Встановив у місті пам’ятник Захарченку й керував евакуацією бахмутян: досьє на “мера” Шахтарська Олександра Шатова

Бізнесмен із Шахтарська, який мав магазин навіть на Київщині, прихильник першого ватажка т.з. “ДНР” Олександра Захарченка та людина, яка прийняла у своєму місті тисячі примусово евакуйованих із Бахмута, Соледара та сіл району, — усе це про Олександра Шатова. Він уже сім років очолює своє рідне місто в окупації та за цей час не раз фігурував у скандалах і зазнавав критики місцевих.

Журналісти Вільного Радіо зібрали найповніше досьє на поплічника окупантів, якого на підконтрольній території заочно засудили з конфіскацією майна.

Якщо вас цікавить лише окремий розділ досьє — натисніть на потрібний пункт, і ви відразу перейдете до відповідної інформації. Також ви можете скористатися функцією пошуку у браузері, аби знайти потрібний розділ за ключовими словами:

• як Олександр Шатов започаткував свій бізнес і де працював до цього;
• що Шатов робив, коли у Шахтарськ прийшли загарбники, і як очолив окуповане місто;
• у чому “мера” Шахтарська звинувачували проросійські активісти;
• кого “мер” Шахтарська звинувачував у безробітті в місті;
• яку участь брав Шатов в примусовій евакуації жителів Соледара та Бахмута до Шахтарська;
• як Олександр Шатов став керівником “Шахтарського муніципального округу” вже за російським законодавством;
• що місцеві говорять про ситуацію в Шахтарську;
• за що жителі Шахтарська та району критикують т.з. “мера”;
• який вирок винесли Шатову українські судді за співпрацю з окупантами;
• що відомо про родину Олександра Шатова;
• які в Шатова є машини, нерухомість та бізнес.

Олександр Шатов почав працювати на шахті з 19 років, а згодом став розвивати власний бізнес

Олександр — українець, якому на момент написання матеріалу 50 років. Він народився 11 вересня 1975 року в Шахтарську і все життя прожив у цьому місті.

Свій трудовий шлях Олександр почав у 1994 році, коли йому було 19 років. Спочатку був гірником підземного очисного забою на шахті. Потім перейшов на підприємство, де працював заступником начальника комерційного відділу. Згодом став інженером комерційного відділу вже іншого підприємства, а ще пізніше — директором підприємства “Україна – К”.

Вищу освіту Шатов здобув уже в дорослому віці. У 2007 році він закінчив магістратуру за фахом “маркетинг” у Донецькому національному університеті.

Паралельно Шатов почав розвивати свій бізнес: щонайменше до 2014 року він був власником будівельного магазину та спортивного клубу. Детальніше про це читайте нижче у розділі про майно та бізнес псевдопосадовця.

Окрім підприємництва, Олександр Шатов брав участь у місцевій політиці. На сайті Центральної виборчої комісії є дані, що з 5 травня 2010 року він як місцевий підприємець і вже член забороненої в Україні “Партії регіонів” став депутатом Шахтарської міської ради.

“Я до 2014 року був депутатом міської ради одного скликання. Я був народжений у Радянському Союзі, бачив його розвал і починаючи з 1990-х років було дуже багато обіцянок людям… І люди втомилися від обіцянок. Вони хочуть вчинків”, — заявляв Шатов.

У 2014 році Олександр Шатов підтримав “ДНР”, а бійців ЗСУ назвав “фашистами”

Після початку війни на сході України Шатов підтримав квазіутворення на тимчасово окупованій частині Донеччини. Свої політичні погляди він озвучив в інтерв’ю.

“Коли ми були багатонаціональною країною — ми були сильними, і в нас була “броня”. А коли в 1990-х нас стали дробити — все пішло по швах. Слава Богу, що ми прокинулися, в нас з’явився лідер, який повів за собою (має на увазі першого ватажка т.з. “ДНР” Олександра Захарченка, — ред.)”, — ділився чоловік.

Про бої на сході Україні він пізніше казав так:

“Українська армія поводилася так само як фашисти у 1941–1943 роках. Ставлення до людей, ставлення до територій — максимально зруйнувати, максимально завдати шкоди інфраструктурі, щоб ті, хто тут живе, постраждали”.

Зазначимо, бойовики т.з. “ДНР” з самого початку війни у 2014 році били по мирних містах Донецької та Луганської областей. Під удари потрапляло чимало населених пунктів: Горлівка, Волноваха, Маріуполь, Бахмут, Краматорськ, Слов’янськ та інші. Здебільшого окупанти били по мирних містах з артилерії. Зокрема, є задокументовані випадки використання “блукаючих мінометів”, які загарбники встановлювали на вантажівки, аби стріляти з них прямо з вулиць міст.

Недовго — з 16 березня до 31 серпня 2015 року — Шатов працював “заступником голови адміністрації міста Шахтарськ”.

У мережі збереглося відео від 2015 року, на якому він уже як представник окупаційної влади коментував ситуацію в Шахтарському районі.

Чим він був зайнятий у наступні чотири роки після звільнення — невідомо. Втім, відкриті джерела свідчать, що щонайменше з червня 2018 року Шатов очолював сепаратистську громадську організацію “Донецька республіка”.

Знову в інформаційному просторі Олександр Шатов з’явився 19 січня 2019 року, коли ватажок т.з. “ДНР” Денис Пушилін призначив його керувати окупованим Шахтарськом. Відтоді він уже не залишався поза увагою медіа.

Обкрадає місцевих і має зв’язки з СБУ: в чому жителі Шахтарська звинувачували свого “мера”

Напередодні повномасштабного вторгнення жителі Шахтарська опублікували кілька звинувачень на адресу “мера”. Так, у серпні 2020 року проросійський активіст заявив, що Шатов став “зрадником”, бо нібито мав зв’язки із СБУ та бізнес на підконтрольній українському уряду території (ці звинувачення не були безпідставними — підтвердження цьому є нижче в розділі про майно псевдопосадовця).

Автор звинувачень також стверджував, що про ці обставини дізналися в “Міністерстві державної безпеки ДНР”, але Шатов начебто зміг відкупитися від підозр. Сума буцімто була настільки великою, що він віддав усі заощадження родини, які накопичив за кілька років, поки очолював окуповане місто. За версією активіста, через це “мер” згодом став активніше красти бюджетні кошти, щоб компенсувати витрати. Однак незалежних підтверджень цим заявам журналісти не знайшли.

“Така ситуація призвела до того, що в Шахтарську практично припинилися роботи з відновлення житлового фонду та об’єктів соціальної сфери, місто поступово перетворюється на величезне звалище з розбитими дорогами, зруйнованими комунальними мережами та жахливою екологічною ситуацією”, — писав житель Шахтарська Іван.

Тим часом Шатов як т.з. “секретар” руху “Донецька республіка” у 2021 році продовжував проводити прийоми громадян та нагороджував місцевих жителів фейковими відзнаками. Це типова практика для окупаційних ватажків. Наприклад, “мер” Докучаєвська Олександр Качанов теж був учасником цього руху і також нагороджував місцевих і видавав їм “партійні квитки”.

Втім, за свідченнями місцевих, справжньої допомоги у громадській організації не надавали. Так, у травні 2021 року жителька Шахтарська розповіла історію дружини російського окупанта, яка після його загибелі залишилася сама з дітьми. Вдова начебто зверталася до громадської організації “Донецька республіка” та благодійного фонду “Рука допомоги”, але на одній із зустрічей Олександр Шатов як очільник незаконної громадської організації нібито заявив, аби дружина загиблого більше не приходила на засідання, адже допомоги тут не отримає.

Наступного місяця жителі Шахтарська виявили, що Шатов нібито володіє магазином будівельних матеріалів у Київській області. Фейковому меру закидали, що він грабує місцевих жителів і “за ці кошти скуповує бізнеси в Україні”.

У серпні того ж року “мера” звинуватили в тому, що він не розв’язує проблеми з боргами перед шахтарями — їм нібито не виплатили близько 30 млн російських рублів (майже 17 млн грн) зарплати. Натомість Шатов нагородив фейкового керівника шахти т.з. “почесним знаком “За заслуги перед містом”, що дехто сприйняв як знущання.

Сам же Шатов про роботу в окупаційній адміністрації казав так:

“Дуже важко, бо я сам місцевий, і відповідальність за ухвалення рішень, особливо з мобілізаційних заходів — це було найважче у моєму житті. Найважче — відповідати за все, від питань територіальної оборони до комунальних”.

Встановив пам’ятник Захарченку, звинуватив у безробітті в Шахтарську українську владу: чим ще відзначився Шатов

Після початку повномасштабного вторгнення Росії, у травні 2022 року в Шахтарську відкрили пам’ятник першому ватажку фейкової республіки Олександру Захарченку.

“Цей пам’ятник став не просто прикрасою, а місцем тяжіння для місцевих. Я вважаю, що це конкретний вчинок жителів Шахтарська у вдячність голові республіки”, — говорив псевдопосадовець в інтерв’ю.

У липні 2022 року у Шахтарська з’явився російський “регіон-шеф”. Ним влада РФ призначила Сахалін. Звідти до окупованого міста — близько 6,6 тисячі кілометрів. Відтоді заступник голови російського уряду Юрій Трутнєв приїжджає до Шахтарська раз на два місяці та контролює роботи в місті. Нібито лише тоді в окупаційної влади з’явилася можливість оновлювати бодай щось у місті — насамперед об’єкти комунальної сфери, школи та дитячі садки.

“Ми таких грошових вливань не бачили ніколи. Звісно, у них (адміністрації Сахаліну, — ред.) були думки «Нащо нам допомагати якомусь Шахтарську, який бозна-де, коли в нас у самих дуже суворий клімат і багато чого не зроблено?» Але коли ми познайомились, вони побачили, як тут захищають державу військові, ми обмінялись досвідом культурно та спортивно, і після такої інтеграції всі ці непорозуміння пішли на 25-й план”, — говорив Шатов в інтерв’ю.

У тому, що місто має занедбаний стан, він звинувачував “незалежну Україну”, яка, за його словами, “нічого не інвестувала у місто”.

“В Україні свідомо робили все, щоб поховати вугільну промисловість. Замість того щоб шукати шляхи розвитку цієї галузі, вони тікали від проблеми. Це все світова еліта і корпорації, яким треба, щоб тут була випалена земля і не було людей”, — заявляв Олександр.

Коли президент країни-агресорки Володимир Путін заявив, що “приєднав” до складу Росії частину українських територій (і підписав внутрішні документи про це), Шатова внесли в російські бази як представника влади в окупації. Це сталося 30 листопада 2022 року, а фейкову адміністрацію Шахтарська перереєстрували за російськими законами через рік — 23 листопада 2023 року.

“Я мав честь бути запрошеним до президента та бути у Георгіївській залі [у Кремлі], і коли я був там присутній, в мене склалося враження, що ми все це узаконили на паперах. Але в душі ми відчували цю підтримку усі 10 років. Адже, якби не підтримка людей з Росії та Білорусі, цього могло б і не бути”, — казав фейковий мер в інтерв’ю.

Олександр Шатов сприяв примусовій евакуації жителів Соледара та Бахмута до Шахтарська

Коли під час повномасштабного вторгнення розгорнулися бої за Соледар, росіяни почали вивозити місцевих жителів до Шахтарська.

“Місто Шахтарськ наразі працює з Артемівським (Бахмутським, — ред.) районом, щоб якнайшвидше повернути жителів Артемівського району до нормального життя. За перші чотири дні до нас приїхало близько 80 людей. Як тільки люди сюди прибувають, із ними починають працювати усі наші соціальні служби, в тому числі пенсійний фонд”, — пояснював Шатов 12 січня 2023 року.

Точна кількість людей, яких вивезли із Соледара до Шахтарська, невідома. Остання цифра, яку озвучив т.з. “мер” — близько 250 людей.

Коли міські бої в Соледарі закінчилися, окупанти зосередилися на Бахмуті. Уже в лютому 2023 року Шатов звітував, що з околиць міста до Шахтарська вивезли близько двох сотень місцевих.

Пізніше, поки тривали бої за місто, окупанти вивозили в Шахтарськ усе більше бахмутян. Журналісти Вільного Радіо зібрали повний перелік жителів Бахмута, яких примусово евакуювали.

Загалом, як казав Шатов, із Бахмута, Соледара та навколишніх сіл евакуювали до Шахтарська близько 4,5 тисячі людей. Місто окупанти використовували як “розподільчий центр”, де новоприбулим начебто надавали першу допомогу, а потім вивозили в інші окуповані населені пункти Донеччини або в Росію.

Починаючи з кінця травня 2023 року “мер” Шахтарська оголосив, що окупований Бахмут віднесли до зони відповідальності Шахтарського району, розташованого приблизно за 70 кілометрів від міста. Відтоді окупаційна адміністрація Шатова мала нести відповідальність за утримання зруйнованого міста. Тоді ж він казав, що Часів Яр та Сіверськ після окупації нібито теж перейдуть до відповідальності Шахтарського району.

Втім, у лютому 2025 року окупаційна влада т.з. “ДНР” провела реформу незаконного територіального устрою і забрала у Шахтарська відповідальність за Бахмут, Соледар та десяток сіл навколо, створивши самоназваний “Артемівський муніципальний округ”.

Як Олександр Шатов став керівником “Шахтарського муніципального округу” за російським законодавством

31 березня 2023 року окупаційна влада фейкової республіки ухвалила “закон” “Про утворення на території Донецької народної республіки міських округів та муніципальних округів”. Так Шахтарськ став адміністративним центром однойменного “муніципального округу”.

Через три місяці, 15 червня 2023 року, центральна виборча комісія Російської Федерації ухвалила постанову про призначення місцевих виборів у “ДНР”.

На той момент Шатов, уже будучи “головою адміністрації Шахтарська”, добровільно висунув свою кандидатуру на ту ж посаду, але вже за оновленою російською юрисдикцією.

Під час підготовки до “виборів” він активно закликав місцевих брати участь у незаконному голосуванні та підтримував активістів “Єдиної Росії”.

28 вересня 2023 року самоназвані депутати “Шахтарської муніципальної ради” проголосували за фейкового очільника “Шахтарського муніципального округу Донецької народної республіки”. Шатов тоді набрав 19 голосів, а його конкурент Денис Комаров — 1 голос.

Нині Олександр Шатов має такі обов’язки:

• організовує роботу місцевої адміністрації та забезпечує виконання російських законів;
• підписує, видає та оприлюднює нормативні акти окупантів;
• бере участь у роботі т.з. “муніципальної ради” та оголошує нові засідання;
• подає проєкти бюджету, стратегії розвитку та структури адміністрації окупованого міста;
• призначає і звільняє фейкових посадовців, керівників підприємств та установ;
• встановлює податки, керує майном і фінансами округу;
• затверджує структуру та штат підконтрольної Кремлю адміністрації;
• відповідає за цивільну оборону й захист жителів під час надзвичайних ситуацій;
• створює незаконні комісії та контролює їхню діяльність;
• представляє фейкову адміністрацію в судах;
• ухвалює рішення щодо містобудування, землекористування та забудови.

Термін його роботи на цій “посаді” — п’ять років, тобто до 28 вересня 2028 року.

Точно невідомо, коли, але у тому ж 2023 році Шатов став членом російської правлячої партії “Єдиної Росія” і очолив її відділення у Шахтарську. Підтвердження того, що він є членом цієї партії, є на сайті самої “Єдиної Росії”.

Відтоді він регулярно фігурує в новинах як “секретар Шахтарського відділення Єдиної Росії” та видає партквитки місцевим.

Що місцеві говорять про стан Шахтарська і району за керівництва Олександра Шатова

У липні 2023 року окупований Шахтарськ виграв конкурс на “найкращу комфортну міську середу”. Олександр Шатов із гордістю розповідав про це в інтерв’ю. Переможець тоді отримав від країни-агресорки грант на оновлення одного зі скверів.

Втім, ремонт у сквері не допоміг суттєво покращити ситуацію в “муніципальному окрузі”, свідчать розповіді жителів, з якими поспілкувалося Вільне Радіо.

Одна зі співрозмовниць раніше працювала в органах державної влади та виїхала з Шахтарська у 2014 році. Водночас вона підтримує зв’язок із близькими, які залишаються у місті. З міркувань безпеки ми не називаємо її ім’я та прізвище.

Жінка стверджує, що після окупації Шахтарська місцева комунальна сфера, яка й до цього була не в найкращому стані, почала геть занепадати.

“У Шахтарську й до 2014 року були складнощі з водою — її давали кілька разів на день по годинах. Зараз стало ще сумніше: воду подають лише 2–3 рази на тиждень. Люди змушені робити великі запаси. Якщо говорити про саме місто — парки оновлюють: щороку білять бордюри та фарбують у золотий колір пам’ятник Леніну. Чи можна це назвати революцією благоустрою?” — риторично запитує жінка.

Суттєво погіршилася, за її словами, й ситуація з роботою.

“Шахти були містотворчими підприємствами міста. [До 2014 року] залишилися лише найпотужніші — шахта «Глибока» у Шахтарську та шахта «Прогрес» у сусідньому Торезі (нині Чистяковому, — ред.). Обидві входили до складу державного підприємства «Шахтарськантрацит». У 2014 році адміністративна будівля підприємства згоріла через влучання снаряда. Її так і не відновили. Зараз навіть шахта «Глибока» перебуває у процесі реорганізації та ліквідації”, — пояснює співрозмовниця.

Через закриття шахт місцеві шукають роботу на шахтах у сусідніх містах або покидають Шахтарськ. У самому ж місті працюють лише бюджетні установи окупаційної влади, освітні заклади, магазини та об’єкти сфери послуг.

Співрозмовниця додає, що новий територіальний устрій шкодить усьому новоутвореному “округу”.

“Раніше центром об’єднання був Шахтарськ, до якого входили лише сусідні села. Зараз вони поєднали більше населених пунктів у т.з. «муніципальний округ», і я бачу в цьому негативний момент. Представництво сільського населення у владі окупантів фактично відсутнє — вплив має лише міська влада та установи міста”, — говорить колишня жителька міста.

Ще одна співрозмовниця Вільного Радіо до 2014 року жила у селищі Садове Шахтарського району. Олександр Шатов не лише керує ним, а й має там власність (детальніше про це розповідаємо нижче).

“У нашому селищі була птахофабрика, поряд із якою проходила гарна дорога, оновлена до «Євро-2012». Зараз вона вся перерита й у ямах, бо нею активно їздять танки та інша російська військова техніка, а про дороги більше ніхто не дбає. Птахофабрику «віджали», туди було влучання, а потім відкрили значно меншу, яка, як я чула, спочатку належала Олександру Захарченку. Багато місцевих підприємств закрилися. Тому більшість продуктів у магазинах — російського виробництва, і навіть ті, хто досі там живе, кажуть, що українські продукти були смачнішими”, — ділиться жінка.

Як і в Шахтарську, у селищі стабільно працюють лише школа та інші заклади окупаційної влади.

За словами співрозмовниці, одним із елементів повсякденного життя у місті стали постійні вибухи.

“Вони (представники окупаційної влади, — ред.) проводять там різні випробування. Тому вибухи чути постійно, і місцеві вже звикли: якщо звук із Донецька — варто хвилюватися, а якщо з боку Росії — всі спокійні, бо це полігон. Загалом місто давно перебуває у глибокому тилу, тому там доволі спокійно”, — говорить жінка.

Найбільше ж її хвилює житло, яке залишилося в окупації.

“Мені якось сусідка телефонувала і попереджала, що проводять перепис населення, і треба приїхати та переоформити житло. Але я не збираюсь туди їхати і вже попрощалася з оселею. У Шахтарську та інших селах району вже шукають “безгосподарське житло”. Передусім це роблять ті, хто поклав око на чиєсь житло і повідомляє в окупаційні органи”, — пояснює жінка.

Зазначимо, в Шахтарську, як і по іншій тимчасово окупованій частині Донеччини, влада загарбників відбирає житло у місцевих. Це називають “безгосподарським житлом”, і у червні 2026 року Шатов відзвітував, що вже п’ять сотень квартир у місті передали у “певні органи”.

“Загалом ми виявили вже близько тисячі квартир, які мають ознаки безгосподарських. Це покинуте житло, де навіть вікна-двері не забиті, а також закриті, але за які десятиліттями не платять за комунальні послуги. Це навантаження на ЖКГ. Якщо [власники житла] не з’явилися [в суді] — ми забираємо [житло] у муніципальну власність. Таке житло ми передаємо у Мінздрав, МВС, ще Мінспорту цікавляться ними, і міністр культури теж говорив, що хотів би такі квартири для своїх працівників”, — говорив Олександр.

За що жителі міста та району критикують свого “мера”

Про самого “мера” Олександра Шатова місцеві не люблять говорити.

“Він був звичайним підприємцем із будівельним магазином, а потім зробив «кар’єру». Усі розуміють, що його просто поставили, але говорити про це ніхто не хоче і не долучається до громадського життя, бо питання політики там тісно пов’язані з військовою тематикою. Я від них чую таке: «А що ми вирішуємо? Ми нічого не вирішуємо. То яка нам різниця, кого призначили? Ми раніше (за української влади, — ред.) обирали — розвитку не було, і зараз його немає»”, — переказує колишня мешканка міста.

Аби доповнити картину, ми звернулися до жителів Шахтарська в місцевих чатах і запитали, як вони оцінюють життя в місті. Думки розділилися: поки одні раділи, що в місті встановлюють нові ліхтарі, працюють спортзали та російські маркетплейси, інші писали, що жителі не мають доступу до води й бензину, а ціни дорівнюють московським.

Додатково ми проаналізували чати окупованого міста в соцмережах. Місцеві критикують Шатова за такі речі:

• відсутність помітних результатів роботи та “одні привітання та покладання квітів”;
• нехтування безпекою місцевих: коли окупаційні ватажки забороняли проводити масові заходи, Шатов усе одно їх влаштовував;
• зруйновані дороги та ями, які ніхто не засипає, а також окремі ділянки доріг, де навіть “пішки можна вбитися”;
• “показуха” під час заходів та нібито присвоєння дотаційних грошей;
• неякісний хліб з місцевого заводу, зайві предмети у ньому та періодична його відсутність у магазинах;
• несправедливе нарахування завищених тарифів на опалення;
• непрозорі вибори, “де все вирішують за людей, а влада себе дискредитувала”;
• проблеми з водою: іноді її давали на 15 хвилин;
• постріли посеред міста та відсутність реакції “правоохоронців”;
• корупція у “державних установах”;
• регулярні проблеми з електропостачанням на певних адресах та неможливість додзвонитися до комунальників;
• нечасте вивезення сміття та проблема безпритульних собак, які розтягують непотріб вулицями;
• відсутність снігоприбиральної техніки взимку;
• неякісна чистка доріг комунальниками;
• нібито брехня про “випробування на полігоні”, якими окупанти приховують удари по місту.

В одному з інтерв’ю Шатов казав, що не сприймає критику на свою адресу в мережі:

“Я сам не реагую і всім своїм колегам забороняю доносити мені ці меседжі. Тому що це нас відволікає від роботи. Це працюють спецслужби з метою поширювати хаос та розпалити вогнище. Я реагую тільки на звернення наших жителів на особистих зустрічах”.

За що судили Олександра Шатова на підконтрольній території та скільки років тюрми йому загрожує

Олександр Шатов фігурує у двох кримінальних справах. Першу почали розслідувати щонайменше у 2019 році, і на момент написання матеріалу документів у цій справі у відкритому доступі немає. Із відкритих джерел вдалося лише дізнатися, що 16 січня 2019 року слідчі СБУ оголосили Олександра в розшук.

З повістки відомо, що Шатова викликали до суду 22 лютого 2021 року за статтею про фінансування дій, вчинених із метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. За цією статтею йому загрожувало до семи років тюрми з конфіскацією майна та забороною працювати на певних посадах протягом двох років.

У Донецькій обласній прокуратурі на запит журналістів Вільного Радіо уточнили, що цю справу передали до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, але вироку в ній ще немає.

Вже після початку повномасштабного вторгнення українські правоохоронці розпочали ще одне розслідування стосовно Шатова, але вже за статтею про колабораційну діяльність.

Перші ухвали Жовтневого районного суду Дніпра з’явилися у липні 2024 року. Кілька разів Шатова викликали до СБУ або суду, але той жодного разу не з’явився, навіть у дистанційному форматі.

Український суд врахував, що підозрюваний переховується на тимчасово окупованій території, не з’являється на засідання, і можливості примусово доставити його до суду наразі немає. Тому розслідування дозволили проводити без участі фігуранта.

Під час судових засідань адвокат, якого Шатову призначила держава, не раз наголошував, що зібраних слідчими доказів недостатньо, щоб визнати Олександра винним, а твердження, що він добровільно обійняв незаконну посаду, теж не доведені, адже окупанти могли змусити його працювати на них силою.

Втім, суд вирішив, що наданих правоохоронцями доказів достатньо для ухвалення обвинувального вердикту. Серед них — публічна заява Шатова після його призначення незаконним “мером”, у якій він дякував за довіру, а також публікації про прийом громадян, опубліковані ним від імені окупаційної влади. На момент написання матеріалу в телеграм-каналі Шатова було 350 повідомлень, у яких фігурувала фраза “Провел прием граждан”.

Крім цього, він вітає місцевих з російськими державними святами та проголошує гасла у дусі “Ми — громадяни Росії”. Також Шатов час від часу звітує про відправку українських дітей до Росії для “відпочинку”.

Зазначимо, це не всі докази, які розглядали по суті.

Враховуючи надані дані, суддя встановив:

“Доводи захисника щодо недостатності доказів для доведення вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає необґрунтованими”.

14 липня 2025 року Олександрівський районний суд Запоріжжя виніс заочний вирок Олександру Шатову. Його визнали винним за частиною 5 статті про колабораційну діяльність і засудили до 10 років позбавлення волі із забороною обіймати певні посади протягом 13 років. Також суд підтвердив арешт майна Шатова, обмеження щодо якого запровадили ще у 2024 році.

Втім, призначений державою адвокат не змирився з вироком та подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду. Захисник просив скасувати вирок і арешт майна та виправдати Шатова або призначити нове засідання для розгляду цієї справи.

Колегія судів розглянула всі надані документи й вирішила залишити в силі вирок, адже фактів, які б спростували надані прокурором докази, захисник надати не зміг.

Що відомо про родину фейкового мера Шахтарська

На відміну від своїх “колег”, про яких журналісти Вільного Радіо вже готували досьє (повний перелік дивіться наприкінці статті), Олександр Шатов приховує особисте життя. Попри те, що в нього є сторінки в заборонених в Україні “Вконтакте”, “Однокласниках” та телеграмі — усі вони присвячені виключно роботі, і навіть архівних родинних фотографій у відкритому доступі немає.

У власній біографії, яку Шатов написав для сайту окупаційної адміністрації міста, він вказав, що одружений та має трьох доньок. Однак у мережі немає жодних згадок про його родину. Про сім’ю Олександр не говорить і під час інтерв’ю — здебільшого обмежується робочими питаннями.

Водночас у відкритих джерелах є щонайменше одна згадка про дружину псевдопосадовця. Так, проросійський активіст стверджував, що жінку на ім’я Наталя нібито змусили пройти поліграф через підозри у зв’язках із СБУ. На підтвердження своїх слів він опублікував фотографію, на якій, за його твердженням, вона проходить перевірку в російських спецслужбах.

Серед друзів Шатова у забороненій в Україні соцмережі “Вконтакте” ми виявили його доньку Мирославу. У списку її друзів є користувачка на ім’я Наталя, схожа на жінку з опублікованого вище фото. Згідно з даними профілю, вона народилася 4 серпня 1974 року — на рік раніше за Олександра Шатова.

Сама Мирослава Шатова не публікує у мережі навіть свої фотографії. Вона, ймовірно, наймолодша з доньок, адже народилася 8 серпня 2010 року.

У списку друзів обох користувачок ми знайшли інших доньок Шатова. Одну з них звати Ярослава, вона народилася 6 вересня 2006 року. Її сторінка теж закрила, але можна побачити фото профілю. У дівчини є ще одна сторінка, де залишилися тільки її дитячі фотографії.

Третя донька — Владислава. Вона найстарша — народилася 2 грудня 2001 року. Її актуальної сторінки в соцмережах знайти не вдалося — є лише видалена сторінка.

Про батьків фейкового мера відомо, що його матір звати Тетяна Шатова (дівоче прізвище Фурсенко). Жінка народилася 13 жовтня 1956 року. Вона має сторінку в соцмережі “Вконтакте”, але фотографій та іншої інформації там немає.

Батько Олександра Василь Шатов народився 26 березня 1953 року. Він помер 13 січня 2011 року.

Які в Олександра Шатова є машини, нерухомість та бізнес

За даними українських правоохоронців, чоловік мав зареєстроване місце проживання у Шахтарську на вулиці Сумській, будинок 17. Споруда розташована на західних околицях приватного сектору міста поряд із кладовищем, школою-інтернатом та будинком для дітей з інвалідністю.

Крім цього, за даними бази Scanbe, чоловік із такими самими прізвищем, ім’ям та по батькові володіє:

• частиною права власності на орендовану земельну ділянку площею 0,057 гектара, яку орендували до 2058 року. Вона розташована у селі Іванків Бориспільського району Київської області. За даними Державного земельного кадастру, ця земля орендована під магазин;
• ⅓ права власності на магазин, розташований на орендованій ділянці в тому ж селі за адресою: вулиця Центральна, будинок 3-Б. За даними Google Earth, за цією адресою розташований магазин будівельних матеріалів “МастерОК”;

• приватним будинком у селищі Молодецькому на південних околицях Шахтарська за адресою: вулиця Квіткова, будинок 15. Нерухомість розташована на земельній ділянці площею 334,3 м², сам будинок має площу 117,9 м². На момент оформлення права власності у 2007 році його ціна становила 160 573 грн;

• ще одним будинком у Шахтарському районі за адресою: селище Садове, вулиця Первомайська, будинок №5. Це цегляна будівля площею 363 м², розташована на земельній ділянці площею 568,8 м². За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, це не житлова споруда, а дитячий садок “Золотий ключик”;

Зазначимо, за даними інформаційної системи управління освітою Донецької області, за цією адресою також розташована Садівська загальноосвітня школа І-III ступенів.

• частиною двоповерхового будинку в Шахтарську по вулиці Театральній, 8 загальною площею 566,6 м². За даними реєстру прав власності на нерухоме майно, Шатов має 9/30 права власності на цю споруду. Коли чоловік оформлював покупку споруди, він зазначив, що у 2006 році його частка коштувала понад 73 тисяч грн;

• третиною права власності на будинок №1 по вулиці Крупської у Шахтарську. Це споруда площею 1164,7 м². Свою третину будинку Шатов викупив у 2009 році. За цією адресою розташований місцевий автовокзал.

Щодо машин у власності “мера” Шахтарська є дані лише від українських правоохоронців: за матеріалами справи, суд заочно наклав арешт на легковий автомобіль Шатова — “Москвич-403” 1964 року випуску.

Чоловік також був і залишається підприємцем. Так, за даними реєстру фізосіб-підприємців, Олександр Шатов вів бізнес-діяльність із 2005 року. Станом на липень 2026 року він юридично продовжує вважатися в Україні ФОПом — цю діяльність він так і не закрив. Він зазначав, що веде торгівлю продуктами, деревиною, будівельними матеріалами та електротоварами.

Шатов фігурує як засновник двох компаній за українською юрисдикцією:

• шахтарська дитяча організація “Клуб боксу та кікбоксингу “Рось” за адресою: Шахтарськ, вулиця Толстого, будинок 20. Клуб продовжував працювати й в окупації з 2015 року, але у 2022 році, за даними з російських джерел, цю організацію закрили. Пізніше клуб запрацював за новою адресою: Шахтарськ, провулок Філатова, 1. Після переоформлення Шатов більше не фігурує у російських реєстрах як засновник цього клубу;

• товариство з обмеженою відповідальністю “Хорс Безпека”, яке займається приватною охороною об’єктів. Компанія зареєстрована за адресою: місто Шахтарськ, вулиця Суворова, будинок 14. Шатов не єдиний її власник — він має третину розміру капіталу. Співзасновниками фірми вказані Артур Вєтохін із Шахтарська та Михайло Сафонов із селища Зачатівка Шахтарського району. За російською юрисдикцією фірму перереєстрували 29 листопада 2023 року, але після цього Шатов припинив фігурувати серед її засновників.

Раніше журналісти Вільного Радіо публікували досьє про інших представників окупаційної адміністрації т.з. “ДНР”. Ви можете ознайомитися з біографіями:

• ватажка т.з. “ДНР” Дениса Пушиліна,
• “мера” Донецька Олексія Кулемзіна,
• очільника Єнакієвого Ігоря Мартинова,
• “мера” Горлівки Івана Приходька,
• “мера” окупованого Докучаєвська Олександра Качанова.