Нашій громаді потрібна медіація
З якими пропозиціями йде на вибори освітянка Олена Подопригора

Вчителька української мови і літератури та завуч школи №11 Олена Подопригора понад 30 років працює в найпрестижнішій та найстарішій школі міста. Ми розпитали кандидатку чому вона вирішила балотуватися в депутати міськради та які зміни пропонуватиме громаді в разі перемоги.
Це інтерв'ю Вільне радіо записує з особистої ініціативи. Нам цікаво поспілкуватися з Оленою Подопригорою, як з кандидаткою в депутати.

Зважаючи на те, що останні 10 років жінки в депутатському корпусі Бахмута ㅡ в меншості, ми розповідаємо про них детальніше. А в цьому матеріалі ви можете дізнатися про всіх кандидатів в очільники Бахмутської ОТГ, та тих, хто збирається представляти громаду в раді.
Ми не робимо матеріали з кандидатами на платній основі для того, щоб уникнути заангажованості.
В нашій школі є президент та міністр освіти. У мене там консультуючий голос


Політичного досвіду я не мала. Була активною ще коли навчалася — головувала у місцевому піонерському штабі, потім була у комсомолі. Зараз в нашій школі працюємо у самоврядуванні: у нас є шкільний парламент. Тобто, є президент, якого ми обираємо, є міністр освіти…
— Чи є у вас попередній політичний
досвід або досвід у самоврядуванні?
— У Вас є там право голосу?
Є консультуючий голос, скажімо так. Якщо діти поважають, то завжди прислухаються.
… прислухаються. Вони дуже активні, творчі, мріють про те й інше: "а давайте, а давайте…" — "А давайте. Тільки як ми це будемо робити?" Ми можемо підказати, направити, відкоригувати, аби просто подивитися чи вийде. Хочеться, щоб їх мрії збувалися. Щоб ми тим тягарем, який в нас є, не заперечували ті мрії. Хочете, діти? — будь ласка, працюйте, ми допоможемо. І це самоврядування працює вже понад 30 років.


— Тобто адмінресурс?
— Що це шкільне самоврядування дає дітям?
Насамперед, вони мають право вирішувати, які заходи ми будемо проводити протягом року, на паралелях або загальношкільні. Коли ми проводимо благодійні ярмарки, вони вирішують куди підуть гроші. Зібрали, наприклад, 10 тис грн і кажуть: "У нас хворіє дівчинка, їй потрібна операція, давайте всі гроші туди". У нас є протокол, вони голосують і відправляють всі гроші. Обов'язково потім на сторінці Фейсбук або на сайті висвітлюємо та дякуємо їм та їхнім батькам.

Дуже часто співпрацюємо з фондом "Щаслива лапа" з міста Києва. Завжди збираємо гроші, ліки, корм, аби передати нашому товариству "Лада" для безпритульних тварин. Часто наймаємо машину, привозимо туди, діти бачать, що там знаходяться тварини. Хоча так роблять багато шкіл.

Також на базі школи працює "Бахмутська Ліга майбутніх поліцейських". Це обласна організація, ми її ланка. Це діти, які поставили собі за мету показати своїм прикладом, що можна змінити своє місто, не вживати алкоголь, тютюн, займатися спортом. Не обов'язково потім ставати поліцейським, обов'язково стати порядною людиною.
Найактивніші члени Ліги майбутніх поліцейських з Бахмута. Фото: Національна поліція
Під час рейдів, коли ми працюємо разом з дітьми та поліцейськими, почала помічати: у нас в місті недостатньо світлофорів і лежачих поліцейських біля закладів освіти. У великих містах є світлофори, які регулюються людиною: підходять школярі, увімкнули зелене світло, машини зупинились, діти перейшли дорогу. Цю проблему треба вирішувати: дуже багато місць, де потрібні "лежачі поліцейські", щоб вони знижували швидкість, щоб водії не перевищували її.

Дуже велика проблема у нас в місті є (і я вже розмовляла з поліцейськими, вони не можуть цьому завадити) — це покинуті високі будівлі. І біля них дуже часто гуляють діти та піднімаються нагору. На ці питання треба звертати увагу поліцейських, громадськості, шукати господаря, робити паркани або зносити їх.
Адже батьки не завжди знають, де знаходяться їхні діти.

Дуже велика проблема у нас в місті є (і я вже розмовляла з поліцейськими, вони не можуть цьому завадити) — це покинуті високі будівлі. І біля них дуже часто гуляють діти та піднімаються нагору. На ці питання треба звертати увагу поліцейських, громадськості, шукати господаря, робити паркани або зносити їх. Адже батьки не завжди знають, де знаходяться їхні діти.

Зараз є такі дуже небезпечні моменти, коли продають снюс. Він був заборонений в Україні. Зайдіть в 5 чи 6 клас, вони вам розкажуть! Це такий жувальний тютюн, який обробляють водою, содою, сіллю. Це такі пластиночки, які підкладають під губу, розсмоктуються, й нікотин йде напряму в організм та розвивається нікотинозалежність. Це небезпечніше, ніж цигарки, електронні сигарети, потім проблеми з ротовою порожниною, онкозахворювання. І якщо зараз написати в пошуку "купити снюс в Україні", отримаємо велику кількість реклами: він доступний за ціною, розумієте?
— А депутат міської ради здатний вплинути на це?
Я думаю, депутат може побачити якісь проблеми, привернути увагу колег: підняти це питання в тій комісії, в якій він працює, залучити поліцію, громадські організації, молодь. Тобто, насамперед важливе попередження всього цього, інформація, що це небезпечно. Якщо всі будуть жувати щось, буде запізно казати.
— Виходить, попередньому складу депутатів за 10 років їх каденції проблему продажу алкоголю, снюсу та цигарок неповнолітнім вирішити не вдалося?
Можливо, вони не звертали на це увагу, і цим займалась лише поліція? Вона справді багато часу приділяє цьому, багато рейдів робить і багато штрафує. Але, на жаль, не всі продавці розуміють, що не можна цього робити. Своїй би дитині вони не продали цього.
Зайдіть в 5 чи 6 клас, вони вам розкажуть, що таке снюс!
— Тож, що робити з проблемою продажу снюсу неповнолітнім?
Це заборонено законом. Порушують права людей саме продавці, які продають алкоголь та тютюн неповнолітнім. Буває таке, коли чужі дорослі, "добрі дядечки та тітоньки" купують алкоголь дітям! Найголовніше, ця проблема має бути почута. Звісно, повинна бути якась команда, яка визначить шляхи розв'язання проблеми: кого можна залучити, інформаційна кампанія. Якщо існує проблема, її треба вирішувати: не замовчувати, не закривати очі. Зараз у нас настільки молоді й грамотні співробітники поліції, особливо ювенальної превенції, яким довіряють і мешканці, і діти. Я думаю, велика роль саме для них тут.
Ми не пов'язуємо себе з прізвищем Коломойського
—Від якої партії йдете на вибори?
"За Майбутнє" — це партія мажоритарників. Це зовсім нова партія, яка утворилась лише у травні цього року. Я не є її членом. Чому працюю з нею? Тому, що вона нова і ще не зробила нічого такого, за що було б соромно. Тобто, вони ще не наобіцяли "з три короба", а не зробили. Це як партія з чистого аркуша. Маю надію, що саме ідеї цієї партії (які перегукуються з моїми особистими ідеями) будуть втілені в політиці — і в нашому місті, і в області, і в Україні загалом.

Коли кажуть, що людина була в різних партіях, я кажу: можна змінювати цілі, але не цінності. Якщо у людини є цінності (родина, Батьківщина, Україна, здоров'я), то вони залишаються. А вже яким шляхом йти до цієї мети, з ким працювати, — це вже інше.
Партію "За майбутнє" зареєстрували влітку 2008 під назвою «Україна Майбутнього». Партійні осередки створили в усіх областях; Донецьку обласну організацію очолював журналіст Олексій Мацука. Статут партії можна прочитати тут. З середини 2010 року партію очолив Святослав Олійник — позафракційний депутат Верховної Ради V та VI скликань. В ЗМІ його називають "наближеним до Коломойського", а партію — "політичним проєктом Коломойського".

Влітку 2019 року у ВРУ створили депутатську групу «За майбутнє» з 24 позафракційних народних депутатів-мажоритарників. А у травні 2020 року зареєстрували однойменну партію на чолі з Ігорем Палицею, колишнім головою Одеської та Волинської ОДА. Серед її членів — багато фігурантів антикорупційних розслідувань, в тому числі Віктор Балога, Олександр Герега, а також виключена з рядів "Слуги народу" Анна Скороход.

За даними ЗМІ, наприкінці літа ця партія виставила найбільшу кількість білбордів по всій країні (за липень-серпень — 2 100), тобто кожен 4-й борд у країні був від «За майбутнє». Ринкову вартість таких рекламних площ рекламодавці оцінюють у 10-20 млн грн. Донецьку область курує Дмитро Лубінець, голова комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції ТОТ. Детальний аналіз діяльності партії "За Майбутнє" оприлюднив рух Чесно.
— Партію "За Майбутнє" асоціюють з олігархом Коломойським. Як Ви ставитеся до того, що партію, яка Вас висунула, ймовірно контролює олігарх?
Нашу партію фінансують мажоритарники, які є засновниками партії, насамперед Ігор Палиця. Якщо Ігор Коломойський — його знайомий, товариш, друг, то легко можна пов'язати партію з ім'ям Коломойського. Але так само легко можна і не пов'язувати: він (Коломойський, — ред.) не є членом партії, прямих доказів, що він фінансує нашу партію немає. Тому ми маємо свою ідею, свою мету, ми будемо працювати. Ми себе не пов'язуємо з прізвищем Коломойського. Але Ігор Палиця, який очолює нас, — ось з цією людиною ми пов'язуємо себе.
Оскільки партія досить нова, розкажіть про її партійні засади.
Дуже багато партійних засад пов'язані саме з економічним благополуччям України. Україна має бути сильною економічно, щоб були робочі місця, працювала економіка, щоб не брати кредити в МВФ, а бути справді незалежною. Дуже важливе — це продовження децентралізації. Я підтримую їх питання щодо справедливої соціальної політики. Це й обовязок держави забезпечення гідності пенсіонерів, і ветеранів, це і підвищення заробітної плати.

Важливим є і те, що питання мови, яке завжди лобіюється, — ми вважаємо поза політикою. Тому що це ідентичний код нації, це наша культура, це наші серце і душа, це те, чого не можна позбавлятися або змінювати. Є питання екологічного захисту. Звісно, є питання завершення війни. Тому що якщо не буде миру в Україні, то ніяка економіка розвиватися не буде.
Серед тих, хто балотується, є й мої учні по 19 років. Буду з ними
Оскільки партія досить нова, розкажіть про її партійні засади.
Дуже багато партійних засад пов'язані саме з економічним благополуччям України. Україна має бути сильною економічно, щоб були робочі місця, працювала економіка, щоб не брати кредити в МВФ, а бути справді незалежною. Дуже важливе — це продовження децентралізації. Я підтримую їх питання щодо справедливої соціальної політики. Це й обовязок держави забезпечення гідності пенсіонерів, і ветеранів, це і підвищення заробітної плати.

Важливим є і те, що питання мови, яке завжди лобіюється, — ми вважаємо поза політикою. Тому що це ідентичний код нації, це наша культура, це наші серце і душа, це те, чого не можна позбавлятися або змінювати. Є питання екологічного захисту. Звісно, є питання завершення війни. Тому що якщо не буде миру в Україні, то ніяка економіка розвиватися не буде.
Уточнення
Відповідно до зареєстрованого списку, Олена Подопригора йде №8 у загальному переліку кандидатів. У своєму окрузі №1 вона буде третьою в переліку. Для того, щоб пройти до міської ради, освітянці необхідна чимала підтримка виборців конкретно її кандидатури.
Будемо дивитись під час виборів. Ми намагаємось зараз інформувати населення, що є така партія, чим ми займаємось, чого хочемо, хто в цій партії. А в цій партії й педагоги, і лікарі, і представники мистецтва, і бізнесмени — це професіонали. Не навчаються лише це робити, а вже вміють, знають, поведуть за собою.
— Як вважаєте, ви маєте прохідний номер в списку?
— Тобто, часу на навчання цьому немає?
Навчатися можна й протягом життя, але якщо я маю педагогічний досвід, то звісно можу взяти на себе відповідальність розв'язання проблем, пов'язаних з молоддю, педагогікою, культурою.
Те, що стосується економіки, я можу цього навчитися, прослухати, підтримати, з чимось погодитись або ні. Як і сферу медицини — можу лише як мешканець оцінити реформу медицини й сказати "так" чи "ні".
Фото: з архіву Олени Подопригори
В комітеті, який стосується молоді, спорту, культури, освіти. Вважаю, якщо я буду працювати в міськраді, в мене буде більше можливостей підтримувати та мотивувати молодь до того, аби саме молодь змінювала наше життя в місті. До речі, зараз серед тих, хто балотується, є й мої учні, яким і 19 років, і 30, і 40 років. Молодь іде, а вчителька ні? Я буду разом з ними.

Кажуть, партії різні, конкуренти. Ні, це різні команди, а мета у всіх спільна — щоб Україна була вільна, незалежна, мирна. Щоб була економічно багата. Тобто у кожного погляди різні, але не можна розв'язувати питання, якщо не буде спору, дискусії.
— В якому б комітеті хотіли працювати, якби пройшли в міськраду?
— Чому та коли Ви вирішили балотуватися?
Я ніколи не мріяла бути депутатом. Тому що це дуже відповідальна робота, і займає багато часу. Працюючи заступником директора з виховної роботи, вчителем та маючи родину, багато часу йде, щоб робота була якісно виконана.

Коли мені запропонували балотуватися, у мене відібрало мову хвилини на дві. Потім сказала "А навіщо мені це?" Мені відповіли "Ви нам потрібні, будемо працювати в команді, змінювати життя в місті, Ви маєте досвід". Мій чоловік сказав "Якщо тобі це потрібно, працюй". Жінки є в політиці, і вони показують високий результат. Впевнена, в цьому році балотується багато наших педагогів від різних партій, і в кожного є своя програма.
— Чого хочете від цієї діяльності? Ви балотуєтесь, аби зробити що?
Аби громада звернула увагу на ті питання, які бачу я.
Сертифікована медіаторка: готова спробувати примирити громаду з водопостачальником
— Які саме ще проблеми бачите, що хочете змінити?
У нас в школі вже 3-й рік працює школа медіації "Крок на зустріч". Це 20 учнів та 5 дорослих, які мають сертифікати медіаторів. Медіатор — це та людина, яка може допомогти вирішити конфлікт, порозумітися. Не вирішити за вас, а вислухати, підтримати, поспівчувати та порадити. Завдяки такій службі в школі стає менше конфліктів між учнями.

Іноді бувають конфлікти між вчителем та учнями, бувають конфлікти між старшою дитиною та молодшою. І не завжди учні довіряють дорослим медіаторам, а довіряють медіаторам-ровесникам. Вони допомагають побачити, що то був насправді не конфлікт, а непорозуміння, якого взагалі могло й не бути. Наше життя не варте того, щоб конфліктувати, сваритися і бути агресивними.
— Тож чому Ви цей пункт про медіацію озвучили у відповідь на запитання про депутатство?

Тому що в Бахмуті немає медіаторської служби для дорослих, лише в деяких школах. Можливо, буде таке бажання або можливість, щоб у нас був безкоштовний медіаторський клуб, який допомагав би мешканцям міста розв'язувати якісь складні питання. У великих містах України медіатор — це професія, вони заробляють великі гроші тим, що допомагають залагоджувати конфлікти між співробітниками фірм, підприємцями, тощо. Я маю сертифікат медіатора.
Ми могли б створити такий безкоштовний клуб, щоб допомагати вирішувати якісь непорозуміння — між близькими людьми, співробітниками.

Фото із власного архіву кандидатки
Це все треба придумати: де та для кого б це могло бути, хто та коли це буде робити. Провести інформаційну кампанію, щоб люди знали. Але звісно медіатор не всесильний, і не може розв'язувати всі питання.
— Уявила собі таку медіацію між надавачами послуг з водовідведення та водопостачання і громадою міста...
Якби справді там був медіатор, наприклад, між представником "Бахмут-води" та представником тих людей, які прийшли на мітинг... Медіатор дає можливість висловитись одній стороні, а потім іншій.
— Але ж сторони мають слухати медіатора?

Там є спеціальні правила: вони погоджуються на те, що медіатор все знає, що інформація нікуди не вийде, що вони будуть відкритими, не ображати один одного, прислухатися.

— Тобто це процес закритий для громадськості, і люди не могли б спостерігати?

Ні, вони могли потім сказати: "Наша зустріч закінчилась таким рішенням".

Фото: Вільне радіо
Дві сторони агресивно все ж таки налаштовані, у всіх своє бачення. З одного боку "ми працюємо", а з іншого — "тарифи високі". Що робити? Як був би медіатор, то не було б такої напруги. Вони б спокійно висунули свої "що ми хочемо", а ті б сказали "а ми робимо це і це, але ви не знаєте нашої діяльності, бо не заходите на наш сайт і не бачите, скільки коштів ми вклали. А якби ви були на нашому місці, що б ви зробили?"

Тобто медіатор дозволяє почути один одного в спокійному колі, прийняти рішення. Не завжди люди погоджуються на медіацію. Але саме медіація — це інструмент миротворення.
— Для нових ініціатив потрібна більшість голосів, тобто підтримка від інших депутатів міськради. Як гадаєте, ідеї, які Ви озвучили, будуть популярні, щоб їх втілити та витратити на них бюджет?
Думаю, ці ідеї будуть популярні серед батьків учнів нашої громади. Тому що для кожного з них найважливіше — це безпека їхньої дитини: на вулиці, в школі, в громадських місцях.

Для них також важливо, аби їх дитина була успішною та затребуваною саме в Україні, а не їхала кудись. А для цього необхідно, щоб була економічно сильною держава: щоб були робочі місця та молодь мала можливість працювати тут та отримувати за це гідні гроші.
— Можливо розповісте про своє бачення покращення ситуації у сфері ЖКГ або медицини?
Про ЖКГ я нічого не можу сказати, а щодо медицини, то реформи відбуваються, хочемо ми цього чи ні, як і в освіті. Реформа це добре, але кожну реформу треба допрацьовувати. Є таке, що людині терміново треба до кардіолога, а їй потрібно звертатися до свого сімейного лікаря. Гадаю, медики зрозуміють як цю реформу повернути так, щоб вона була обличчям до людей.

При розподілі бюджету треба звернути увагу саме на фінансуванні цієї сфери. Лікарів недостатньо, багато серед них літніх. Треба залучати молодих фахівців, а для цього потрібна зарплатня та житло. Це стосується освіти, медицини, поліції. Молоді фахівці хочуть щось міняти, їм треба дати можливість працювати. Вони інші, бачать все по-іншому, і це добре.