Директорка-кандидатка
Для досягнення яких цілей балотується Тетяна Бєлікова
Тетяна Бєлікова вже 10 років очолює школу №7 (одну із найстаріших бахмутських шкіл). 25 жовтня прізвище освітянки бахмутяни знайдуть у виборчих бюлетенях на 1 окрузі. Вона не знає свого номеру в партійному списку та не готова обіцяти "латати дірки в асфальті". Натомість кандидатка знає, де шукати кадри для шкіл та садочків громади, знається на обліку та аудиті та вберегла школу від закриття у 2014-му. Детальніше — в інтерв'ю.
Це інтерв'ю Вільне радіо записує з особистої ініціативи. Нам цікаво поспілкуватися з Тетяною Бєліковою, як з кандидаткою в депутати.

Зважаючи на те, що останні 10 років жінки в депутатському корпусі Бахмута ㅡ в меншості, ми будемо розповідати про них детальніше. Якщо Ви будете кандидаткою в раду Бахмутської ОТГ — зв'яжіться з редакцією Вільного радіо. Будемо раді з Вами поспілкуватися.
Ближче до виборів на сайті Вільного радіо також з'явиться інформація про всіх кандидатів/кандидаток в раду, а також багато інтерв'ю.
Ми не будемо робити матеріали з кандидатами на платній основі для того, щоб уникнути заангажованості.
"Економічна освіта потрібна будь-якій сучасній людині"
Я народилась в селі Яковлівка, там дотепер живуть мої батьки. І там, в рідній школі, я почала вчителювати, потім переїхала в Бахмут. Маю 2 вищі освіти: перша — економічна (закінчила факультет бухгалтерського обліку та аудиту Луганського аграрного університету). І друга — педагогічна, я закінчила Луганський державний педуніверситет ім. Шевченка.

Працювала в управлінні освіти на посаді інспектора шкіл з виховної роботи, заступником директора з навчально-виховної роботи в Бахмутській ЗОШ №2.
— Розкажіть трохи про себе.
І з цим досвідом я 10 років тому стала директоркою бахмутської ЗОШ №7.

Першу вищу освіту отримала за бажанням батьків, а другу — за покликом серця. Дуже люблю свою професію, пишаюся тим, що належу до освітянського братства. За фахом я вчитель біології.

— Викладаєте свій предмет?

Так, з великим задоволенням, на уроках отримую натхнення. Діти дарують розуміння сенсу професії, розуміння, чому ти ходиш на роботу, позитивну енергію, і з ними не відчуваєш віку.

— Гадаєте, Ваша економічна освіта стане в нагоді, якщо пройдете у міськраду?

Я думаю, що так. Вважаю, економічна освіта потрібна будь-якій сучасній людині. Вона і зараз мені стає в нагоді, бо сьогодні директор школи — це також посада різнопланова, адже маєш орієнтуватися в різних аспектах.

"Депутатство для мене — не якісь особисті амбіції, а пошук шляхів розв'язання проблем бахмутян"
Я завжди була активною, звикла допомагати людям, дітям, сім'ям, своїм колегам. Грантові проєкти, акції допомоги дітям — такий досвід громадської активності у мене є. Щодо політичної діяльності — я цікавилась, бувала на певних заходах, але сказати, що я досвідчений політик, не можу.
— Ви раніше брали участь у суспільно-політичних процесах або самоврядуванні?
— Чому Ви вирішили балотуватися?
Бажання допомагати людям — це, я думаю, головний мотив, яким має керуватися сучасний політик. В принципі, я це й роблю, і шукаю більше можливостей для цього. Тому це не просто якісь особисті амбіції, а більше пошук шляхів розв'язання тих проблем, в яких опинилися бахмутяни.
— Яка партія висунула Вас на ці місцеві вибори?
"За Майбутнє". До речі, назву партії я в прямому сенсі сприймаю: для мене майбутнє — це мої учні, наші діти.
— Це нова партія?
Для мене, відверто кажучи, так. Хоча її коріння в Україні проростає давно. Імпонує те, що в цю партію об'єдналися мажоритарники, яких обрали люди за їх справи, а не тільки за слова.
Партію "За майбутнє" зареєстрували влітку 2008 під назвою «Україна Майбутнього». Партійні осередки створили в усіх областях; Донецьку обласну організацію очолював журналіст Олексій Мацука. Статут партії можна прочитати тут. З середини 2010 року партію очолив Святослав Олійник — позафракційний депутат Верховної Ради V та VI скликань. В ЗМІ його називають "наближеним до Коломойського", а партію — "політичним проєктом Коломойського".

Влітку 2019 року у ВРУ створили депутатську групу «За майбутнє» з 24 позафракційних народних депутатів-мажоритарників. А у травні 2020 року зареєстрували однойменну партію на чолі з Ігорем Палицею, колишнім головою Одеської та Волинської ОДА. Серед її членів — багато фігурантів антикорупційних розслідувань, в тому числі Віктор Балога, Олександр Герега, а також виключена з рядів "Слуги народу" Анна Скороход.

За даними ЗМІ, наприкінці літа ця партія виставила найбільшу кількість білбордів по всій країні (за липень-серпень — 2 100), тобто кожен 4-й борд у країні був від «За майбутнє». Ринкову вартість таких рекламних площ рекламодавці оцінюють у 10-20 млн грн. Донецьку область курує Дмитро Лубінець, голова комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції ТОТ. Детальний аналіз діяльності партії "За Майбутнє" оприлюднив рух Чесно.
— До речі, який у Вас номер в партійному списку?
Відверто кажучи, я навіть не знаю (сміється). Здається, 5-й, якщо не помиляюсь.
Уточнення
Відповідно до зареєстрованого списку, Тетяна Бєлікова є №15 у загальному переліку кандидатів. У своєму окрузі вона буде другою. Для того, щоб пройти до міської ради, освітянці необхідна чимала підтримка виборців конкретно її кандидатури.
— Коли Ви ухвалили рішення балотуватись?
Мені запропонували й сказали: "Ти ж можеш, ти ж шукаєш ті шляхи, от вони". Люди, з якими я спілкуюсь, теж мажоритарники, які працюють підприємцями. І серед них є колеги, які просто мене покликали: "Долучайся до цієї команди, будемо щось робити разом". Ми вважаємо, що можемо підтримати ті ініціативи в місті, які вже започатковані (ці ініціативи треба продовжувати), та започатковувати нові.
Оскільки я освітянка, мене найбільше турбує ця галузь. У нас (в ЗОШ № 7, — ред.) є близько 30 учнів дітей-переселенців, діти з особливими освітніми потребами. Ми розширюємо мережу інклюзивних класів. Є багато малозабезпечених. Я рада, що сьогодні є така ініціатива — безкоштовно годувати дітей з цих сімей. Це ініціатива міської ради, такі ініціативи потрібні, і необхідно, аби їх було більше. І не тільки стосовно переселенців.
— Наприклад?
— Це була постанова Кабміну.
Я знаю, що це не у всіх містах є, не всі вишукують на це кошти та підтримують цю постанову. Взагалі, реформування освіти — це велика державна справа, прописана законодавчо. Але від того, як на місцях відбудеться впровадження цієї реформи, залежить розвиток освіти в Бахмуті. Я дуже з цього приводу хвилююсь і хочу в цьому брати участь, тому що стикаюся щоденно із проблемами розвитку освіти. І фраза "Не нашкодь", як у лікарів, у цьому випадку також актуальна.
Фото: з архіву Тетяни Бєлікової
"Від того як на місцях відбудеться впровадження освітньої реформи, залежить розвиток освіти в Бахмуті"
Зараз створюється "дорожня карта", що покаже, якими будуть заклади освіти нашого міста у процесі реалізації реформи. "Карту" прийматимуть депутати міськради. Тому я б хотіла в цьому брати участь, підтримати традиції, не втратити здобутки.
— Що ви в цьому напрямку зможете зробити, ставши депутаткою Бахмутської міської ради?
— Що там прописано?
Там конкретно написано, якою буде яка школа: чи вона буде мати рівень лише початкової освіти, гімназії або ліцею. Кожна школа повинна мати певні кадрові умови, матеріально-технічну базу. Яка школа стане опорною? Це буде пов'язано з підвозом дітей із сільських шкіл та з розвитком її інфраструктури, тому що опорна школа повинна мати філії.
Тобто, дуже багато нюансів і економічного, і управлінського, і перш за все — кадрового характеру. Адже проблема кадрів в освіті стоїть дуже гостро. Зараз внесли такі зміни, що пенсіонер укладає контракт на рік. Але, відверто кажучи, якщо й ці досвідчені люди підуть, працювати у школах буде нікому. Сьогодні маємо безліч вакансій і в дошкільній освіті, і у школах. Мені особисто до нового навчального року довелося 9 вакансій закривати; донині ми не маємо практичного психолога — вже рік ця посада вакантна.

Зрозуміло, що оплата праці молодого педагога — це основна причина, чому молодь не йде. Психологів, наприклад, у нас Горлівський іняз випускає. Але скільки б ми не звертались, вони (студенти, — ред.) приходять до нас на навчальну практику, але до шкіл ідуть працювати одиниці, на жаль.
— Тобто, психологів випускаємо, а працювати нікому?
Немає вчителів початкових класів, доводиться людей перевчати. Наприклад, якщо є вчитель української мови та літератури, і ми бачимо, що людина вміє працювати з дітьми молодшого шкільного віку, пропонуємо таке, і вона проходить курсову перепідготовку. Вакансії треба закривати, й тому виходимо з ситуації, як можемо.

Це величезна проблема на державному рівні. Щось можна вирішити і у нас, спілкуючись з педагогічним коледжем. Він випускає вихователів, які б могли піти працювати і в дошкільні навчальні заклади. Але не йдуть: робота важка, а зарплата маленька.

Молодий спеціаліст, можливо, й приїхав би. От Слов'янськ випускає вчителів початкових класів. Але, якщо порахувати, що вчитель отримуватиме 5 тис грн заробітньої платні, за ці гроші він ще має винайняти квартиру, харчуватися, жити за щось, — зрозуміло, що без чиєїсь допомоги (членів своєї родини), напевно, це неможливо. Тому така ситуація.

Також ставлення суспільства до освітян — десь був втрачений авторитет. Я не хочу сказати, що вчителі в цьому не винні. Але є й певна тенденція — неповага до цієї професії. Якщо включимо телевізор, подивимося фільм з роллю вчителя, — дуже рідко показаний образ вчителя як авторитетної розумної людини. Завжди якесь посміховисько.
— Отже, чи зможе депутатка Бахмутської міськради якось вплинути на проблему кадрового голоду в освіті? Що можна зробити на місцевому рівні?

Зараз я не можу висловити конкретних ідей, для цього треба розуміти, яким ресурсом володіє місто, щоби щось впроваджувати. Але треба шукати.
По суті, маємо 2 педагогічні заклади в Бахмуті: педагогічний коледж може повністю закривати вакантні ставки в дитсадках. В це треба зануритися, вивчити ситуацію та поставити питання: чому діти йдуть навчатись в ці заклади, а працювати нема кому. Так само з Горлівським інязом. Вчителі іноземної мови, української мови та літератури, практичні психологи, історики — гуманітарний цикл в школі може бути закритий завдяки цьому навчальному закладу.

Фото із власного архіву кандидатки
Якщо в цьому є державна проблема, може варто відкривати якісь факультети або філії.
Але, можливо, є якісь бар'єри іншого плану, про які я не знаю. Я питаю себе: чому при двох педагогічних закладах в місті ми не маємо кадрів на спеціалістів, яких вони (ці коледжі) випускають?
— Знаю, що впродовж року декілька молодих лікарів прийшли працювати в міську медицину. Чи є щось таке в освіті Бахмута?
Я такого не памятаю, але скажу таке. Зарплату нам виплачують стабільно. Зараз всі школи, дитячі садочки ремонтують, тобто умови праці сучасні. Нова українська школа, 1-3 класи: зайдіть в класи, і ви побачите нові меблі, величезну кількість дидактики. Цікаво працювати в таких умовах, коли є державна підтримка та оснащення кабінетів.

Отримуємо матеріальну допомогу на оздоровлення, відпускні, премію до Дня вчителя. Вчитель сьогодні має 56 днів відпустки — скажіть де дають таку відпустку? Людина може відновлювати свої сили, займатися самоосвітою. У нас багато методичних заходів, тренінгів, які можна відвідувати в різних регіонах України та навіть світу. Підвищувати свою кваліфікацію, навчатися нового, зустрічатися з професійними цікавими людьми. Зараз повна свобода вчителя в педагогічній творчості. Тому рекламую (сміється,- ред.) професію нашу! Не все так погано.
"Вкрай важлива підтримка патріотичного духу, свідомості. Працюючи з дітьми, ми виховуємо через них і батьків"
— Ви є членом партії, від якої балотуєтесь?


Членом цієї партії я, напевне, стала, коли зареєструвалася як кандидатка. Я цікавилася змістом роботи, погодилася йти в депутатство від цієї партії, бо мені імпонує те, що вони пропагують. А послідовність дій всіх інших цих аспектів для мене, здається, формальне питання.
Тетяна Бєлікова на зустрічі з виборцями. Фото: facebook.com/За майбутнє Бахмут
— Що ця партія пропонує?
Зараз у нас українська традиція: перед виборами всі партії говорять те, що люди хочуть чути. Ця партія, по-перше, піклується про розвиток українців в Україні. І не за рахунок когось за її межами, а за рахунок ресурсу самої України, самих українців. Для мене це важливо — я вважаю себе патріотом.

Партія націлена на підтримку української мови як державної, але говорити можна будь-якою мовою, і спекулювати на цьому партія не збирається. Росія — агресор, я так само вважаю.
— У Вас є або був хтось з рідних в АТО/ООС?
В АТО — ні, а на окупованій території — так, і дуже багато. І померли там (родичі мого чоловіка, родичі моїх батьків), і я не змогла туди поїхати, навіть попрощатися. Ми не їздимо туди.
— А що ця партія каже про війну та її закінчення?
Партія говорить, що війна може закінчитись тільки при участі миротворчих організацій. Вибори на окупованій території проведені в таких умовах, які є зараз, бути не можуть. Має бути відновлення українських кордонів. На місцевому рівні вкрай важливою вважаю підтримку патріотичного духу, свідомості. Для мене це теж така собі боротьба. Працюючи з дітьми, ми виховуємо через них і батьків.
"Коли я побачила прапор в Костянтинівці після горлівського потягу, зрозуміла, де моя Батьківщина"
— Ви очолювали цю школу й влітку 2014 року, коли у шкільній будівлі розташувався батальон "Донбас". Розкажіть, як це вплинуло на Вас та на школу.
Це такий був період в житті, який ніколи не забудеш. Коли ти чуєш це від когось, десь, з телевізора чи читаєш, — це одне. А коли ти спілкуєшся з людьми й розумієш все з середини, це залишає відбиток. Влітку 2014-го я пішла у відпустку, а в школі залишилися завгосп та технічний персонал. Вони мали готувати школу до нового навчального року. Я поїхала до родичів, коли мені у перших числах липня подзвонили та сказали, що є така важлива потреба: розмістити в шкільній будівлі 300 чоловіків батальону "Донбас".
Мені треба було повертати назад, їхала через Горлівку (тоді ще, думала, українську). Там був підірваний міст, і я з великими складнощами добиралася до Бахмута. Відчуття, коли я побачила прапор у Костянтинівці, куди ми добиралися з горлівського потягу... — тоді зрозуміла, де моя Батьківщина. А до того я була, як будь-яка жінка-директор, мирна людина, яка війни ніколи в житті не бачила, не розуміла, по суті, що відбувається. Ми всі, напевне, були розгублені.

Коли повернулася до школи, вразило, що все подвір'я було перерите окопами, снайпери на даху. Для мене це був шок. На подвір'ї була військова техніка, багато військових. Я почала спілкуватися, пройшла по класах. Солдати лежали простона підлозі, на матрасах. Літо, адекватних умов для життя не було. Наша їдальня варила їжу. Багато людей приходили, надавали допомогу. Так що у нас не так мало патріотів у Бахмуті, справжніх, щирих — це було видно. Потім пішов рух, і частина військових виїхала в Іловайськ, частина — десь в інші місця.
"Можу лише представляти інтереси освітян, батьків та інших бахмутян"
— Які проблеми, окрім освітніх, Ви бачите у громаді, та хотіли б вирішувати?
Назвати конкретні заходи я ще не можу, але ми над цим працюємо. Я не бачу метою свого депутатства "залатанні дірки в асфальті по вулиці такій-то". Вважаю, такі проблеми постійно виникають, їх потрібно вирішувати. І я буду в цьому брати участь (якщо мене оберуть). Проблеми в медицині — теж це комплексна робота, треба почути та оцінити думку професіоналів. Це має бути спільна, командна робота.

Я можу говорити про це, піднімати таку проблему, на конкретні прохання людей відгукуватись та стукати в ті двері, де можуть людям допомогти. А обіцяти те, що я реально не зроблю… Я не підприємець, живу на зарплату директора школи, тому можу лише представляти інтереси певної категорії бахмутян (освітян, батьків) та працювати у команді інших фахівців, які більше обізнані в інших проблемах.
— Плануєте якось агітувати за себе?
В основному, проводжу особисті зустрічі з населенням, збираємо інформацію про ті проблеми, які людей турбують. Я думаю, це найбільш ефективний спосіб і почути людей, і побачити те, що їх турбує. А пропозиції — можна наобіцяти все, що хочеш, а потім його не виконувати. Обіцяти можна тільки те, над чим будеш наполегливо працювати.