І травма не змусила залишити поле. Фермер з Гранітного після підриву на міні знову обробляє землю (відео)
Олександр Небера з прифронтового Гранітного у 2018 році прибирав поле та наїхав на міну. Травми виявилися серйозними — довелося ампутувати ногу нижче коліна. Та чоловік з родиною залишився поряд з війною і продовжує працювати там.
Історію Олександра розповіла гуманітарна місія “Проліска” в документальному фільмі “Хліб дорогою ціною”.
49-річний Олександр Небера всю війну залишається жити в рідному Гранітному. Зараз цей населений пункт знаходиться прямо на лінії розмежування. Написи “Міни” все ближче і ближче до подвір’я чоловіка.
“Наш мікрорайон дуже сильно постраждав. Більша частина площ — нікуди не можна заїжджати: снаряди скрізь лежать. Я наприклад боюся за свою дитину. Раніше ми бігали скрізь. Зараз я йому наказую: від двору нікуди, ось тільки дорога, ніяких балок, дальше — зась. Що поробиш? Вони набивають таблички “Заміновано”. Скоро вже, мабуть, під самий двір будуть ті таблички….”, — розповідає Олександр.
Попереджають про небезпеку в цьому районі не просто так. Сам чоловік 2 роки тому підірвався на міні, коли збирав зерно у власному полі.
Постраждалого госпіталізували до Маріуполя, потім в Дніпро, але врятувати ногу не вдалося. Після ампутації він ходить з протезом.
Тепер Олександр заборонив синові ходити по стежках навколо села.
“Не я тут перший такий — я п’ятий за рахунком. Тільки я живий залишився…”, — каже Олександр Небера.
В нових умовах чоловік привчився жити з “ногою”, яка важить 30% від ваги його власного тіла. Вже так продовжив обробляти землю на тракторі та поратися вдома по господарству. І шукає нові можливості. Так отримав нову “ногу” — німецький протез за 12 тисяч доларів. Подарувала такий гуманітарна місія “Проліска” в рамках проєкту “Допомога особам, що постраждали від мін та вибухонебезпечних залишків війни”
Новий протез — набагато легший, “як стакан води у порівнянні з відром води”. Чоловіку зручно рухатися навіть по піску.
“Цей протез дозволяє не просто ходити, а й бігати (щоправда, підтюпцем), заходити в воду та не боятися, що щось зіпсується, рухатися нерівною поверхнею”, — каже протезист фірми-представника Ottobock у Києві Євген Єгорченко.
Тепер працювати Олександру буде простіше. Адже їхати з Гранітного він не планує.
“Коли вивернув у цьому році 2 снаряди, трішки серце “йокнуло”… Коли про це думаєш — страшно. Ось на цьому полі міни є поблизу стовпа й ось тут десь є міна, військові сказали, але їх так ніхто й не прибирав… Що зробиш, цю роботу комусь робити треба. Як кажуть, хто як не ми”, — каже Олександр.
Нагадаємо, території Донбасу вважаються найбільш замінованими місцями не тільки в Україні, але й у світі. Через війну на Сході у Донецькій та Луганській областях — незлічена кількість вибухонебезпечних предметів. За останніми даними управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) від початку бойових дій на Донбасі на мінах та інших вибухових пристроях підірвалися 329 цивільних мешканців. За даними організації з гуманітарного розмінування HALO Trust, найбільш забруднені мінами райони Донеччини є Бахмутський, Волноваський, Мар’їнський, Ясинуватський райони, а також міста Авдіївка та Маріуполь.
Читайте також:
9Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
