Історичні фото. Як український прапор став символом волі та боротьби Донеччини за незалежність
Синьо-жовтий стяг на заходах у містах Донеччини з’явився навіть раніше, ніж у багатьох точках України. І зараз його майоріння важливе в кожному навіть найменшому селі регіону. Ми зібрали фото з різних епох про це і розповідаємо в День прапора.
23 серпня 1991 року національний синьо-жовтий прапор внесли до Верховної Ради України. Ця історична подія і закріпила дату для святкування Дня Державного Прапора України.
Та як згадував один із засновників Донецької крайової організації Народного Руху України Микола Тищенко, в Донецьку вони ходили з таким стягом ще у 1989 році. Спочатку це була конференція, тоді річниця святкування Дня Злуки.
Стяг несли як символ також демонстранти з Краматорська на мітингу на честь дня народження Тараса Шевченка – 9 березня 1990 року. Того ж року синьо-жовтий з’явився і на першотравневих демонстраціях. Зокрема в Дружківці.
Сучасний український прапор підіймали у містах Донеччини під час культурологічного походу «Козацькими шляхами» навесні-влітку 1991 року. Наприкінці цього походу вперше підняли синьо-жовтий прапор над Святогір’ям. Такими спогадами Тищенко поділився з Донецьким краєзнавчим музеєм.
Вже після визнання прапора державним символом, на Донеччині він з’явився на офіційних установах та на більшості заходів. Нового значення ці кольори набули у 2014 році, під час нової віхи боротьби за українську Донеччину.
Наприклад, ось як згадує масштабні мітинги 4 та 5 березня 2014 року один з учасників.
“В якийсь момент площа просто замайоріла жовто-блакитними прапорами. Було таке враження, що кожен в себе вдома потайки тримав прапор. 5 березня близько 10 тисяч донеччан вийшли на площу, розгорнули найбільший прапор України. Тоді вже проросійський натовп почав кидати якісь яйця, петарди в людей, які вийшли підтримати єдність країни”, — розповідав Дмитро Снєгирьов.
Та українські прапори в Донецьку і поблизу знесли. Частину області окупували та завісили російськими триколорами й стягами псевдореспублік. Відтоді в окупацію синьо-жовті стяги лише долітають на кульках або з’являються намальованими по громадських місцях як нагадування від партизан.
Після початку війни прапори замайоріли на блокпостах, в містах, на акціях місцевих мешканців. Вони навіть стали в дефіциті. Тоді лише за кілька років одна з майстринь з Донеччини Ангеліна Шостак пошила близько 650 прапорів. Захопившись цим, вона навіть стала рекордсменкою України та пошила 20-метровий стяг просто у себе на кухні.
Знадобились прапори і на численні похорони полеглих за Україну воїнів. Разом з чорною стрічкою вони проводжають синів та дочок країни в останню путь.
Ціною життів частину Донеччини повернули під синьо-жовтий прапор. Вулицями йшли натовпи, аби святкувати звільнення. На кожному святі в містах ставало все більше двоколорів.
Після 24 лютого ще більшу частину Донеччини окупували. Тепер прапор у кожному селі знову важить більше, ніж просто прапор. І боротьба за незалежність і синьо-жовтий стяг триває.
Читайте також:
191Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
