Донька Романа Шухевича розповіла краєзнавцю з Донеччини, як 8 років жила у дитбудинку Слов’янська (ФОТО)

5-річну доньку головнокомандувача УПА Романа Шухевича після арешту матері радянська влада запроторила до дитбудинків Донеччини. Там дівчинці змінили прізвище та майже десятиліття виховували як сироту, лояльну радянську людину. Свою матір, яка повернулася з сибірських таборів, вона зустріла знову вже дорослою. Дівчині знадобилося кілька років, аби прийняти своє справжнє походження та нове життя.

 

Про це Вільному радіо розповів голова Донецької обласної спілки краєзнавців Валерій Романько.

“Було відомо про сина Юрія-Богдана та дружину Романа Шухевича Наталію. А про доньку було одне речення: “Була у дитячому будинку Слов’янська”. Я почав шукати контакти з жінкою. Знайшов та говорив з нею, зробив інтерв’ю, воно вийде згодом. Маю від неї півтора десятка фотографій [зі Слов’янська], з подругами та інші”, — каже Валерій Романько.

У дитбудинку доньці Романа Шухевича змінили прізвище, дату народження та національність

Нині донька Романа Шухевича, 83-річна Марія-Софія Трильовська живе у Львові. Вона народилася у Кракові у 1940 році. Її мати Наталія Шухевич, до заміжжя Березинська, дала дітям своє дівоче прізвище, аби хоч трохи їх захистити.

Наталію Шухевич заарештували у Львові 17 липня 1945 року. А її дітей забрали до дитбудинку, причому доньці Марії змінили прізвище на одну літеру — Березанська. 

Усіх родичів Романа Шухевича вбили радянські спецслужби або покарали засланням. Шухевича, який переховувався, вбили у 1950 році.
“Марія, Муся Березанська вчилася собі [у Слов’янську], нічого не знала! Ніхто з вихователів, однокласників, ні сама вона не знала, хто вона є. Що вона — донька Шухевича, це взагалі ніхто не знав! Їй відкрила очі мати, як розшукала її”, — розповідає краєзнавець.

З розмови з нею Валерій Романько встановив: донька керівника Української Повстанської Армії (УПА), генерал-хорунжого Романа Шухевича Марія Березинська з 1948 по 1956 роки (тобто з 8 до 15 років) жила у дитячому будинку №1 міста Слов’янська та навчалася у Слов’янській семирічній школі №13. 

Там Марії (або Мусі, як її звали у дитбудинку) змінили не лише прізвище. Рік її народження з 1940-го поміняли на 1942-й, переписали місце народження: замість Кракова написали Сталіно, а замість національності “українка” записали росіянкою.

“Її русифікували, відправили як дитя ворога народу для перевиховання та виховували з неї радянську людину. Вона у школі була на доброму рахунку, піонерка, комсомолка. Каже “Нам багато говорили про Зою Космодем’янську, Олександра Матросова”. Є фото, як вони зі школярами та вихователем на Перше травня стоять на демонстрації. І є фотографія, яку одна вихователька подарувала та на звороті написала “Пам’ятай вислів Леніна “Вчитись, вчитись і вчитись”. Тобто виховували в дусі радянського патріотизму”, — переповідає розмову з донькою Романа Шухевича чоловік. 

Наталія Шухевич місяць голодувала, аби знайти своїх дітей

Дружина Романа Шухевича Наталія повернулась із заслання та почала розшукувати своїх дітей.

“Вона цілий місяць голодувала, щоб радянська влада знайшла її дітей. І тільки через місяць їй сказали, що “твоя донька під прізвищем Березанська у Слов’янському дитбудинку”. Мати пише листа туди, і так ця дівчинка дізналась, хто вона така”, — пояснює Валерій Романько. 

Як розповідала йому Марія-Софія Трильовська, свою маму вона сприйняла як “відсталу жінку”.

“Коли її мама знайшла (дівчинці було 14 років), мама пише у листі приблизно таке: “Слава Богу, доця, що ти жива!” А вона думає (це вона мені розповідала): “Я в бога не вірую. Яка мама відстала, вона вірить у бога. Нам же казали, що бога нема, а хто вірує в бога — це люди відсталі, темні”. Так вона сприйняла звістку [від матері] — як комсомолка, активістка. Її виховали атеїсткою”, — розповідає Валерій Романько. 

Після закінчення  школи у Слов’янську Марія Березанська вступила до будівельного технікуму у Дніпропетровську та назавжди поїхала зі Слов’янська.

Краєзнавець: нині росіяни на окупованих територіях так само викрадають та русифікують дітей, як і за часів СРСР

Усю правду про себе дівчина усвідомила у 20 років, переповідає її слова Валерій Романько. Тоді після закінчення технікуму вона поїхала у Львів — до матері та родичів.

“Вони почали розказувати їй про батька Романа Шухевича, про те, як їх в тюрмах гноїли — і матір, і старшого брата Юрка Шухевича. І, каже Марія, “Тільки через три роки мої очі відкрились, і я все ж таки зрозуміла, хто я. Що я українка, що радянська влада гнобила нас”, — переказує розповідь Марії-Софії Трильовської краєзнавець.

Так само, підкреслює він, нині чинять з українськими дітьми росіяни на тимчасово окупованих територіях.

“Це приклад того, як таких дітей, яких русифікують, — як їх повернути у своє русло, щоб вони згадали, що вони українці. Це не так просто буде. Таких дітей, яких русифікували, які вже десять років там, в “ДНР-ЛНР” перевиховують, — їх дуже важко повернути на цю стезю. Але це можливо, для цього треба працювати”, — міркує Валерій Романько. 

У Львові Марія закінчила ще один інститут, Львівську політехніку, та стала фахівчинею з водопостачання.

У 2000 році вона змогла побувати у місті, де за пів століття до того зростала без мами. 

“Вона не пам’ятає, де цей [дитячий] будинок стояв. У 2000 році її запросили як фахівця до Донецької області. І вона попросила шофера приїхати до Слов’янська, але нічого не упізнала через нову забудову, та ще й з вікна автомобіля. “Але я відчула, що я у Слов’янську, де проходили мої шкільні роки”,  — переповідає слова Марії-Софії Валерій Романько. 

Краєзнавець із Донеччини сподівається, що серед мешканців Слов’янська є люди, які згадають Мусю Березанську та зможуть щось розповісти. 

До Слов’янська дочку Романа Шухевича три роки перевиховували у дитбудинку у нинішньому Донецьку та розлучили з братом

“Діти Романа Шухевича — Марія із братом, Юрієм Шухевичем — були спочатку у дитбудинку у Рутченковому (нині це район Донецька, — ред.) Юрій раз утік, прийшов, хотів сестру викрасти. Але його упізнали діти та почали кричати: “Он Юрко прийшов!” За ним стежили та заарештували — так йому й не вдалося викрасти сестру з дитбудинку. Марія була в цьому дитбудинку три роки”, — розповідає Валерій Романько. 

Потім дітей розлучили. 

“Марію переправили до дитбудинку у Слов’янську, а Юрка заарештували  — йому вже було 16 років, можна було садити”, — каже краєзнавець. 

Загалом Юрій-Богдан Шухевич відсидів у тюрмах і таборах СРСР понад 30 років. 

Валерій Романько вважає: честь Шухевичів можна назвати деякі вулиці Донеччини, які зараз перейменовують у рамках деколонізації. Адже тепер постать видатного українця ще більше пов’язана з цим краєм.

“Зараз стоїть питання перейменування вулиць, тож ми маємо більше підстав ставити питання, щоб у Слов’янську була вулиця Романа Шухевича. Або навіть Шухевичів — ціле сімейство, яке постраждало [від радянсько-імперської антиукраїнської політики СРСР]: Юрко Шухевич — герой України, колишній депутат, відома людина”, — говорить краєзнавець.

У Слов’янську жив та працював і найвідоміший на Донеччині дослідник українського опору на Донеччині Сашко Добровольський. У 1990 році він хотів захищати курсову про УПА та поплатився за принциповість. У 2000-х історик викрадав документи про український опір з архівів СБУ. За рік до повномасштабного вторгнення росіян Добровольський у Бахмутському краєзнавчому музеї презентував свою нову книжку “Від УНР до ОУН: український рух на Донеччині 1917-1959 рр.”

Влітку 2021 року дослідник раптово помер. Більше про нього та його боротьбу читайте в матеріалі “Перейняв риси тих, чию долю досліджував”: до Дня народження історика з Донеччини Сашка Добровольського”.