Підтримайте Вільне Радіо
Доки за Покровськ тривають бої, його жителі присвячують рідному місту поезію. Згадують, яким було довоєнне місто, благають його триматися, моляться за захисників. Публікуємо рядки, в яких переселенці з Покровська діляться своїми почуттями до дому.
Відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Покровської міської ради видав онлайн-книгу історії та літератури про рідне місто. До збірки увійшли поезія і проза, краєзнавчі дослідження, образотворче мистецтво, фотографії, авторські пісні та відеопрезентації — роботи учасників літературно-мистецького конкурсу “Покровськ — столиця мого серця”.
Вільне Радіо публікує добірку віршів з видання.
На початок 2026-го головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що українські війська продовжують утримувати позиції в північній частині Покровська. Окупанти намагаються збільшувати тиск та шукати можливості для просування.
Колись палав Покровськ вогнями,
Весь в сяйві ламп та ліхтарів,
Зірки світились над копрами,
Чумацький шлях вгорі згорів.
Шахтарське місто не вгавало,
Вугілля стало «на-гора»,
Навчалося і працювало,
І шанувало Кобзаря.
Тепер від жалю серце плаче –
Горить, палає знов Покровськ!
Вогнем ненависті та злості
Прекрасне місто зайнялось.
Як погорільці, покровчани
В безхатьках опинились вмить…
Немає мудрих поміж нами
Криваву бійню зупинить.
Ніна Полухіна, Покровськ
У рідному місті вибухи й дим.
Важко прощатись буде із ним.
Палають школи, рвуться мости,
І розумієш: наступний ти.
Місто найкраще, любе всім нам
Зі смертю лишається сам на сам
Хто я для нього: зрадник чи боягуз,
Що у страху своєму загруз?
Стану скарбничим його див і красот,
Всіх перемог, мрій і чеснот,
У своїй пам’яті все збережу,
Дітям і внукам колись розкажу.
Може, й не знає Покровськ мій того,
Що він столиця серця мого!
Кіра Гайдук, Кривий Ріг (Родинська ЗОШ №8, Донецька область)
Душа на уламки. Думки, як в тумані…
Дивлюсь на світлини, що манять з екрану.
Дивлюсь в телефон, де на фото з тобою,
Ми разом жили та не знали про горе.
Мій рідний Покровськ, ти мій батько-хрещений,
Блукаю у снах по алеях зелених,
Квітучі каштани, в трояндах все місто…
Вернутись б до тебе, писати б начисто
Сторінки нової глави про життя.
На жаль, у минуле нема вороття!
Війна увірвалась в шахтарськеє місто.
Брудна та безжалісна — сила нечиста.
У люті та міці своїй не вагайся.
Незламний Покровськ, я благаю: “Тримайся!”
Олена Голузинець, Дніпро, (ЗОШ №12, 8-А клас, м. Покровськ, Донецька область)
Шукаю з ким би перемовитись хоч словом,
Рідня на відстані, я в повній самоті.
А друзі по світу роз’їхались раптово,
Лише по вайберу їх чую голоси.
По телефону чую — така радість!
Що всі живі, хоча в чужім краю…
Яка ж гірка прийшла до мене старість,
За мій Покровськ я плачу та молю.
Молюся щиро та благаю Матір Божу:
“Спаси солдатів, та в бою допоможи.
Вгамуй рашистську армію ворожу,
Та нашу землю від навали збережи”.
Навколішки люди в руїнах,
(бо церкви розбомбили, там одні хрести),
Дай сили православній Україні,
Благають: “Боже, нас почуй та захисти!”
Надія Останіна, Київ
Все більше військових,
Все менше цивільних,
І проміжок часу спливає повільно
Між виєм сирени і вибухом влучним,
І вже посміхатися якось не зручно…
Не зручно радіти, сміятися дзвінко,
Бо люди втрачають життя і домівки…
І десь у повітрі зависла напруга,
Під серцем ховається смуток і туга,
І проміжок часу спливає повільно,
Все більше військових,
Все менше цивільних…
Надія Житниченко, Покровськ
Нагадаємо, рідні письменника Богдана Слющинського та оператора Віктора Дєдова з Маріуполя видали книгу з їхніми творами “Обірваних рядків змовкаюча струна”. Життя обох авторів обірвалось у 2022 році під час бомбардувань Маріуполя.
Також Вільне Радіо розповідало про збірку творів маріупольської письменниці Наталі Харакоз “Новели Азовського узбережжя”, яку рідні видали видали після смерті авторки у заблокованому росіянами Маріуполі.