“Ми хочемо донести те, що трохи більше як 100 років тому схід нашої країни був важливою частиною європейської економіки”, — говорить про виставку “Європейська спадщина Донеччини та Луганщини” один з її організаторів Корній Грицюк. Рік тому в прокат вийшов його документальний фільм “Євродонбас”, що розповідає про європейське минуле українського сходу, а 21 травня в Києві запрацювала вулична експозиція, основою для якої стала інформація зі стрічки. Вільне радіо побувало на виставці й поспілкувалося з її організаторами.
На Михайлівській площі в центрі Києва людно, як і зазвичай. Складно сказати, скільки сотень туристів проходять тут щодня, аби побачити одну з найдавнівших святинь столиці — Михайлівський золотоверхий собор — чи подивитися на виставку знищеної російської техніки, яка діє на площі постійно.
Та сьогодні більшість перехожих скупчуються на іншому боці площі. Ще за кілька десятків метрів до місця призначення видно 8 банерів, виставлених у ряд. Зверху на кожному з них — назви міст сходу: Лисичанськ, Маріуполь, Дружківка, Донецьк, Нью-Йорк. Біля останнього стоїть жінка з коротким волоссям та у довгій квітчастій сукні. Вона уважно читає кожне слово. В очах починають тремтіти сльози.
— Ви з Нью-Йорка? — цікавлюсь.
— Я там жила 60 років. Працюю викладачкою. Побачила оголошення про виставку у фейсбуці. Всі сумують. Це ж рідне. Тому без сліз дивитися не можу. У 2022-му переїхала в Київ, моя квартира розбита, — з болем відповідає жінка.
Людмила Шевченко — викладачка Торецького професійного ліцею. Вона прийшла на відкриття виставки “Європейська спадщина Донеччини та Луганщини” разом із кількома колегами. Каже: чимало фактів, про які розповідає вулична виставка, вже знала й до цього. Однак додає, що важливо показувати це молоді й загалом усім киянам чи гостям столиці, що потраплять на експозицію.
— Я, мабуть, дуже довго живу. Тому що я бачила Донецьк, була на заводі Ілліча у Маріуполі. Була і в Дружківці. Але все одно мені дуже цікаво, — додає співрозмовниця.
Виставка “Європейська спадщина Донеччини та Луганщини” запрацювала 21 травня й триватиме до 4 червня. На кожному з банерів, встановлених на площі, коротко висвітлена інформація про архітектурні об’єкти в містах сходу, які збудували промисловці з країн Європи. Приміром, у Донецьку це двоповерховий дім Г’юзів, який з дорогої червоної цегли збудували британці; у Дружківці — місцевий металургійний завод, куди інвестували французи; у Маріуполі — будівля готелю “Континенталь”, що належала італійцю, та комбінат імені Ілліча, який створили бельгійці та американці; а в Нью-Йорку — млин Пітера Діка, побудований німцями.
“Ідея цієї виставки — це продовжити наш проєкт “Євродонбас”, який вже реалізований однойменним документальним фільмом та подкастом “Євродонбас. Німецька спадщина”. І от тепер є така виставка, якою ми хочемо донести те, що трохи більше як 100 років тому схід нашої країни був важливою частиною європейської економіки, і те, що першу індустріалізацію цього краю зробили не “совєти”, а це було зроблено європейськими промисловцями разом з українцями, які жили на тих територіях”, — каже режисер фільму “Євродонбас” та співорганізатор виставки Корній Грицюк.
За словами Корнія, виставку в середмісті столиці вирішили облаштувати ще й задля того, аби зацікавити цією темою більше людей, і не лише з Донеччини та Луганщини. Основний акцент тут зробили на візуальну складову — показали унікальні архівні фото історичних будівель, які вдалося отримати в Бельгії, Франції, Великій Британії та інших країнах Європи. В Україні подібні артефакти були лише в музеях тимчасово окупованих Донецька та Луганська, й їх, за словами Корнія Грицюка, вивезли у Росію.
На кожному з банерів є також QR-код, що веде на невелике відео про міста сходу.
“Це історія кінця XIX — початку XX століття, велика кількість міжнародного капіталу, в тому числі бельгійського, французького, німецького і навіть американського, була на цих територіях і формувала там величезні підприємства. Пізніше ми знаємо вже індустріальний Донбас, який нібито сформували сталінські п’ятирічки, але насправді це не зовсім так”, — пояснює історик, голова ГО “Музей відкрито на Ремонт” Леонід Марущак.
Чимало з європейських споруд, про які розповідає експозиція, нині опинилися під російською окупацією. Відстежувати їхню долю зараз практично неможливо, зауважують автори виставки. Іноді якусь інформацію можуть передати місцеві, а про деякі руйнування стає відомо з мережі.
“Ми знаємо, що у Лисичанську гімназія зруйнована, туди “прилетіло”. Нью-Йорк постійно під обстрілами, і військові нам знімали ось цей старовинний млин Пітера Діка — влітку 2021-го там був дах, а зараз ми бачимо, що там лишились тільки стіни. Що вдається — намагаємося відслідковувати, але звичайно, що ретельно це можна буде зробити тільки після деокупації, щоб зрозуміти, що залишилось, а що знищено. У тих містах, які давно окуповані, — це Донецьк, Маріуполь, — росіяни “підчищають” не лише європейську, а й сучасну українську спадщину. Працює пропаганда”, — говорить Корній Грицюк.
Історію кожного міста автори виставки переклали ще й англійською мовою, аби про європейське минуле міст сходу могли почитати й іноземці.
“Саме схід України — Донецька та Луганська області — є найбільш постраждалими регіонами через російську агресію. На території України є багато місць, куди немає доступу ЮНЕСКО та іншим організаціям, але, тим не менше, ми отримали супутникові знімки, які підтверджують розруху, спричинену агресією. Сьогодні ми можемо стверджувати, що близько дев’яти мільйонів доларів необхідно для відновлення культурної спадщини [в Україні], і вже запущені певні ініціативи”, — зауважує представниця ЮНЕСКО в Україні Кʼяра Бардескі.
Нагадаємо, в окремому спецпроєкті ми докладно розповіли про те, як відроджувалися після Другої світової війни три міста Донеччини — Бахмут, Маріуполь та Святогірськ.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
