Родіон Кузнєцов — військовий родом з Лиману. Початок повномасштабного вторгнення чоловік зустрів у Маріуполі — там ніс строкову службу. Під час оборони міста Родіон дістав поранення, згодом разом з побратимами вийшов в полон з Азовсталі. Родіон Кузнєцов повернувся в Україну за обміном 24 серпня 2024 року. Його наречена Анастасія Македонська розповіла Вільному радіо про повернення коханого та як зараз почувається захисник.
Родіон Кузнєцов родом з Лиману. Закінчив Харківську залізничну академію, працював в рідному місті в управлінні Донецької залізниці. На строкову службу Родіон пішов 17 травня 2021 року. Служив у Маріуполі, там застав повномасштабне вторгнення. Через рік мав демобілізуватися, але вийшов в полон разом з побратимами з Азовсталі у травні 2022. Під час боїв за Маріуполь дістав поранення ноги.
Анастасія не мала зв’язку з Родіоном після його виходу з Азовсталі. Коли 24 серпня 2024 року в мережі почали писати про можливий черговий обмін, вона як завжди сподівалась побачити в списках ім’я коханого.
“24 числа десь з пів на дев’ятої ранку інтернетом почала ширитися інформація про те, що буде обмін. Це було з російських джерел.
Хто в ньому буде, ми не знали. Просто чекали якихось результатів. А близько 12-ї з’явилася інформація, що обмін має бути строковиками.
Так як Родіон строковик, звичайно, я чекала. Ми не відходили від телефонів, просто не випускали телефони з рук. І десь о 13-й мамі Родіона прийшло смс від координаційного штабу про те, що Родіон звільнений з полону. Хвилин через 20 він вже їй сам подзвонив, а згодом подзвонив і мені.
Можливості вийти на зв’язок до обміну, звичайно, не було. Це вже наш координаційний штаб, наша сторона, дали йому телефон для зв’язку”, — розповідає Анастасія.
Поспілкуватись нарешті наживо вдалося наступного дня.
“24 числа вони приїхали вже пізно. І 25-го зранку ми одразу разом з сестрою Родіона поїхали до нього. Зустріч пройшла дуже тепло, радісно, із сльозами на очах. І таке відчуття, що цих майже трьох років не було.
Ми побачили один одного, це було дуже зворушливо. Ми обійнялись і не могли набутися разом”, — згадує дівчина з посмішкою.
Поки Родіон перебував на території РФ, дівчина уважно слідкувала за кожним обміном і брала участь в акціях на підтримку полонених українців.
Каже, після повернення Родіон розказав, що в полоні не мав інформації та не знав, що вона про нього розповідає.
“Доступу до інформації, до новин в полоні не було. Вони знаходяться в повному інформаційному вакуумі. А те, що їм розказують, зазвичай не відповідає дійсності. Спочатку він не знав, що їде на обмін. Дізнався, коли вже летіли в літаку”, — каже Анастасія.
Зараз Родіон проходить реабілітацію в госпіталі в Києві. Попереду — фізичне і психологічне відновлення.
“Почувається по-різному. Проходить обстеження і потрошки ми дізнаємося про якісь відхилення від норми. І лікарі займаються його лікуванням. В полоні він був з пораненням, але нога зажила”, — каже Анастасія.
Відновити захиснику треба і документи. Анастасія розповідає, що по поверненню з полону в українців виникає багато “паперових” бюрократичних питань.
“Треба відновлювати документи. У хлопців нічого з собою немає. Це і медична документація, і паспорти, і картки. Головне — хоча б паспорт. До них приїжджають в госпіталь державні працівники і допомагають в оформленні документів.
В них достатньо насичені дні в госпіталі. Проходять обстеження, зустрічі з різними представниками. Вільного часу майже немає. Тому поки не до хобі чи якихось розваг. Навіть немає часу на зустрічі з друзями або з родичами. Але на даний момент найголовніше – це його здоров’я і відновлення. А все інше вже потім. Але, звичайно, планів на майбутнє багато”, — розповідає дівчина.
Зараз Родіон адаптується після повернення, розповідає рідним про те, що довелось пережити.
“Родіон розповідає нам про полон, ділиться деталями, він хоче розповідати. Це дуже добре, ми дуже цьому раді. Він згадує це, звичайно, з сумом і болем. І багато говорить про побратимів, багато з них досі в полоні. Він про них постійно згадує і сподівається побачити їх в наступних обмінах.
Розповідає, що ставлення росіян може залежати від підрозділу полонених. Наприклад, до Азова ставляться гірше. І за татуювання могли сильніше “отримувати” (це і побиття, і інші види катувань, які хлопці отримують, на жаль, в російському полоні)”, — каже Анастасія.
Полон дався взнаки і для психічного здоров’я.
“Щодо психологічного стану поки не можемо точно сказати, бо ще пройшло не так багато часу. Але у нього трошки проблеми зі сном є. Жахи деякі сняться. Поки ще він відновлюється, працює зі спеціалістами, з психологами. Тому я сподіваюся, що найближчим часом він відновиться. І підшліфуються деякі негативні моменти, які він отримав від полону.
Зараз він дуже щасливий, що він вдома. Тому поки адаптується, але просто він щасливий”, — розповідає дівчина.
Нагадаємо, рідні та близькі Родіона Кузнєцова не отримували від нього звісток під час полону. Тоді журналісти Вільного радіо поспілкувалися з Анастасією, вона поділилася своїми переживаннями та спогадами про мирне життя з Родіоном.
Своїм досвідом після полону з Вільним радіо також ділилися інші захисники Маріуполя. Ми публікували історії “азовців” Асана Ісенаджиєва, який дістав поранення під час теракту в Оленівці та Михайла Жаркова, який з полону повернувся на фронт і загинув, потрапивши під обстріл росіян на Луганщині.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
