Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Конституція України гарантує внутрішньо переміщеним людям право на житло, соціальний захист, власність та рівність. Однак на практиці переселенці роками чекають на житло, втрачають виплати через формальні вимоги, а для частини власників нерухомості на тимчасово окупованих територіях досі немає доступного механізму компенсації.
Про проблеми, з якими найчастіше звертаються ВПО у 2026 році, журналісти Вільного Радіо поговорили з адвокаційником БФ “Схід SOS” Ярославом Таранцем. Він також розповів, як ситуація змінилася від початку повномасштабної війни та що робити переселенцям, якщо вони вважають свої права порушеними.
У 2022 році багато проблем переселенців виникали через те, що державна система не була готова до такого масштабу переміщення населення. Тоді люди не могли вчасно стати на облік, отримати документи, медичну допомогу чи влаштувати дітей до закладів освіти.
“У 2022 році порушення були переважно наслідком організаційної неспроможності держави в умовах повномасштабного вторгнення, оскільки люди не могли швидко стати на облік, отримати документи, отримати доступ до медичної допомоги та освіти. Це були порушення через загальний хаос”, — пояснює Ярослав Таранець.
За його словами, у 2026 році ситуація інша. Основні проблеми вже пов’язані не стільки з відсутністю механізмів, скільки з правилами, за якими вони працюють.
“У 2026 році обмеження мають переважно нормативний характер”, — каже адвокаційник.
Для переселенців важливими залишаються право на житло, соціальний захист, рівність та власність.
“Право на житло — стаття 47, право на соціальний захист — стаття 46, рівність — стаття 24, право власності — стаття 41. Щодо майна на тимчасово окупованих територіях механізм компенсації досі не є доступним”, — зазначає він.
Конституція гарантує право на житло, однак для багатьох переселенців це право досі залишається формальним. Один із чинників — відсутність підзаконних актів, без яких неможливо повноцінно запустити нові житлові механізми.
1 липня 2026 року Верховна Рада ухвалила Закон №4924-IX. Він набуде чинності 22 жовтня та передбачає довгострокові інструменти для ВПО, зокрема пільгові кредити, викуп житла та субсидовану оренду.
Однак для роботи цих механізмів Кабмін має затвердити окремі порядки.
Інша проблема — сама система допомоги досі значною мірою розрахована на тимчасове перебування.
“Вся система побудована на категоріях тимчасовості на період воєнного стану. Люди живуть у цій тимчасовості вже п’ятий рік”, — пояснює Таранець.
Навіть коли відповідний механізм існує, його можливості обмежені бюджетом.
“Маємо, звісно, фінансову обумовленість. Право реалізується в межах бюджетних призначень, яких, очевидно, не вистачає”, — додає адвокаційник.
Частину повноважень щодо забезпечення житлом передали громадам. Саме місцеві органи влади формують фонди житла для тимчасового проживання, тому кількість доступних місць та умови поселення відрізняються залежно від громади.
Стаття 47 Конституції України гарантує право на житло. Держава має створювати умови, за яких люди можуть побудувати, придбати або орендувати житло, а для тих, хто потребує соціального захисту, — отримати його безоплатно або за доступну плату.
Водночас, за словами адвоката БФ “Схід SOS” Ярослава Таранця, для ВПО реалізація цього права часто пов’язана з тимчасовим проживанням або квартирним обліком.
“Реалізація цього положення зводиться до розміщення в місцях тимчасового проживання та постановки на квартирний облік, черга на якому вимірюється десятиліттями”, — зазначає адвокаційник.
Окремо законодавство передбачає механізми компенсації за пошкоджене або знищене житло на підконтрольній Україні території. Зокрема, це Закон №2923-IX та програма “єВідновлення”. Для нерухомості на тимчасово окупованих територіях загального механізму компенсації наразі немає.
“Для житла на ТОТ компенсаційного механізму не існує. Замість нього діє вузька програма житлових ваучерів для двох категорій”, — пояснює Таранець.
За його словами, право на відшкодування закріплене законодавством, однак можливість його реалізувати залежить від того, де розташоване житло та чи відповідає людина умовам конкретної програми.
“Право на відшкодування визнане та закріплене, але доступ до нього залежить від того, чи окупована територія”, — додає адвокаційник.
До БФ “Схід SOS”, за словами Ярослава Таранця, переселенці найчастіше звертаються через житлові питання, припинення або відмову у виплатах, проблеми з обліком ВПО та документами. Також просять допомогти з компенсацією за пошкоджене чи знищене житло.
Частина проблем виникає через те, що люди не знають про вимоги державних програм.
“Щодо несподіваного — зазвичай, це незнання норм та вимог держави для участі в компенсаційних механізмах, програмах та отримання статусу”, — каже фахівець.
Зокрема, з 22 жовтня 2026 року зміняться правила для дітей, народжених після переміщення батьків. Вони не отримуватимуть статус ВПО автоматично лише через те, що такий статус має мати або батько. Водночас діти, які вже отримали довідки ВПО, збережуть свій статус.
Зміняться й правила щодо тривалого перебування за кордоном. Підставою для скасування статусу без поважних причин стане перебування за межами України понад 90 днів поспіль або понад 180 днів загалом протягом року.
“Радимо вчасно звертатися до правозахисників для своєчасного отримання консультацій та дотримання строків звернення для оскарження рішень суб’єктів владних повноважень”, — говорить адвокат.
За словами адвокаційника БФ “Схід SOS” Ярослава Таранця, питання житла для переселенців розподілені між кількома державними та місцевими установами.
“Механізм ламається через інституційну розпорошеність політики. Мінсоцполітики та Пенсійний фонд, житлова політика – Мінрозвитку, місця тимчасового проживання та фонди житла – органи місцевого самоврядування тощо”, — каже він.
Таким чином, різні установи відповідають за окремі напрямки — соціальні виплати, житлові програми, місця тимчасового проживання та формування житлового фонду.
“Кожен орган відповідає за свій фрагмент і за результат в цілому не відповідає”, — пояснює Таранець.
Окремо варто враховувати місця тимчасового проживання. Їх створювали для розміщення переселенців, які залишили свої домівки через війну.
Водночас правила проживання передбачають підстави для виселення. Серед них — відсутність людини понад 60 днів без поважної причини, наявність власного житла, подання недостовірних даних або систематичне порушення умов проживання. Після виселення люди не завжди мають можливість перейти до іншого варіанту житла.
“Більшість переселенців не мають можливості переходу до сталого рішення. Фонду житла критично не вистачає”, — зазначає адвокаційник.
Він також звертає увагу на відсутність окремого механізму, який би поєднував тимчасове проживання з можливістю отримати постійне житло.
“Наразі між тимчасовим розміщенням і власним житлом немає проміжного механізму”, — підсумовує співрозмовник.
Окремі проблеми виникають у переселенців під час працевлаштування. Зокрема, неофіційна робота може позбавити людину страхового стажу, лікарняних та інших соціальних гарантій.
Серед тих, хто може бути більш вразливим до таких ситуацій — жінки з дітьми, які проживають у місцях тимчасового проживання, та люди старшого віку.
Оновлені правила проживання також передбачають вимоги, пов’язані з працевлаштуванням.
“Людина опиняється перед вибором між поганою роботою і втратою житла. Це створює можливість для трудової експлуатації, і формально є наслідком державного регулювання”, — зазначає Ярослав Таранець.
Можливість вирішити проблему залежить від того, чи передбачає закон відповідний механізм, чи не минули строки для оскарження та чи має людина необхідні документи.
“Найрезультативніші звернення — ті, де є конкретне рішення органу влади, яке можна оскаржити”, — каже адвокат.
Це може бути відмова у виплаті, взятті на облік ВПО чи квартирний облік, компенсації за пошкоджене житло, відновленні документів або встановленні права власності.
“Якщо є письмова відмова, з нею можна працювати”, — додає він.
Водночас коли закон не передбачає способу вирішення конкретної проблеми, можливості для її оскарження обмежені. Це, зокрема, стосується компенсації за житло на тимчасово окупованих територіях для людей, які не належать до визначених категорій отримувачів житлових ваучерів.
Спочатку варто звернутися до установи, яка ухвалила рішення. Так людина може отримати офіційну відповідь, яку за потреби можна буде оскаржити.
“Цей етап фіксує письмову позицію органу, без якої немає предмета оскарження”, — пояснює Ярослав Таранець.
Після цього можна звернутися до органу вищого рівня, правозахисної організації або до суду. У трудових спорах допомогу надає Державна служба України з питань праці. На місцевому рівні також працюють Ради ВПО при органах місцевого самоврядування та військових адміністраціях.
Ще один варіант — звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Його робота більше стосується системних проблем та впливу на практику, а не швидкого поновлення конкретної виплати.
“Однаково ефективними вони не є. За реальним результатом для конкретної людини найсильніший – суд, за швидкістю – адміністративне оскарження. За впливом на систему – Омбудсман та публічна адвокація”, — підсумовує фахівець.
Щоб мати можливість оскаржити рішення, важливо зберігати документи та отримувати офіційні відповіді від установ.
“Фіксуйте усі звернення у письмовій формі. Усну відмову неможливо оскаржити, оскільки немає предмета оскарження”, — наголошує адвокаційник.
Також варто мати документи, які підтверджують фактичне місце проживання. Це можуть бути договір оренди, квитанції за комунальні послуги або довідка про навчання дитини.
“Збирайте докази фактичного проживання — договір оренди, квитанції про сплату комунальних послуг, довідка про навчання дитини тощо. Це зменшить ймовірність проблем з виплатами”, — пояснює Таранець.
Після 22 жовтня 2026 року зміняться й строки повідомлення про переїзд.
“У випадку переїзду з 22 жовтня 2026 року ви маєте лише 30 днів на повідомлення про зміну фактичного місця проживання”, — зазначає він.
Важливо також стежити за актуальністю даних у Пенсійному фонді.
“Більшість припинень виплат починається з неактуалізованих даних”, — каже Ярослав Таранець.
Окремо варто перевіряти наслідки операцій із нерухомістю. Продаж або дарування житла після 24 лютого 2022 року, а також участь у деяких іпотечних програмах можуть вплинути на можливість отримати житлову допомогу в майбутньому. Перед такими рішеннями фахівець радить проконсультуватися щодо конкретної ситуації.
По правову допомогу краще звертатися одразу після виникнення проблеми, не чекаючи завершення строків оскарження. Водночас гарячі лінії не замінюють офіційного звернення.
“Не покладайтеся на гарячі лінії як на спосіб вирішення питання. Це лише засіб інформування про проблему”, — наголошує співрозмовник.
Якщо однакова проблема виникає у багатьох переселенців, питання можна порушувати колективно через звернення та Ради ВПО.
“Якщо з тією самою проблемою зіткнулися десятки людей, це не індивідуальний випадок, а системна прогалина. Відповідно, працювати з нею треба через колективні звернення та Ради ВПО”, — резюмує адвокаційник БФ “Схід SOS”.
Раніше ми розповідали, як росіяни порушують конституційні права українців в окупації.