Олександр Небера з прифронтового Гранітного у 2018 році прибирав поле та наїхав на міну. Травми виявилися серйозними — довелося ампутувати ногу нижче коліна. Та чоловік з родиною залишився поряд з війною і продовжує працювати там.
Історію Олександра розповіла гуманітарна місія “Проліска” в документальному фільмі “Хліб дорогою ціною”.
49-річний Олександр Небера всю війну залишається жити в рідному Гранітному. Зараз цей населений пункт знаходиться прямо на лінії розмежування. Написи “Міни” все ближче і ближче до подвір’я чоловіка.
“Наш мікрорайон дуже сильно постраждав. Більша частина площ — нікуди не можна заїжджати: снаряди скрізь лежать. Я наприклад боюся за свою дитину. Раніше ми бігали скрізь. Зараз я йому наказую: від двору нікуди, ось тільки дорога, ніяких балок, дальше — зась. Що поробиш? Вони набивають таблички “Заміновано”. Скоро вже, мабуть, під самий двір будуть ті таблички….”, — розповідає Олександр.
Попереджають про небезпеку в цьому районі не просто так. Сам чоловік 2 роки тому підірвався на міні, коли збирав зерно у власному полі.
Постраждалого госпіталізували до Маріуполя, потім в Дніпро, але врятувати ногу не вдалося. Після ампутації він ходить з протезом.
Тепер Олександр заборонив синові ходити по стежках навколо села.
“Не я тут перший такий — я п’ятий за рахунком. Тільки я живий залишився…”, — каже Олександр Небера.
В нових умовах чоловік привчився жити з “ногою”, яка важить 30% від ваги його власного тіла. Вже так продовжив обробляти землю на тракторі та поратися вдома по господарству. І шукає нові можливості. Так отримав нову “ногу” — німецький протез за 12 тисяч доларів. Подарувала такий гуманітарна місія “Проліска” в рамках проєкту “Допомога особам, що постраждали від мін та вибухонебезпечних залишків війни”
Новий протез — набагато легший, “як стакан води у порівнянні з відром води”. Чоловіку зручно рухатися навіть по піску.
Для довідки:Проєкт “Допомога особам, що постраждали від мін та вибухонебезпечних залишків війни” запустили наприкінці липня 2019 року громадська організація “Проліска” спільно з МінТОТ та за фінансової підтримки Уряду Швейцарії. Допомагають цивільним людям, які підірвалися на мінах або чомусь іншому і в результаті отримали поранення та контузії. Постраждалим допомагають оплатою реабілітаційних засобів та ліків, послуг медичної, фізичної та психологічної реабілітації. Також можуть підтримати професійну перекваліфікацію постраждалої людини та інші заходи, які допоможуть людині відновитися і компенсувати порушені або втрачені функції організму. Станом на початок серпня в рамках цього проєкту допомогу отримали 12 людей з Донбасу.
“Цей протез дозволяє не просто ходити, а й бігати (щоправда, підтюпцем), заходити в воду та не боятися, що щось зіпсується, рухатися нерівною поверхнею”, — каже протезист фірми-представника Ottobock у Києві Євген Єгорченко.
Тепер працювати Олександру буде простіше. Адже їхати з Гранітного він не планує.
“Коли вивернув у цьому році 2 снаряди, трішки серце “йокнуло”… Коли про це думаєш — страшно. Ось на цьому полі міни є поблизу стовпа й ось тут десь є міна, військові сказали, але їх так ніхто й не прибирав… Що зробиш, цю роботу комусь робити треба. Як кажуть, хто як не ми”, — каже Олександр.
Нагадаємо, території Донбасу вважаються найбільш замінованими місцями не тільки в Україні, але й у світі. Через війну на Сході у Донецькій та Луганській областях — незлічена кількість вибухонебезпечних предметів. За останніми даними управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) від початку бойових дій на Донбасі на мінах та інших вибухових пристроях підірвалися 329 цивільних мешканців. За даними організації з гуманітарного розмінування HALO Trust, найбільш забруднені мінами райони Донеччини є Бахмутський, Волноваський, Мар’їнський, Ясинуватський райони, а також міста Авдіївка та Маріуполь.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
