: Україна не провела люстрацію у 1991-му і поплатилася за це у 2014-му. Історія може повторитися й після деокупації Донбасу та Криму, якщо не розробити чітких критеріїв такої люстрації.
“В Україні агенти комуністичних спецслужб залишились після 1991-го при владних повноваженнях та продовжували працювати не на КДБ, а вже на ФСБ. Людина найвищого ешелону політики — Володимир Литвин — в інтерв’ю не встидалася говорити, що “так, з 1980-х років я був завербований та працював як агент КДБ”. А потім чому ми дивуємося, що коли ця людина опинилася на посаді голови Верховної Ради, так завзято захищала “Харківські угоди”? Завдяки яким фактично відбулася окупація Криму”, — каже політик.
Люстрація знадобиться й після деокупації тимчасово непідконтрольних територій. Якщо ж не розробити чітких критеріїв щодо колаборантів в ОРДЛО та Криму, історія може повторитись.
“Ми не маємо права “всіх гамузом” оголосити колаборантами, зрадниками. Потрібен диференційований підхід до цієї колаборації: з ким ми готові співпрацювати й чому, а з ким не готові? Де є ті “червоні лінії”, перетин яких означає: людина вже не має права претендувати на якісь посади в державі Україна, працювати в освіті, в бібліотеці… Це надзвичайно важливо робити вже. Ми мусимо мати якісь готові рецепти, адже так само “вікно можливостей” буде не безкінечним”, — зазначає нардеп “Європейської солідарності”.
Він нагадав, що у Верховній Раді вже зареєстровані 2 перші законопроєкти про колабораціонізм — від “ЄС” та “Слуги народу”.
“Якщо не проговорити, що в них, це може спричинити нову хвилю протистоянь та привести до формату, вигідному Росії (тому що будуть якісь “вендети”, бажання помститися)”, — пояснює важливість обговорювати ці законопроєкти вже зараз співавтор одного з них.
Теза 4: Держава має право себе захистити та не допустити зловживання свободою слова.
На думку В’ятровича, треба сміливіше відстоювати інтереси власної країни у спілкуванні із західними експертами та не соромитись казати: “Вибачте, це наша країна, і це стосується нашої обороноздатності. Ми маємо право взяти на себе таку відповідальність”.
Він зазначив, що позиція Заходу щодо певних питань теж змінюється. Та нагадав, як західні експерти у 2015-2016 роках засуджували публічні дискусії в Україні про обмеження роботи проросійських телеканалів Медведчука.
“Боже ж, який був рейвах! “Та не дай боже, та що ви собі дозволяєте, Петро Олексійович, це обмеження свободи слова! В жодному випадку! Ви зрадите демократичні цінності!” Проходить кілька років, і в мировій демократії чинного президента США Дональда Трампа вирубують з усіх соцмереж! Розуміючи небезпеку (що він через соцмережі може, програвши вибори, мобілізувати своїх прихильників та призвести до соціальних заворушень), – йому просто обрізали ці можливості. Так, це недемократично, це порушення його права на свободу слова. Але держава захищала себе від можливої громадянської війни. Очевидно, що Україна, яка вже у війні, мусить не боятися себе захищати. А українцям, виявляється, не можна було. А насправді треба було”, — проводить аналогії політик.
На думку історика, якщо Україна зазнає поразки у цій війні з Російською Федерацією, про права людини взагалі не йтиметься.
“Про які права людини ми говоримо зараз у РФ чи сусідній, монолітній з Росією Білорусі? Вони відсутні”, — каже Володимир В’ятрович.
Теза 5: Тиск правозахисників та міжнародних експертів іноді призводить до ухвалення законів, які загрожуватимуть нацбезпеці.
Народний депутат розповів про новий закон, який нещодавно ухвалили “під тиском правозахисних організацій”.
“Це нібито правильний закон — про притягнення до відповідальності військових злочинців. Але є конкретика в цьому законопроєкті: статті, які передбачають можливість притягнення до відповідальності військового командира, який знав або — цитую — “міг знати” про вчинення злочину. Це про що? Притягати до відповідальності на 12 років командира, який, на думку обвинувачення, МІГ знати про те, що хтось чинить якийсь злочин?” — питає Володимир В’ятрович.
За його словами, цей закон може знизити мотивацію українських командирів у ЗСУ, які ухвалюватимуть менше рішень самостійно, аби перестрахуватися.
“А правозахисні організації кажуть: “Ні-ні-ні, це наближає Україну до Європи! Це європейський формат”. Вони хочуть, щоб все було “припудрено, красивенько”, загорнуто у цвітасті фантики. Ні! Треба до деталей доводити (у детальному прописуванні норм закону, — ред.), тому що це — життя людини. Це 12 років, можливо, чиєїсь свободи”, — зазначає нардеп.
Теза 6: Аби стримати “руський мир”, треба будувати “український світ”, залучаючи до цього навіть колишніх опонентів. І невтручання в цю роботу — це, по суті, робота на ворога.
“Нам треба робити своє. При цьому залучати до цього якомога більше людей. Ми маємо бути готовими навіть до того, що той, хто попередньо працював проти декомунізації, — якщо він може працювати на нашу ідею — хай! Української незалежності не було б, якби 24 серпня 1991 року заборонили комуністам (які всі ці роки боролися проти Незалежності) натиснути кнопку “за”. Їм дали натиснути цю кнопку, і Незалежність стала можливою. Дуже часто такі люди роблять більше задля власної реабілітації”, — каже нардеп.
Теза 7: “Совок” самовідтворюється як вірус, і якщо його не стримувати, він захоплює й молоді покоління
“У нас тривалий час була концепція “дайте цим (радянським, — ред.) людям спокійно померти, давайте не будемо рухати, це їхнє минуле…” Очевидно, що ніхто не збирається перевиховувати цих старших людей, які виховані на совєцьких цінностях. Проблема не в тому, що вони є носіями того. Проблема в тому, що вони це передають, і що завдяки мовчазній згоді суспільства вони (прихильники радянської ідеології, — ред.) самовідтворюються”, — каже Володимир В’ятрович.
Найяскравіші приклади цього, на його думку, можна побачити в Російській Федерації.
“Там вже ростуть сталіністи віком 18-20 років. Тобто, ті люди, які абсолютно не пам’ятали СРСР, вони є носіями совєцьких цінностей. В країні, яка, зупинивши раптом процеси стихійної декомунізації початку 1990-х, почала масову реабілітацію всього совєцького. І подавала це під таким соусом, що “це ж повага до старших”. І просто сподіватися, що зміняться покоління і “відійде совок”, марно”, — каже історик.
Теза 8: Основа оборони — це армія та культура.
На думку політика, за відсутності ядерної зброї в українців залишається два способи як захистити країну.
“Це армія (і треба всіляко її розвивати та підтримувати) та культура. Українці мають відчути свою різність від Росії та готовність відстояти цю різність. Саме на цій базі ми можемо мобілізувати українців на оборону”, — зазначає Володимир В’ятрович.
Він згадує радянсько-фінську війну.
“Фінни мали що захищати. Радянський Союз міг закидати їх шапками, трупами й так далі. Але вони зрозуміли, що це буде надто дорого, що цей шматок землі буде того не вартий. Те ж саме росіяни мають зрозуміти щодо України”, — каже історик.
Теза 9: Навіть якщо Росія “дійде до Львова”, вона не завоює Україну.
На думку політика, Росія може “зрівняти Україну з землею”, своєю армією та ядерною зброєю.
“Вони можуть нас завоювати, увірватися, дійти до Львова, ліквідувати. Але вони мають розуміти, що війна на цьому не закінчиться, а тільки почнеться. Що українці мають досвід партизанської війни. Що якщо українці не зламалися зсередини, то будуть боротися, і утримати цю територію буде неможливо”, — застерігає В’ятрович.
Та згадує український опір проти радянської окупації в середині 20 століття.
“Совєцький Союз обламав свої зуби об невеличку частину західної України в 1940-50-ті роки. Величезні ресурси були туди кинуті, щоб придушити той повстанський рух. Але коли наприкінці 1980-х років послабилась ця влада, знов це все почалось. Тому Росія має зрозуміти: українці не поступляться та будуть захищати”, — каже Володимир В’ятрович.
Теза 10: Все, що нас об’єднує з Росією, буде використано Росією проти нас.
Це, на думку нардепа, стосується навіть родинних зв’язків.
“Подивіться долю Романа Сущенка. Журналіст “Укрінформу” поїхав до родичів у Москву. І це закінчилось арештом і кількома роками перебування (у російській в’язниці, — ред.) Росія використає все, що нас єднає, щоб посилити себе та ослабити нас. Тому наша задача — підсилювати те, що вирізняє нас від них. І рано чи пізно росіянам стане зрозуміло, що “краще туди не лізти”, — зазначає політик.
Нагадаємо, нещодавно Бахмутський краєзнавчий музей відвідав з лекцією про зачистку українського руху на Донеччині історик зі Слов’янська Сашко Добровольський.
Читайте також: