Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
В умовах браку підтримки та зростання окупаційної пропаганди регіональні медіа лишаються одним із небагатьох джерел, які розповідають про мешканців окупованих територій, що чинять тихий опір. Ці люди опинилися на ТОТ подекуди не за власним вибором і не можуть підтримати медіа матеріально, не наражаючись на небезпеку. Тому видання, які висвітлюють життя під окупацією, закликають українців діяти за принципом “Заплати за сусіда” — підтримувати медіа замість тих, хто поки не може зробити це сам.
Про це йшлося під час дискусії “За залізною завісою: як пробитися через інформаційну ізоляцію до людей на ТОТ” на 10-му ювілейному “Фестивалі думок”, організованому благодійною організацією “СхідСОС”. На заході Вільне Радіо представляла його шеф-редакторка Анна Сердюк.
“Якщо людина вирішила: “Я буду чинити спротив”, якщо моя реакція: “бий, а не біжи”, і я хочу про це заявити, то демотивує, якщо мене в цьому не підтримують… У кожного з медіа, яке тут сидить, є можливість його підтримати. Є мерч, є донати.
Ми всі бігаємо і кажемо: якщо ви вважаєте, що це важливо, будь ласка, підтримайте нас. Так, ці донати ніколи не покриють роботу редакції, але вони дозволять сказати донорам: дивіться, у нас 50 людей, які в нас вірять, ми не зможемо реалізувати без вашої грантової допомоги те, у що вони вірять, і бути їхнім голосом.
Якщо ви вважаєте, що голос окупації має звучати, заплатіть за них, заплатіть за цього сусіда, який не може заплатити українським медіа, які будуть писати про окупацію. Бо, як ми бачимо, це може закінчитись погано, коли гроші переказують в Україну… У кожного з медіа є спільнота, і ми зараз її всі як скажені розвиваємо. І кажемо: будь ласка, покажіть, що вам це треба. Бо якщо ми потрібні, і нам є сенс битися за це не самим, і є сенс існувати цьому медіа, то нам треба підтвердити, що у нас хоча б є люди за нами, а не тільки ми собі придумали, що це важлива тема”, — зазначила Анна Сердюк.
Відповідаючи на запитання, як редакції показують аудиторії, що серед мешканців окупованих територій є не лише пасивні спостерігачі, редакторка “Реальної Газети” Олена Фєтісова пояснила, що важливо описувати у подробицях умови життя, в яких змушені існувати люди в окупації.
“Ми намагаємося систематизувати ті наративи, які вливають в душі людям на окупованій території…Ми намагаємося пояснювати цими наративами, пояснювати людям на підконтрольній території, що людина на ТОТ не може бути вільною навіть ментально. Що обов’язково ця пропаганда є скрізь: щоб на роботі, якщо вони бюджетники, її поженуть голосувати на виборах, якщо це школяр — то обов’язково будуть якісь там якісь “уроки традиційних цінностей”.
Або аж випустили нові підручники з краєзнавства спеціально для Донбасу. Якось полистайте, подивіться, там є кілька матеріалів. Ми, зокрема, випускали, розбирали ці підручники — там жесть.
Студентів, буває, поженуть на якийсь флешмоб розмахувати російським прапором. І ти не можеш уникнути цього. Ти не можеш уникнути паспортизації, бо якщо в тебе немає російського паспорта, то твою дитину не візьмуть лікувати в лікарню.
Потрібно далі пояснювати, що ти не можеш жити там, не взаємодіючи з цією окупаційною машиною”, — зазначила Олена Фєтісова.
Вона уточнила, що з іншого боку тиску на людей в окупації — складність переїзду на підконтрольну територію. Йдеться про “фільтрацію” російськими прикордонниками, ціни на оренду житла на вільній території та ризики під час спроби повернутися.
“Я наведу приклад матеріалу. У нас 1 червня був матеріал “Вибач нічого особистого, я тебе здам”. Яка ціна голосу в окупації? Це реальний приклад історії, яку ми записували. Жінка розповідала про діалог зі своєю знайомою. У “Фейсбуці” цей допис розлетівся на нормально сотень тисяч охоплення, бо чомусь для людей це було неочевидно. Це було вже після історії з “Жовтою стрічкою”.
Окремо ми пробуємо говорити про те, які умови виїзду, які умови отримання довідок. І поки ти це все пояснюєш, але є один момент: щоб ви це прочитали, особливо на сайті, треба зайти на цей сайт, зайти в розділ окупації або загуглити щось про окупацію, щоб ви це побачили.
Чому це розійшлося в Фейсбуці? Тому що там була яскрава цитата, і потім якимось чином частина аудиторії відкрила для себе новий світ — що виявляється, ось така ціна вибору України в окупації. Мало просто подумати і вирішити, треба ще собі цілий перелік всього написати. І, зокрема, там текст базується на вироках — на прикладі того, що за спротив судять, на прикладі того, як багато всього треба зробити”, — додала Анна Сердюк.
Олена Фєтісова уточнила, що окремим викликом для медіа є донесення інформацію про окуповані території людям, які перебувають у своїй “інформаційній бульбашці”. Розв’язання цієї проблеми вимагає залученості аудиторії — подекуди навіть “вподобайка” та коментар можуть допомогти матеріалу стати популярним та досягти свого читача.
“А це хороше питання — як донести це до читача. Ви сюди прийшли, ви мотивовані, ви послухали все це, ви там комусь переказали. Але щоб людина почула, вона має хотіти слухати. Так само в мене немає відповіді на питання, що робити, щоб держава якось звернула увагу на це і якось сприяла цьому. Здається, що тема настільки табуйована, що жоден політик не хоче її торкатися.
І це все дуже сумно. І з цим ми боремося матеріалами й публікаціями про ситуацію на окупованій території. І просто лайками — думаю, всі тут можуть: як бачиш матеріал про окупацію, лайкни, рука не відсохне. В “Тік-Тоці”, в “Ютубі”, на “Фейсбуці” — поширювати ці публікації. Там є алгоритми. Якщо людина коментує, можна плюсиками коментувати, смайликами коментувати. І все підвищується в алгоритмах видачі. І так воно може вирватися за межі нашої бульбашки”, — зазначила Олена Фєтісова.
Нагадаємо, Міністерство освіти і науки України не бачить підстав переглядати вимогу, за якою вступники з ТОТ мають додатково доводити факт проживання там — скан окупаційних документів чи селфі з такою символікою. Посадовці стверджують, що ця вимога не створила додаткових ризиків, а навпаки — допомогла залучити більше вступників.