Дві столичні мисткині “заземлилися” у Соледарі на тижневу арт-резиденцію та вже презентували свій витвір сучасного мистецтва. На який мистецький задум їх надихнув соляний край, яким вони його побачили, та навіщо привезли червону матерію і штучну кров, дізнавалась журналістка Вільного радіо.
4 лютого в Соледарі стартувала арт-резиденція “Заземлення” платформи культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ. Ідея полягає в тому, що люди мистецтва кидають на тиждень своє звичне середовище, поринають в геть інше, пізнають його та видають якийсь твір.
9 лютого вже є на що подивитися у перших мисткинь — Тетяни Павлюк та Ірени Тищенко. Дівчата займаються сучасним мистецтвом понад рік та приїхали на Донеччину вперше. Із собою захопили камери, флакони штучної крові, ідеї що створити за тиждень та столичні стереотипи про Донбас.
“В оголошенні був прикладений паспорт Соледару. Ми подивилися на цей Новий Карфаген і просто “випали”. Також ми зрозуміли, що вже торкалися у своїх попередніх творах теми цієї резиденції — антропоцену (впливу людини на середовище)”, — кажуть мисткині.
Для підготовки до проєкту консультанти ІЗОЛЯЦІЇ багато розповідали резиденткам про історію та природу Донбасу.
“І що місцеві мешканці про це не в курсі. Тому питання не лише в тому, що люди цим не цікавляться, а й про те, що їм ніхто про це не розповів”, — кажуть резидентки.
Виявилося, що стереотипи та попередні знання про край ніяк не допомогли в підготовці арту.
“Всі наші уявлення з Києва, як ми це бачили, не мають нічого спільного з тим, що є тут. Той образ Донбасу, який ми частіше за все зустрічаємо у ЗМІ, — викривлений, зібраний з 3-5 компонентів. Чому влада приховує, що тут багато прикольного?”, — дивуються жінки.
В Соледар їхали вже з певним розумінням що будуть робити: відеоарт (але не знали який саме, адже це неможливо передбачити), текст (але не знали про що, адже ще ні з ким не спілкувалися) та інсталяцію.
Для того, аби зрозуміти, яке відео хочуть зняти в Соледарі, резидентки багато їздили по степах з менеджером проєкту, краєзнавцем Михайлом Кулішовим. Зазначимо, в дні цієї резиденції температура повітря знизилася подекуди до мінус 10 градусів за Цельсієм.
“Ми їздили степом по тих “больових точках”, де вплив людини на середовище помітний сильніше за все. Наприклад, оглянули місцину навколо “Кнауфа”: побачили гіпсові відвали, карстові пустоти, покинуті промислові будівлі”, — розповідає мистецький дует.
З собою возили 5-метровий відріз червоної тканини – символ антропогенного фактору.
“В різних місцях з’являється червона фігура, яка умовно переміщується в бік інших місць, і за нею тягнеться слід, слід перебування людини. Яка руйнує те, до чого торкається. Думали відобразити те, що людина руйнує природу, і природа від цього страждає. Але ми зрозуміли: людина може все що завгодно з навколишнім середовищем зробити, — природа так чи інакше відновиться. Але залишаючи ці сліди, людина шкодить більше сама собі”, — пояснюють ідею відео дівчата.
“Інсталяція працює з предметами, так чи інакше розміщеними у просторі: розставленими, підсвіченими; це має нести в собі певну концепцію та якось прив’язуватися до місця, де їх показують. І зазвичай інсталяцію достатньо важко відтворити в якомусь іншому місці”, — розповідають жінки.
Для інсталяції мисткині обрали кристали солі. На їх думку, це чудовий матеріал для інсталяції, тим більш у Соледарі.
“У мене досі не вкладається в голові, що якщо кристал солі ламається, він ламається на куби. Всі просто кажуть, що “це така кристалічна решітка”, — каже Ірена.
“А я не можу відійти від того, що якщо кристал зламати, там будуть бульбашки повітря, якому багато мільйонів років”, — додає Тетяна.
Окрім кристалів, жінки експериментували зі штучною кров’ю, яку привезли зі столичних кіномайданчиків. Пластикові флакони з бутафорною кров’ю стоять в медичних стійках для крапельниць в зйомній квартирі на кухні. Штучна кров солодка, нагадує ягідний сироп.
Кажуть, аби у військових на блокпостах Донеччини не виникало запитань, мали при собі договір з платформою культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ, де було все зазначено.
“Наш проєкт ґрунтується на взаємодії трьох сил: людини, природних ресурсів і часу. Матеріал, що візуалізує людство – штучна кров, відповідно час – це вода, а сіль уособлює природу, яку людина споконвіку використовувала як засіб покращення власного життя”, — розповідають Тетяна та Ірена.
Зранку напередодні презентації інсталяція була ще не готова. Про те, що часу обмаль, вони не переживають: відчувають себе “провідниками”, через яких певна мистецька ідея сама проявить себе. Готову інсталяцію вони залишать в офісі платформи культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ.
За словами резиденток ІЗОЛЯЦІЇ, для демонстрації інсталяцій в Соледарі бракує рівних білих стін, білого куба, якісного галерейного освітлення. А ще більше — публіки, яка хоче пізнавати сучасне мистецтво.
“До цього ми працювали в галереях, у яких була стабільна підготовлена аудиторія. Такі люди приходять саме на сучасне мистецтво, і якби побачили там класичний живопис, то дуже б здивувались”, — розповідають жінки.
Презентацію готового арт-проєкту провели сьогодні, 9 лютого, о 10 ранку у бібліотеці Соледара. На неї привели старшокласників та першокурсників профтехколеджу.
“Ми просили, аби презентацію зсунули на пізніший час, аби й дорослі після роботи могли прийти. Але нам почали казати, що люди тут працюють позмінно. А закінчилось тим, що нащо їм взагалі приходити”, — каже Тетяна.
Директорка Соледарського міського центру культури та народної творчості Олена Атрощенко в коментарі Вільному радіо заявила: місцева публіка до сприйняття сучасного мистецтва не готова.
“У нас щодо цього люди ще не дуже готові приходити на такі заходи, ми їх тільки залучаємо. Це ж інноваційні форми”, — каже Атрощенко.
Та це резиденткам тільки ще раз показало яким є схід зараз.
“Ми їхали та очікували побачити виснажених роботою, нервових, на грані нервового зриву людей, які живуть у бідності, близько до лінії розмежування. А коли приїхали, то зрозуміли, що найнервовіші люди — це ми. Все нормально тут у людей, вони дуже спокійні. Людям може не вистачати сучасного мистецтва, якщо є запит. А тут всім всього вистачає. Нема такого, щоб люди сиділи та думали: “Ой лишенько, коли ж в нас буде галерея? Коли ж нарешті нам підвезуть нові сенси?!”, — сміючись, кажуть Тетяна та Ірена.
Нагадаємо, платформа культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ, яка виїхала з Донецька у 2014 році, після захоплення їхньої території російсько-окупаційною владою, повернулась на Донеччину влітку 2020-го. Базуються митці тепер в Соледарі. В рамках їхнього проєкту арт-резиденції тут триватимуть до серпня.
Читайте також: