Вже понад два місяці як держава пообіцяла механізм компенсації для фермерів за розмінування своїх сільськогосподарських полів. Але аграрії досі чекають — коли ж цей механізм запрацює. А він не працює, бо його досі не реалізували технічно. Поговоримо про те, як зерно перетворюється на забезпечення ЗСУ та як переламується ставлення людей до держави, коли вона щось обіцяє, а потім місяцями “годує сніданками”.
Цей матеріал є блогом. Думки та ставлення до деяких речей у тексті можуть не збігатися з редакційною позицією Вільного радіо.
З березня 2024 року в Україні почали компенсувати 80% витрат на розмінування полів. Тобто фермерам пропонують подавати заявки на розмінування й від загальної вартості робіт сплачувати тільки 20% — інше бере на себе держава.
Однак насправді минуло понад два місяці з оголошення цієї програми, а компенсувати нічого так й не почали. Посадовці досі не мають технічної можливості подавати заявки на компенсацію через державний аграрний реєстр. Найцікавіше, що на це вже виділили гроші — 3 мільярди гривень, але вони просто лежать та чекають на заявки.
Чому так відбувається не можуть пояснити навіть посадовці з ДонОВА, які просували цю програму в інфопросторі. Вільне радіо писало про таку можливість в очікуванні, що це допоможе фермерам Донеччини. Але так ми приходимо до відповідальності державних посадовців вищого рівня. Для чого голосувати та приймати постанови Кабміну, спиняючись на пів шляху, залишаючи фермерів без механізму, завдяки якому це працюватиме? Залишимо це питання відкритим для тих, хто піклується про рейтинги.
З впевненістю можна сказати, що через такі моменти очікування від держави, як від опори — знижуються. Це призводить до меншої довіри до влади з боку фермерів не тільки Донеччини, а й всієї країни. Просто уявіть собі ситуацію, коли ваш керівник оголошує:
— Всі отримають зарплату, всі документи вже підписані.
Минає місяць, два місяці, але ніякої зарплати немає. Коли ви питаєте про гроші, вам кажуть про технічні складнощі. Якою буде ваша реакція? Чи захочете ви мати справу з таким роботодавцем?
Крім затягування з обіцяним є інші проблеми. На прикладі фермера Олександра Склярова є розуміння нестачі інформування агропідприємців про те, як вони можуть отримати допомогу та документи.
Фермер зі Святогірської громади скаржився, що коли викликає ДСНС для розмінування його полів — вони не залишають ніяких папірців про виконану роботу. Однак потім ми поговорили з представниками ДСНС, які пояснили, що документ отримати може кожен і для цього треба окремо звернутись в управління, яке надасть звіт про виконану роботу щодо розмінування. Отже інформації бракує, раз випитують та пояснюють це журналісти, а не влада.
Однак, важко уявити скільки фермерів просто опускають руки, бо не знають до кого звернутись по допомогу у розв’язані навіть таких простих питань. Звісно, можна звинуватити фермерів, що вони не цікавляться. Однак для чого тоді існують комунікаційні кампанії ДСНС, ДонОДА та інших структур?
Розберімось, чому ж в умовах страшної та великої війни варто піклуватись про фермерів. Звісно, є очевидні асоціативні ряди: “хто ж буде годувати нас?”
Хоча відомо, що Україна має плодовиту землю, яка здатна годувати далеко не тільки українців.
Колишній вже міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко у лютому 2022 року говорив, що за підсумками 2021 року частка сільського господарства у загальному ВВП України була 10%.
Дані Мінфіна свідчать про те, що ВВП країни у тому році сягало 5,4 трильйона гривень. Відповідно агровиробники принесли країні 545 мільярдів гривень. Уявімо, скільки з цього виходило податків?
Важливість українського зерна стала зрозуміла більшій кількості людей в світі, коли на початку відкритого вторгнення росіян на міжнародному рівні низька країн підтримали “Зернову угоду”. Тоді була загроза голоду для деяких африканських країн, які у своєму кліматі вкрай залежні від України та Росії.
Для довідки:Зернова угода — домовленість між ООН, Туреччиною, Україною і РФ про морський коридор у Чорному морі для вивезення українського зерна.
Після двох років повномасштабної війни українські аграрії постачали 10% світового експорту пшениці — а це валюта, адже фермери відправляють зерно, а назад отримують долари, євро, що дуже необхідні для підтримки курсу гривні. Держава отримує податки від аграріїв і у підсумку ми маємо вкрай важливу валюту на закупівлю зброї для ЗСУ. Тому дуже важливо розміновувати сільгоспугіддя, які знаходяться у відносному тилу. Це важкий процес, але ми вже зараз маємо думати, про доходи, колись підтримка міжнародних партнерів може закінчитись. А через руйнування підприємств російськими дикунами — агросектор може бути одним зі стовпів економіки.
Ми поговорили про те, що робить держава для допомоги фермерам. Однак поговоривши з представниками цього бізнесу ми переконались, що якщо технічну можливість колись й реалізують — через високу вартість розмінування на це підуть не всі. Навіть з компенсацією 80% вартості за розмінування полів зазвичай дешевше відправити у поле своїх працівників.
Виглядає це так: декілька працівників йдуть на відстані 2-3 метри один від одного та шукають “сюрпризи” від росіян металошукачами. Коли знаходять якісь серйозні ракети — викликають саперів ДСНС.
Проте будуть фермери, які погодяться заплатити частину грошей та замовити послуги з розмінування.
В нинішніх умовах навіть з охочими процес розмінування в Донецькій області йде повільно і затягнеться на десятиліття. Крім того, фермери, які розміновують власноруч, — турбуються про якість обстеження та не поспішають. Ніхто не хоче потім втратити комбайн або працівника через міну, яку випадково пропустили. Тому, якщо за 2-3 місяці обстежили та засіяли поля, а потім туди знову прилетіла касетна ракета та розкидала міни (а таке буває), — це біда та ще один удар під дих аграріїв.
Тому керівники агропідприємств просять пільги на податки на землю, а не допомогу з розмінування. Адже не слід забувати у якому стані агропідприємства Донеччини опинилися через повномасштабну війну. Окрім замінованості, є проблема руйнування будівель підприємств, нестача працівників та бюрократичні складнощі з оформлення пільг на податки замінованих полів.
Досвід показує, що складнощі розв’язуються посадовцями довго та не рідко потребують уваги від журналістів. Хочеться, щоб бачення ситуації між держслужбовцями та фермерами вирівнялась завдяки кращій комунікації та відповідальному ставленню до роботи. Не хочеться чути від фермерів сміх, коли держава анонсує чергову державну програму по допомозі аграріям. Щоб цього не було — слід своєчасно реалізовувати обіцяне та більше слухати самих фермерів. Адже потребують вони часто не те, що пропонує держава.
Замість підсумку залишимо звернення від фермера з Донеччини, який вже два роки розміновує поля своїми силами:
— “Дайте нам встати на ноги, відновитись та вийти на нормальні обсяги роботи”.
Ще більше на цю тему пропоную почитати тут.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
